Страница 103 из 139
— Я не можу завадити вам звільнити Різа, — сказала я. — Але я не припиню з ним стосунки.
— О, чорт забирай, — це був перший раз, коли я почула, як Маркус лається, — Ваша Високосте, він є —
був
— вашим охоронцем. Він простолюдин. Ви перші у черзі на трон, і закон диктує...
— Я знаю, що диктує закон. В мене є план.
Ну, півплан, але якщо заокруглити, то це був повноцінний план. Я знала, що мені треба робити, треба було лише зрозуміти,
як
це зробити. Я була впевнена, що кілька міністрів підтримають скасування закону про королівські шлюби, але іншим для політичного прикриття потрібна була підтримка широкого загалу.
Однак, якби я порушила це питання зараз, коли всі навколо рясніють звинуваченнями, я б з таким самим успіхом могла розмахувати табличкою, що кричить
Це правда! У мене стосунки з моїм охоронцем!
Обличчя Едварда почервоніло, а Маркус дивився на мене.
— Як? — радник мого дідуся виглядав так, ніби хотів шпурнути в мене однією з тисячосторінкових юридичних книг, якими були обвішані стіни, — якщо ви вважаєте, що парламент скасує закон, повірте мені, вони цього не зроблять. Ми обговорювали це з принцом Ніколаєм. Щоб вони навіть розглянули це, голова повинен зробити пропозицію, а лорд Ерхолл ясно дав зрозуміти, що ніколи не зробить цього.
— Незабаром вибори, — сказала я. — Якби я могла...
Гучний гуркіт перервав мене.
На мить я подумала, що Маркус нарешті здався і в гніві шпурнув щось. Потім я почула стривожений крик Ніколая та з крижаним жахом зрозуміла, що звук був від удару об землю.
Це був
хтось
— мій дідусь, який звалився зі стільця на підлогу.