Спотворені ігри

офісу. Ми не можемо з власної волі руйнувати її. Тож ні, боюся, я не можу винести цю пропозицію на обговорення. Не має значення, скільки сувенірних футболок з обличчям містера Ларсена вони продаватимуть, — додав він з невеликою усмішкою.

Ми з Бріджит обмінялися поглядами.

Ти впевнений?

Так. Зроби це.

Коротка, лаконічна та німа. Найефективніша розмова, яка у нас колись була.

— Ви повинні більше дбати про увагу громадськості до містера Ларсена, — сказала Бріджит, її м'який тон не попереджав, перш ніж вона покинула бомбу, — з огляду на те, що він ваш син.

Більшість вибухів були оглушливими, зуби та барабанні перетинки тріщали від сили викиду енергії. Цей вибух був беззвучним, але в сотні разів смертоноснішим: його ударні хвилі обрушилися на Ерхолла раніше, ніж він встиг помітити їхнє наближення.

Я міг точно визначити момент удару. Його обличчя втратило колір, і самовдоволення зникло з його очей, коли вони металися між мною та Бріджит. Туди—сюди, туди—сюди, як дві кульки для пінг—понгу, що застрягли у маятнику.

— Це... він... це брехня, — прошипів Ерхолл, — у мене немає сина.

— Мічиган, літо вісімдесят шостого року, — сказав я, — Дейдра Ларсен.

Я не думав, що це можливо, але обличчя Ерхолла зблідло ще більше, поки не стало відповідати кольору його накрохмаленої сорочки.

— Судячи з вашої реакції, ви її пам'ятаєте, — я нахилився вперед, моє обличчя скривилося в похмурій усмішці, коли він відступив на дюйм у відповідь. На його лобі блищала слабка краплинка поту, — до речі, вона померла. Пристрастилася до алкоголю та наркотиків після того, як один шматок лайна, нікчема, кинув її, коли вона сказала йому, що вагітна. Передозування сталося, коли мені було одинадцять.

Мені здалося, що я вловив спалах жалю в очах Ерхолла, перш ніж він приховав його.

— Мені шкода це чути, — м'язи на його щелепі напружилися, і він потягся до краватки, але опустив руку, перш ніж доторкнувся до неї, — але, боюсь, я не знаю жодної Дейдри Ларсен. Ви прийняли мене за когось іншого.

Мої руки стиснулися в кулаки. Бріджит поклала руку мені на коліно, її дотик був прохолодним і заспокійливим, і я видихнув, змушуючи себе розслабитися.

Я був тут не для того, щоб бити Ерхолла, принаймні не фізично. У нас була важливіша мета.

— Це не те, що каже тест ДНК, — я потягнувся в кишеню і витягнув папери, люб'язно надані Андреасом, на стіл зі стуком, який змусив Ерхолла підстрибнути, — погляньте, якщо не вірите мені.

Він не доторкнувся до них. Ми знали, що те, що я сказав, було правдою.

— Що вам потрібно? — Ерхолл відновив частину свого самовладання. — Гроші? Титул? — він підняв брову, — щомісячні заходи щодо зближення?

Незважаючи на свій глузливий тон, він витріщився на мене з дивним виразом, який майже...

Ні

. У той день, коли я охоче включуся в будь—яку форму заходів щодо «зближення» з ним, пекло замерзне.

— Її Високість уже сказала вам, — я нахилив голову у бік Бріджит. Вона спокійно сиділа поруч зі мною, її обличчя було нейтральним, майже нудним, коли вона спостерігала за нашою розмовою, — ми хочемо, щоб ви відкрили голосування про відміну закону про королівські шлюби.

— А якщо ні?

— Ви зможете виявити, що новина про вашу давно втрачену позашлюбну дитину потрапила на першу смугу наступного номера

The Daily Tea

, — сказала Бріджит, — гіпотетично кажучи, звісно. Журналісти можуть отримати до рук найжахливіші речі, — вона похитала головою, — шкода, що вони не захочуть почекати до закінчення виборів. Цього року у вас є досить сильний суперник. Один натяк на скандал може схилити все на його користь. Але що знаю? — її посмішка повернулася, — я всього лише «симпатичне личко».

За нуль цілих дві секунди обличчя Ерхолла змінилося з крейдяно—білого на яскраво—фіолетове. Це могло б насторожити, якби не було таким приємним.

— Ви мене

шантажуєте

?

— Ні, — сказала Бріджит, — я закликаю вас вчинити правильно. Тому ви

вчините

правильно, чи не так, пане голово?

Я міг сказати, що він ледве стримувався від деяких епітетів, поки в його голові крутилися коліщатка.

Якщо він відмовиться, то ризикував втратити свою політичну кар'єру через скандал, який викличе незаконнонароджена дитина. Він представляв один із традиційних округів країни, і його виборці погано відреагували б на новину про те, що у нього є позашлюбна дитина від американської офіціантки.

Якщо він поступиться, то програє гру, бо це було саме так. Ерхоллу не знадобилося б багато зусиль, щоб винести пропозицію на обговорення, але це означало, що Бріджит перемогла. Політика — це гра, і програвати в ній — особливо тому, кого Ерхолл вважав неповноцінним не з будь-якої іншої причини, крім її статі — має бути неприємно.

У кутку цокав високий годинник з маятником, і в тиші було чути, як минають секунди.

Нарешті, плечі Ерхолла опустилися, і мене пронизало тремтіння перемоги.

— Навіть якщо я внесу пропозицію на розгляд, парламент ніколи не прийме її, — зло сказав він, — громадська думка не приведе вас так далеко.

Посмішка Бріджит не здригнулася.

— Дозвольте мені турбуватися про решту Парламенту. Ви зробите свою справу, і світ ніколи не дізнається про вашу необачність. Можливо, якось ви навіть сядете у крісло прем’єр-міністра. Але пам'ятайте, пане Голово, я буду королевою. І я

буду

королевою ще довго після того, як ваша політична кар'єра закінчиться, і ви продаватимете свої мемуари про дні слави на ранкових ток-шоу. Тож у ваших інтересах працювати зі мною та не ускладнювати ситуацію. Ви згодні?

Ерхолл був недоумком, але не ідіотом.

— Гаразд. Я відкрию пропозицію на наступному засіданні парламенту, — сказав він похмурим тоном.

— Чудово, — Бріджит піднялася зі свого місця, — я люблю продуктивні зустрічі. Містере Ларсен, ви хочете ще щось додати?

Я дивився на Ерхолла. Хоча деякі речі, які він говорив і робив, виводили мене з себе, моє загальне ставлення до батька змінилося з ненависті на байдужість.

Якою б не була його влада, для мене вона зникла.

— Я все життя уявляв тебе, — сказав я, — ти був рішенням, яке безповоротно змінило два життя, монстром, який перетворив мою матір на чудовисько, яким

вона