Спотворені ігри

39. РІЗ

— .

..повідомляємо, що король перебуває у стабільному стані після серцевого нападу, що трапився чотири дні тому. Палац просить громадськість поважати приватне життя королівської сім'ї у цей важкий час, тоді як доброзичливці залишили тисячі листівок та квітів біля палацу.

Голос ведучого новин доносився з телевізора в кутку, поки я дивився на охоронця, що стояв переді мною.

— Дозвольте мені внести ясність, — сказав я, мій спокійний голос не відповідав люті, що вирує всередині, — я збираюся зустрітися з принцесою Бріджит сьогодні, так чи інакше. Не ускладнюй це.

Охоронець піднявся на весь свій зріст, який все ще був нижчим за мене на добрих шість дюймів.

— Ти мені погрожуєш?

Я посміхнувся, і він ковтнув.

— Так.

— Тепер слухай. Я королівський гвардієць...

— Мені. Начхати, — я виділив слова повільно і ретельно, на випадок, якщо він був занадто тупий, щоб помітити, що я був

такий

близький до того, щоб встромити шприц йому в горло, якщо він не втече з дороги.

Ми стояли біля входу до особистого крила лікарні короля. Минуло чотири дні з того часу, як пролунали звинувачення про наші з Бріджит стосунки, і у короля стався серцевий напад.

Чотири дні я не бачив її, не розмовляв з нею і не знав, чи з нею все гаразд.

Чотири дні чортового пекла.

Палац розірвав мій контракт того ж дня, коли з'явилися звинувачення, посилаючись на побоювання з приводу моєї здатності виконувати свою роботу через «збільшений медійний профіль».

Мене не так сильно хвилювало розірвання контракту, чого я і очікував, як те, що я не бачив Бріджит до того, як охорона вивела мене з території палацу. Вона не відповідала на мої дзвінки та повідомлення з того дня, і мені потрібно було знати, що з нею все гаразд, поки я не збожеволів. Чорт, я вже був на півдорозі до цього.

— Ти більше не її охоронець, — сказав гвардієць, — а всередину допускаються лише члени сім'ї та схвалений персонал. Як ти взагалі потрапив сюди?

Хоча частина мене оцінила його позицію, оскільки він мав рацію, мене не пустили, набагато більша частина швидко вичерпала терпіння.

— Не твоя справа. Що тебе

має

хвилювати, так це відійти вбік, поки тобі не довелося пояснювати голові королівської охорони, як ти виявився зі зламаним носом.

Правду кажучи, мені довелося маскуватися під довбану поп-зірку, що ховається від преси, щоб пройти повз папараці, що розташувалися табором біля лікарні. Новини про нас із Бріджит відійшли на другий план після госпіталізації короля, але моє обличчя майнуло по всьому ельдорранському телебаченню, і я не міг ризикувати, що хтось мене помітить.

У лікарні творилося таке божевілля, що я непомітно пробрався на VIP-поверх і в особисті апартаменти короля. Це мало що говорило про безпеку лікарні чи королівської охорони, навіть якщо я міг вислизати від охоронців та камер краще, ніж звичайна людина.

Охоронець відкрив рота, але перш ніж він встиг висказати чергову нісенітницю, двері відчинилися. Моє серце на секунду злетіло вгору, побачивши спалах світлого волосся, але тут же впало назад на землю, коли я побачив, як спохмурніла Елін.

— Містере Ларсен, — сказала вона, — мені здалося, що я чула ваш голос, — вона кивнула охоронцю, — далі я сама.

На його обличчі відбилося полегшення, а я видав звук огиди. Я тренував вісімнадцятирічних новобранців ВМФ, які мали більше яєць, ніж у нього.

Елін відчинила двері ширше, і я, не гаючи часу, протиснувся повз охоронця і ввійшов у королівське крило. Бріджит я не побачив, але вона могла бути в будь-якій з півдюжини кімнат. Це місце було більше, ніж будинки більшості людей.

— Я гадаю, ви прийшли до принцеси Бріджит, — Елін схрестила руки на грудях, як завжди ідеально укладена в пучок, костюм та туфлі на підборах. Жодної волосини не на тому місці чи складці на її одязі.

Я опустив підборіддя.

— Де вона?

— У кімнаті короля. Треті двері ліворуч.

Підозра зародилася у моєму животі.

Це занадто просто.

— Так просто?

Елін обдарувала мене твердою посмішкою.

— Ви вже тут, містере Ларсен, і можна припустити, що ви не підете, доки не побачите її. Я не займаюся марними розмовами, тож прошу вас, — вона жестом вказала на коридор. — Ідіть.

Моя підозрілість зросла ще на один щабель, але, чорт забирай, я не став би дивитися в зуби дарованому коню.

Я підійшов до королівської кімнати і зупинився перед дверима, моє дихання збилося в горлі, коли я побачив Бріджит через маленьке вікно.

Вона сиділа поруч із ліжком дідуся, тримаючи його за руку, і виглядала менше і вразливіше, ніж я коли-небудь її бачив. Навіть на відстані я помітив блідість її обличчя та почервоніння очей.

Щось схопило моє серце і вивернуло. Сильно.

Я відчинив двері і зробив крок усередину.

— Привіт принцесо, — я говорив тихо, не бажаючи порушувати тишу і будити короля. Сонячне світло струменіло через вікна по обидва боки від лікарняного ліжка, додавали нотку веселощів у похмурий настрій, але неможливо було уникнути писку моніторів або трубок, застромлених у груди Едварда.

Плечі Бріджит напружилися, і минуло кілька секунд, перш ніж вона зустрілася зі мною поглядом.

— Різ. Що ти тут робиш?

— Прийшов побачитись з тобою.

Щось було негаразд. Можливо, справа була в тому, як вона уникала мого погляду, або напруженості її вираження, але за останні кілька днів вона пройшла через пекло. Я не міг очікувати, що вона кинеться в мої обійми з широкою посмішкою.

— Як твій дідусь?

— Краще. Слабкий, але стабільний, — вона стиснула його руку. — Вони залишать його тут ще кілька днів, але сказали, що його можуть виписати наступного тижня.

— Це добре. Не може бути надто погано, якщо вони дозволили йому піти.

Бріджит кивнула, як і раніше уникаючи мого погляду, і занепокоєння пробігло моїм хребтом.

— Давай поговоримо в іншій кімнаті. Він щойно заснув.

Вона ще раз стиснула дідусеву руку, перш ніж ми вийшли в коридор. Елін не було, і тільки запах антисептика та слабкі гудки монітора з того боку дверей порушували тишу в повітрі.

— Сюди, — Бріджит привела мене до кімнати двома дверима далі, — тут я спала.

Я глянув на приміщення. Тут був розкладний диван, міні-кухня та ванна кімната. Товста ковдра була накинута на спинку дивана, а напівпорожня пляшка коли стояла на столі поруч із стосом журналів.

Я уявив, як Бріджит спить тут одна, ніч за ніччю, чекаючи, чи не погіршиться стан її дідуся, і голка болю встромилася в моє серце.