Страница 119 из 139
— Одна із найприємніших речей, які люди говорили про мене, — він перевірив свій годинник, — я б подякував, але мені все одно. Сподіваюся, далі ти впораєшся? — він кивнув на USB-накопичувач.
— Так, — мені дещо спало на думку. Я не повинна була питати, тому що в мене було почуття, що відповідь мені не сподобається, але… — у тебе є файл шантажу і на мене, чи не так?
Хоча в моєму житті не було нічого такого, ніж можна було б шантажувати, за винятком моїх стосунків із Різом, коли це було таємницею... і того, що я робила зараз.
Іронія
.
Губи Алекса зігнулися на сантиметр.
— Інформація — це сила.
— Якщо щось просочиться, Ейва ніколи тобі не пробачить.
То була єдина загроза, яка спрацювала проти нього.
Я не думала, що він щось розповість, та з Алексом Волковим ніколи не знаєш.
Його вираз обличчя охолонув.
— На цьому наша справа закінчена, Ваша Високосте, — він зупинився біля дверей, — я пропоную спочатку ознайомитись із сімейною справою Артура Ерхолла. Там є інформація, яка здасться тобі дуже цікавою.
Він зник у коридорі, залишивши мене тільки з флешкою та болючим почуттям у животі.
Втягувати Алекса в цю ситуацію було жахливою ідеєю, але шкодувати про це було вже запізно.
Я дістала свій ноутбук та підключила USB. Я не довіряла йому настільки, щоб підключати все, що він мені дав, до мого комп'ютера.
Я відкрила досьє Ерхолла. Фінанси. Попередні відносини. Сім'я. Політичні угоди та скандали, які були приховані. У мене була спокуса поринути в останнє, але, як порадив Алекс, я спочатку клікнула на сімейне досьє.
Спочатку все виглядало нормально, просто зведення про родовід Ерхолла та інформація про його колишню дружину, яка загинула в авіакатастрофі багато років тому. Потім мій погляд зачепився за слово «
діти
» та два імені, перераховані під ним.
Моя рука підлетіла до рота.
Боже мій.