Спотворені ігри

Мій шлунок стиснувся. Боже, я мала сказати Різу вчора, але я не хотіла псувати наш час у альтанці, а потім... потім... потім...

О, кого я обманюю? У мене було достатньо часу, щоб сказати йому про це. Я просто злякалась, як боягузка, і тепер отримаю по заслугах.

Дихай. Зберігай спокій. Ти ще не знаєш, що насправді відбувається.

— Це... — Мікаела забарилася. — Брідж, включи

«The Daily Tea».

The Daily Tea

була медіакомпанією, що спеціалізується на новинах і розвагах знаменитостей, яка включала в себе найбільш читаний журнал в країні і один з телеканалів, що найбільше переглядаються. Дехто вважав її поганою, але вона мала величезну аудиторію.

Мікаела пішла за мною у вітальню, де я тремтячими руками взяла пульт і увімкнула телевізор.

— ...повідомляємо, що принцеса Бріджит знаходиться у відносинах зі своїм охоронцем, американським підрядником на ім'я Різ Ларсен, — голос ведучого Daily Tea тремтів від хвилювання. — Ларсен був поряд з нею з випускного курсу престижного університету Тейєр у США, і підозри про їхні стосунки існували роками.

Роками?

Це було, через брак кращих слів, повна нісенітниця. Ми з Різом навіть не подобалися один одному багато років тому.

Я дивилася, не вірячи своїм очам, як на екрані миготять наші особисті фотографії із закадровим коментарем ведучого. Ми йдемо вулицею, рука Різа лежить у мене на попереку, щоб обійти калюжу, коли я не дивилася, якщо я правильно пам'ятаю. Різ допомагає мені вийти з машини на благодійному вечорі, а наші очі дивляться один на одного. Я стояла надто близько до нього на заході на відкритому повітрі кілька місяців тому, але тільки тому, що було холодно і мені потрібно було тепло тіла.

Усі невинні моменти, які, поставлені певним чином і відображені в певну секунду, змусили їх виглядати більше, ніж вони були насправді.

Потім з'явилися страшніші фотографії. Різ дивиться на Стефана під час нашого побачення на ковзанці, виглядаючи при цьому як ревнивий бойфренд. Він притискає мене до авто на парковці Королівського ботанічного саду. Ми виходимо з готелю, де провели той чудовий день, схиливши голови один до одного.

Як,

чорт забирай,

хтось зміг зробити ці знімки? Окрім ковзанки, ми не помітили жодних папараці, які переслідують нас. Але, знову ж таки, ми відволіклися, і це було жахливо.

З іншого боку, там не було згадки про секс—відео. Якби це потрапило до рук

The Daily Tea

, це було б єдине, про що вони б говорили.

— Це правда? — запитала Мікаела, її очі були величезними. — Скажи мені, що це неправда.

— Це просто фотографії, — відмахнулася я.

Мені стало трохи легше дихати. Тільки трохи, тому що все ще був величезний безлад, але це було можна виправити. Вони не мали відео.

— Ми можемо…

—

БРІДЖИТ!

Ми з Мікаелою обмінялися широко розплющеними очима, коли коридором пролунав крик мого дідуся.

Ой-йой.

***

Через годину я сиділа в кабінеті дідуся разом з Елін, Маркусом і Ніколаєм, який наполягав на тому, щоб приєднатися до екстреної наради. Мікаела була чемною, але твердо відстороненою. Я не знала, де знаходиться Різ, але те, що його не втягли у розмову, було лише питанням часу.

— Ваша Високосте, ви маєте сказати нам правду. Тільки так ми зможемо допомогти вам все виправити, — коли Елін сердилась, її ліве око смикалося, і зараз воно смикалося досить сильно, щоб лопнула кровоносна судина. — Чи правдиві ці звинувачення?

Я підійшла до роздоріжжя дороги.

Я могла або збрехати і затягнути шараду, або сказати правду і дозволити уламкам впасти туди, куди вони впадуть.

Якби я зробила останнє, Різа звільнили б, але він, ймовірно, вже був на пласі, незалежно від того, чи правдиві звинувачення. Зараз він занадто відомий, і люди пліткуватимуть незалежно від цього. Палац не міг дозволити собі такого відволікання.

Але якщо я збрешу, то зможу хоча б виграти трохи часу. Небагато, але трошки, це було краще, ніж нічого.

— Брідж, ти можеш нам довіряти, — м'яко сказав Ніколай. — Ми тут, щоби допомогти тобі.

Не зовсім так

, хотіла я сказати.

Ви тут, щоб допомогти короні та її репутації.

Можливо, це було несправедливо, але тією чи іншою мірою це було правдою. Їм було начхати на тебе, Бріджит. Вони дбали про принцесу, корону і свій імідж.

Мій дідусь і брат любили мене, але коли щось доходило до справи, вони віддали б перевагу тому, що було добре для королівської родини як для установи, а не те, що було добре для мене.

Я не звинувачувала їх за це. Це було те, що вони мали робити, але це означало, що я не могла довіряти їм своїх інтересів.

Єдиною людиною, яка колись бачила мене і ставила на перше місце, був Різ.

Я оглянула кімнату. Тут був мій дідусь, вираз обличчя якого залишався нейтральним, навіть коли в його очах миготіли гнів і занепокоєння. Маркус, з напруженим обличчям і стиснутими губами, який, без сумніву, фантазував про те, як зверне мені шию. Елін, яка не дивилася у свій телефон, а дивилася на мене з прихованим диханням. І, нарешті, Ніколай, найчутливіший із усіх, хоча на його бровах завмерла настороженість.

Потім я подумала про Різа. Його грубі руки та грубий голос, і те, як він обіймав мене. Цілував мене. Дивився на мене, ніби не хотів моргати.

Крихітко, ми щось більше.

Я глибоко зітхнула, взяла себе в руки і пішла до роздоріжжя дороги.

— Звинувачення правдиві, — сказала я. — Всі.

Навколо почулося різке зітхання. Маркус ущипнув себе за скроню, в той час як Елін почала діяти, її пальці рухалися телефоном досить швидко, щоб викликати ураган четвертої категорії.

Розчарування вирізало глибокі зморшки на обличчі Едварда.

— Робота містера Ларсена припинена з негайним набуттям чинності, — сказав він, його тон був різкішим, ніж я коли-небудь чула. — Ти припиниш з ним стосунки і ніколи більше не бачитимешся і не розмовлятимеш з ним.

Він говорив не як мій дідусь, а як мій король.

Мої нігті вп'ялися в стегна.

— Ні.

Ще одне різке зітхання всіх присутніх.

Едвард випростався, залишки нейтралітету на його обличчі поступилися місцем гніву. Я ніколи не слухалася його, коли справа стосувалася важливих речей. Я любила і поважала його, і я ненавиділа розчаровувати його.

Але мені набридло, що інші люди диктують мені, як жити та з ким бути. Хоча в мене ніколи не буде свободи нормальної людини, не народженої в цьому житті, я мала десь провести межу. Як я можу керувати країною, якщо я не можу керувати навіть своїм власним життям?