Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 125 из 139

47. РІЗ

ТИЖДЕНЬ ПОТОМУ

— Ваша Високосте! — помічниця Ерхолла схопилася з-за столу, її очі розширилися, — мені дуже шкода. Я не знаю, що трапилося, але ми не маємо вас у календарі. Мабуть, сталася плутанина.

— Все гаразд, — сказала Бріджит з люб'язною усмішкою, — я не домовлялася про зустріч, але ми хотіли б поговорити з головою. Він вільний?

— О, ем, — жінка із схвильованим виглядом порилася у своїх паперах, перш ніж похитати головою, — так звичайно. Будь ласка, слідуйте за мною.

Вона провела нас через покої голови до його кабінету. Товстий синій килим заглушував звуки наших кроків, і м'язи мої напружилися.

Ми справді це робимо.

Я не боявся Ерхолла, але це була моя перша зустріч з ним, відколи я дізнався, що він мій батько. Біологічно, принаймні. Він нічого в біса не зробив, щоб заслужити цей титул.

Помічниця Ерхолла постукала у його двері. Без відповіді. Вона постукала знову.

— Що? Я ж просив не турбувати мене! — гаркнув він.

Жінка здригнулася.

— Пане голово, до вас прийшла Її Високість принцеса Бріджит. І, гм, містер Ларсен, — вона кинула швидкий, приголомшений погляд у мій бік.

Я скривився.

Після минулого тижня всі в Ельдоррі — та що там, у всьому

світі

— знали моє обличчя та ім'я. Вони зайняли перші шпальти газет від Токіо до Нью-Йорка, а кадри з прес—конференції Бріджит, а також «відверті» фотографії та відео, на яких ми цілуємось після неї, повторювалися на всіх каналах новин.

Преса розкрутила цю історію як зворотну казку про принцесу та її охоронця, а коментатори підхопили її, написавши цілі статті та аналітичні матеріали про кохання, обов'язок та традиції.

Громадськість сприйняла його на ура. За словами Бріджит, до парламенту посипалися дзвінки з проханням скасувати закон, а хештег #LoveOverCountry весь тиждень був трендом у соціальних мережах.

Кохання було найуніверсальнішою емоцією. Не всі відчувають її, але всі хочуть її — навіть ті, хто каже, що не хоче, і прес—конференція Бріджит торкнулася цієї основної потреби. Вона більше не була просто королівською особою. Вона була людиною і, що ще важливіше, близька кожній людині, яка з якихось причин не може бути з тим, хто їй потрібний.

Немає нічого сильнішого, ніж влада, з якою люди можуть пов’язані.

План Бріджит спрацював краще, ніж ми могли сподіватися, але було неприємно бачити моє обличчя на всіх газетних кіосках і бачити, як люди зупиняються і дивляться, куди б я не пішов.

Але я погодився на цей план, знаючи, що він знищить будь-яку видимість приватності, яка в мене залишалася, і якщо вихід із тіні до центру уваги — це те, що потрібно для того, щоб ми були разом, я дам інтерв'ю кожному проклятому журналу.

Бріджит, помічниця Ерхолла, і я чекали відповіді голови на візит Бріджит.

Я почув, як зачинився ящик столу, потім було кілька секунд тиші, після чого двері відчинилися, і ми виявили роздратованого Ерхолла.

Вузли у моїх м'язах подвоїлися.

Мій батько.

Я не знаю, на що я очікував. Можливо, скорочення шлунка, побачивши людину, яка формально була однією половиною мене, або ненависті, яка кипіла під поверхнею понад три десятиліття, чекаючи дня, коли я зможу виплеснути її в граді кулаків, крові та прокльонів.

Натомість я нічого не відчув. Нічого, крім невиразної огиди до надмірно вкладеного, змащеного гелем волосся Ерхолла і злості на його натягнутої, несміливої посмішки, якою він обдарував Бріджит.

— Ваша Високосте. Будь ласка, заходьте, — його тон показав, що він був не дуже радий такому сюрпризу, і він не звернув на мене уваги, коли ми увійшли до його великого, обробленого дубовими панелями кабінету.

Я вивчав Ерхолла, намагаючись побачити схожість між нами. Я помітив натяк на нього у вигині його вилиць і чола. Воно не було настільки очевидним, щоб незнайомі люди, глянувши на нас, здогадалися, що ми родичі, але воно було, якщо придивитись.

Я моргнув, і подібність зникла, змінившись примруженим поглядом і холодними, розважливими очима.

— Отже, — Ерхолл зчепив пальці під підборіддям, його губи були такими ж стислими, як і все обличчя, — сама коронована принцеса відвідала мене у моєму кабінеті. Чим я завдячую такій честі?

— Я маю пункт порядку денного для наступного засідання парламенту, — Бріджит випромінювала авторитет, і в мені спалахнула гордість. Вона пройшла довгий шлях з того дня, коли ми сиділи в її готельному номері в Нью-Йоркуі дивилися по телевізору зречення Ніколая від престолу. Під час його промови вона виглядала так, ніби її нудило, але сьогодні від тієї переляканої, невпевненої дівчини не залишилося й сліду, — відкрити голосування за відміну закону про королівські шлюби.

Ерхолл секунду дивився на неї, а потім засміявся. Гучно.

Гарчання вирвалось у мене з горла, але я змусив себе промовчати. Це було шоу Бріджит.

— Я думав, що це ще одне питання від громадян, — сказав Ерхолл, — боюся, я не можу цього зробити. Цей закон — один із найстаріших в Ельдоррі, і якою би...

зворушливою

не була ваша прес—конференція, це традиція. Не кажучи вже про те, що ми маємо набагато важливіші питання, включаючи проблему забруднення води, на яку

ви

звернули нашу увагу минулого місяця. Ви ж хочете, щоб жителі Хедельберга отримували чисту питну воду, чи не так?

Бріджит усміхнулася, не моргнувши оком на його грубу загрозу.

— Боюся,

ви мене

неправильно зрозуміли. Це не було проханням, і я вірю, що парламент є достатньо компетентним, щоб вирішувати більше одного питання за один раз. Якщо це не так, я пропоную змінити порядок управління радою, пане Голово.. або взагалі змінити голову.

Усмішка Ерхолла зникла, і його обличчя перекосило.

— За всієї поваги, Ваша Високосте, парламент з ввічливості радиться з Короною, але ніхто, навіть Його Величність, не диктує закон.

— Тоді добре, що я не диктую закон, — Бріджит схрестила ноги, її постава була бездоганною, коли вона дивилася на нього, — я говорю вам скасувати один закон. Він застарів і не має практичної цінності для країни та народу. Без цінності, традиція — це лише наслідування минулого, і народ із цим згоден. Нещодавнє опитування показало, що громадськість схвалює скасування на дев'яносто три відсотки.

Груди Ерхолла здіймалися від обурення.

— Дозвольте з вами не погодитись. Традиції — це основа цієї країни, цього офісу та

вашого