Спотворені ігри

44. БРІДЖИТ

Я збожеволіла, попросивши Алекса про допомогу. Він міг зустрічатися з Ейвою, і він міг бути менш... соціопатичним з того часу, як вони знову зійшлися минулого року, але я все одно довіряла цій людині настільки, наскільки могла їй довіряти.

При всіх його недоліках він дійсно любив Ейву, і він був зобов'язаний мені за те, що я надерла йому дупу перед моїм від'їздом до Нью-Йорка. Якби я цього не зробила, він би досі сумував за нею та тероризував усіх навколо.

Наша розмова чотири дні тому була короткою і лаконічною. Я сказала йому, що мені потрібно, і він підтвердив, що це може дістати. Я не сумнівалася в його здатності впоратися із завданням, адже йшлося про Алекса, але він не назвав мені дату доставки, і з того часу я була як на голках.

— Ваша Високосте, — Бут говорив не так голосно, як завжди, і його тіло вібрувало від нервової енергії, поки ми йшли до моєї кімнати. Ми тільки-но повернулися з заходу в Національному оперному театрі, і я була настільки відвернена думками про свій план, що не запитала, чому Бут супроводжує мене в мої апартаменти, хоча зазвичай він прощався зі мною біля входу до палацу.

— Так? — я вигнула брову, дивлячись на те, як Бут обводить поглядом порожню залу. Він був гарним охоронцем, але з нього вийшов би жахливий шпигун.

— Прочитайте це, коли залишитеся наодинці, — він засунув мені в руки аркуш паперу, його слова були майже нечутні.

Я насупилась.

— Що…

Покоївка завернула за ріг, і Бут відступив назад так швидко, що мало не врізався у порцелянову вазу на сусідньому столику.

— Добре, — сказав він, його голос став таким гучним, що я здригнулася, — якщо це все, Ваша Високосте, то я піду, — він знову перейшов на шепіт, — більше нікому не говоріть про це.

Він помахав рукою і швидко пішов коридором, поки не зник за тим самим кутом, який обійшла покоївка.

Я насупилась ще сильніше.

Що відбувається у світі?

Це не було схоже на Бута — бути таким загадковим, але я зробила, як він просив, і почекала, поки зачиню двері, перш ніж розгорнути папір. Бут був любителем таємних записок. Що було...

Час зупинився. Кров прилила мені до лиця, і мій шлунок завищав від знайомих, безладних каракулів переді мною.

9:00, сьогодні ввечері, принцесо. Два стільця.

Без імені, але воно мені й не потрібне.

Різ все ще був у Ельдоррі.

Мене пронизало полегшення, а потім тривога і паніка. Ми не розмовляли після лікарні, і наші стосунки закінчилися не на найкращій ноті. Чому він вийшов на зв'язок саме зараз, через два з половиною тижні? Як він переконав Бута передати мені записку? Що…

— Бріджит!

На мить мені здалося, що моє ім'я пролунало ззовні, але потім я підняла голову і побачила мініатюрну брюнетку, що стоїть у моїй кімнаті.

Мене захлеснула інша, зовсім інша невіра.

— Ейво? Що ти тут робиш? — я поспішно засунула записку Різа в кишеню, де вона крізь шовк впивалася в мою шкіру.

Її обличчя розпливлося у широкій усмішці.

— Сюрприз! Я тут, щоб побачити тебе, звичайно. І я не одна.

Як по команді, у вітальню увійшла Джулз, одягнена у знайоме зелене пальто.

— Доброго дня, Ваша Високосте, — заспівала вона.

Я схилила голову.

— Це моє пальто?

— Так, — сказала вона з нульовим соромом, — мені воно подобається. Воно робить моє волосся яскравішим, — смарагдовий колір справді підкреслював її руде волосся, — у твоїй шафі є

все

. Пізніше мені потрібний докладний тур.

— У тебе вже був докладний тур, люб'язно наданий тобою самою, — Стелла підійшла до неї ззаду, одягнена в елегантну білу сукню, від якої її оливкова шкіра сяяла. Як модний блогер у нашій групі, її гардероб конкурував із моїм, хоча її вибір одягу був повсякденним, — ти витратила півгодини на вивчення її колекції взуття.

— Це називається дослідження, — сказала Джулз, — я збираюся стати адвокатом. Потужні підбори потрібні для того, щоб розтоптати всю опозицію.

Я тихенько засміялася, обіймаючи своїх друзів, і моє потрясіння поступово переросло у захват. Я не бачила їх особисто з того часу, як повернулася до Ельдорри, і досі не розуміла, як мені не вистачало наших особистих розмов.

Однак я втрималася від того, щоб обійняти останню людину у групі.

— Алекс, — я кивнула хлопцю Ейви, що здавалося надто м'яким словом для його опису. Хлопці були милими та добрими. Алекс, з його холодними очима і ще холоднішою поведінкою, був ким завгодно, але точно не хлопцем, але його вираз обличчя трохи теплішав, коли він дивився на Ейву.

— Бріджит.

Жоден з нас не давав ознак того, що ми спілкувалися поза подібними груповими зустрічами. Мені було незручно приховувати свій дзвінок від Ейви, чим менше вона знала про те, що ми задумали, тим краще. Правдоподібне заперечення мало значення.

— Ми бачили в новинах, що трапилося з твоїм дідусем та Різом, — Ейва стурбовано скинула брови, — ми б приїхали раніше, але Джулз мала завершити своє стажування, а я не могла взяти відгул досі. Як ти тримаєшся?

— Я в порядку. Моєму дідусю набагато краще, — я навмисно не згадала Різа.

— Я

знала

, що між тобою і твоїм красенем—охоронцем щось відбувається. Я ніколи не помиляюся, — пожартувала Джулз, перш ніж теж стала серйозною, — тобі щось потрібно від нас, крихітко? Може, тобі треба підірвати дупу папараці? Принада, поки ти потай біжиш на опівнічне побачення з коханцем? Я можу пофарбувати волосся у блондинку.

— Джей, ти нижче за неї на три дюйми, — сказала Стелла.

Джулз підняла одне плече.

— Незначна проблема. Нічого, що не вирішать підбори.

Я знову засміялася, навіть коли записка Різа пропалювала дірку в моїй кишені.

9 година, Два стільця.

— Як ви, дівчата, потрапили сюди?

— Ми працювали з Ніколаєм над сюрпризом, — сказала Джулз, — шкода, що його забрали. Твій брат гарячий.

— Ми приїхали на вихідні, — додала Стелла, прибираючи з обличчя локон. З її зеленими очима, засмаглою шкірою і стрункою фігурою вона була найпрекраснішою людиною, яку я коли-небудь зустрічала, і хоча вона чудово розуміла, який вплив її зовнішність мала на інших, особливо на чоловіків, вона ніколи не виставляла її напоказ, — я хотіла б, щоб ми залишилися довше, але ми не можемо взяти стільки часу на відпочинок від роботи.