Страница 23 из 139
— Дихай рівно, принцесо, інакше нічого не вийде, — сказав він, його голос звучав більш напружено, ніж хвилину тому.
Тепло обпалювало мою шкіру, але я контролювала своє дихання, і він відновив свою роботу.
Ще один дюйм... ще... і я була
вільна
.
Свіже повітря увірвалося в мої ніздрі, і я моргнула, щоб пристосуватися до світла після того, як останні двадцять хвилин була зловлена в пастку сукнею.
Я стиснула матеріал перед собою, моє обличчя розгорілося від збентеження та полегшення.
— Дякую, — я не знала, що сказати.
Різ відступив назад, його щелепа була як граніт. Замість відповіді він підняв куленепробивний жилет і футболку, яку я носила під ним, і тицьнув пальцем.
— Йди сюди.
— Я можу вдягнути його сама.
І знову ніякої відповіді
Я зітхнула і підійшла до того місця, де він стояв. Я надто втомилася, щоб боротися, і не чинила опір, коли він одягнув футболку через голову, а потім жилет. Я спостерігала за ним у дзеркало, поки він працював, поправляючи жилет і бретельки, поки вона не стала зручно сидіти на моєму торсі. Я все ще тримала сукню перед собою, нахиливши її так, щоб вона прикривала мою білизну.
Я не знала, чому я турбувалася. Різ проявив до моєї напівоголеної фігури стільки ж інтересу, скільки він виявив би до манекену з пінопласту.
Дивна голка роздратування вколола мене.
Різ закінчив поправляти жилет, але не встигла я відійти, як його руки зімкнулися навколо моїх біцепсів у залізній хватці. Вони були такі великі, що легко обхопили мої руки.
Він глянув на мене в дзеркало і опустив голову, поки його рот не опинився поряд із моїм вухом.
Моє серце шалено забилося, і я міцніше стиснула сукню перед собою.
— Не думай, що я не знаю, що ти робила весь день, — дихання Різа прошепотіло по моїй шкірі темне попередження. — Цього разу я потурав тобі, принцесо, але я не люблю ігри. На щастя для тебе, ти пройшла випробування, — він ковзав руками вгору по моїх руках, поки вони не лягли на обтягнуті жилетом плечі, залишаючи вогненний слід. — Тобі потрібно навчитися дотримуватися інструкцій, не сперечаючись. Мені все одно, якщо ти думаєш, що я смішний. Секунда зволікання може означати різницю між життям та смертю. Я говорю ухилитись, ти ухиляєшся. Я кажу надіти куленепробивний жилет на довбаний пляж, ти одягаєш жилет. Зрозуміла?
Моя хватка стиснула сукню.
— Жилет був тестом, щоб дізнатися, чи я його носитиму? Це так...
підло
, — цілий день витрачено даремно через безглуздий тест. Обурення розгорнулося в моєму животі. — Я ненавиджу, коли ти робиш такі речі.
Похмура напівусмішка торкнулася губ Різа.
— Я хотів би, щоб ти ненавиділа мене живою, ніж любила мертвою, — він відпустив мої плечі. — Одягайся. Ми йдемо.
Дверцята за ним зачинилися.
Нарешті я знову могла спокійно дихати, але я не могла зупинити його слова, які луною віддавалися в моїй голові.
Я хотів би, щоб ти ненавиділа мене живою, ніж любила мертвою.
Проблема в тому, що я
не ненавиділа
його. Я ненавиділа його правила та обмеження, але я не ненавиділа
його
.
Я хотіла б, ненавидіти.
Це зробило б моє життя набагато простішим.
***
Третій випробувальний місяць
— Я не можу піти.
— Що означає, що ти не можеш піти? — невіра Джулз просочилася через край. — Ми говорили про фестиваль із другого курсу. Ми погодили вбрання. Стелла взяла машину напрокат! Ми можемо загинути у дорозі, бо вона жахливий водій.
— Я чула це! — гукнула Стелла на задньому плані.
— ...але тільки в неї є права.
— Я знаю, — я подивилася на Різа, який сидів на дивані і шліфував свій ніж як психопат. Якийсь охоронець вважав би це небезпечним.
Ми з друзями планували відвідати музичний фестиваль Рокбері багато років, а тепер мені доведеться його пропустити.
— Ну і що? Все одно приходь. Він працює на тебе, а не навпаки.
Мені хотілося б, але ми все ще перебували на випробувальному терміні нашого договору, і побоювання Різа були не зовсім безпідставними. Рокбері проходив у кемпінгу за півтори години їзди від Нью-Йорка, і хоча він виглядав як вибуховий захід, щороку щось неминуче йшло не так — спалахував намет учасника фестивалю, п'яна групова бійка призводила до кількох госпіталізацій, тиснява, спричинена панікою. Крім того, у вихідні, коли проходитиме цьогорічний фестиваль, очікувалася гроза, що означало, що кемпінг, швидше за все, перетвориться на гігантську брудну яму, але мої друзі все одно ризикнули.
— Вибач, Джей. Наступного разу.
Джулз зітхнула.
— Скажи своєму чоловікові, що він страшенно гарячий, але справжній кайфолом.
— Він не мій чоловік. Він мій охоронець, — я понизила голос, але мені здалося, що я побачила, як Різ зробив паузу на мілісекунду, перш ніж відновити полірування свого ножа.
— Ще гірше. Він керує твоїм життям, а ти не отримуєш від цього абсолютно нічого.
—
Джулз
.
— Ти знаєш, що це так, — ще одне зітхання. — Добре я зрозуміла. Ми сумуватимемо за тобою, але ми надолужимо втрачене, коли повернемося.
— Звучить непогано.
Я повісила трубку і опустилася в крісло, СПЦ — страх пропустити цікаве — сильно накрив мене. Я купила квитки на фестиваль кілька місяців тому, ще до того, як Різ почав працювати на мене, і мені довелося продати їх випадковому першокурснику з мого класу політичної теорії.
— Сподіваюся, ти щасливий, — сказала я з докором.
Він не відповів.
За останні три місяці ми з Різом налагодили робочі взаємини, але все одно бували моменти, коли мені хотілося жбурнути в нього підручником. Як зараз.
Однак коли наступних вихідних настав день фестивалю, я прокинулася від шоку всього свого життя.
Я увійшла до вітальні з затуманеними очима і побачила, що вона змінилась. Меблі були відсунуті вбік, замість них на підлозі лежала купа подушок і подушечок з бохо-принтами. Журнальний столик ледь не ламався під різними закусками та напоями, а на екрані в режимі реального часу йшов фестиваль Рокбері. Проте основним у програмі був закритий намет, прикрашений підвісними гірляндами, які виглядали так само, як ті, що люди встановлювали на території фестивалю.
Різ сидів на дивані, який тепер був притиснутий до стіни під вікном, і похмуро дивився на свій телефон.
— Що… — я потерла очі. Ні, я не спала. Намет, закуски все було тут. — Що це?
— Домашній фестиваль, — пробурчав він.
— Ти сам усе зібрав, — це був скоріше висловлювання зневіри, ніж питання.