Страница 25 из 139
. Лише один раз, але цього було достатньо, щоб я його впізнала.
Метелик.
Ні, ні, ні.
Я любила тварин, щиро любила, але
не
могла допустити, щоб у моєму шлунку жив метелик. Не для Різа Ларсена. Він мав померти негайно.
— Ти в порядку? — він дивно подивився на мене, — ти виглядаєш так, ніби тебе ось— ось знудить.
— Так, я гаразд, — я сфокусувалася на екрані, щосили намагаючись
не
дивитися на нього. — Я з'їла забагато і занадто швидко. От і все.
Але я була така схвильована, що не могла зосередитися до кінця дня, а коли нарешті настав час лягати спати, я не могла стулити очей.
Я не могла захопитися своїм охоронцем. Не так, щоб викликати в мене метеликів.
Вони затремтіли тільки при нашій першій зустрічі, але швидко згасли, як тільки Різ відкрив рота. Чому вони повернулися
зараз
, коли я повністю усвідомила, наскільки він нестерпний?
Зберись, Бріджит.
Мій телефон загудів від вхідного дзвінка, і я підняла слухавку, вдячна за те, що мене відвернули.
— Брідж! — буркнула Джулз, явно напідпитку, — як ти тримаєшся, дитинко?
— Я в ліжку, — я засміялася, — ти веселишся на фестивалі?
— Так, але хотілося б, щоби ти була тут. Без тебе не так весело.
— Хотіла б я також бути там, — я змахнула пасмо волосся з очей, — принаймні у мене був домашній фестиваль. То була блискуча ідея, до речі. Дякую.
— Домашній фестиваль? — Джулз звучала спантеличено, — про що ти?
— Те, що ви спланували з Різом, — натякнула я. — Намет, подушки, їжа?
— Можливо, я п'яніша, ніж я думала, але в твоїх словах немає сенсу. Я нічого не планувала з Різом.
Вона говорила щиро, і в неї не було причин брехати. Але якщо Різ не планував це з моїми друзями, тоді...
Моє серцебиття почастішало.
Джулз говорила далі, але я вже не чула її.
Єдине, на чому я могла зосередитися, це не один, а тисяча метеликів, що вторглися в мій шлунок.