Страница 101 из 139
38. БРІДЖИТ
Весь тиждень я була на взводі. Я намагалася приховати це, але всі помітили: Різ, Мікаела, моя сім'я. Я звинувачувала в цьому стрес, але не була певна, що хтось мені повірив.
Я нікому не розповіла про відео. Поки нікому. Відправник не зв'язувався зі мною з того часу, а мої відповіді на лист були відхилені. Я переконала службу безпеки Ніколая та Сабріни перевірити їхній будинок на наявність жучків як «профілактичний захід», але вони нічого не знайшли, навіть у бібліотеці.
Це мало змусити мене почуватися краще, але це тільки посилило мою тривогу. Ким би не був відправник, він міг непомітно увійти і вийти з однієї з будівель міста, що охороняється, і це було недобре. Зовсім не добре.
Моїм головним підозрюваним був Андреас, але він не з тих, хто стримується. Якби він мав відео, на якому ми з Різом, він би тримав його в мене над головою. Дражнив би мене цим. Можливо, шантажував би мене. Він не став би посилати його один раз і не став би повторювати це протягом майже тижня.
Він шукав мене на прийомі — я досі не знаю, навіщо, оскільки я не бачила його після весілля, і він не зв'язувався зі мною — але це було, коли ми з Різом були у бібліотеці.
Якщо це
був не
Андреас, то хто це міг бути? І коли прилетить ще один сюрприз?
Бо був ще один сюрприз. Я була впевнена у цьому.
— Тебе щось турбує, — сказав Різ, коли ми поверталися до палацу з церемонії розрізання стрічки у благодійному магазині, — тільки не кажи мені, що це стрес. Це не так.
Я посміхнулася.
— Ти гадаєш, що знаєш усе.
Я
маю
сказати Різу. Він знає, що робити. Але маленька, дурна, егоїстична частина мене боялася, як це вплине на нас. Якщо він дізнається, що хтось знає про нас, він усунеться і розірве стосунки?
Але якщо я не скажу йому, відео може вибухнути на наших очах, і я все одно втрачу його.
Моя голова розколювалася від нерішучості.
— Я знаю про тебе все, — слова Різа пронеслися через мене, глибокі і впевнені.
Просто скажи йому. Покінчити з цим, як із пластиром.
Інакше таємниця висітиме над моєю головою Бог знає скільки часу, як гільйотина, яка чекає на поштовх.
Але перш ніж я встигла торкнутися цієї теми, машина зупинилася. Я так поринула у свої думки, що не помітила, що ми їдемо не до палацу, а геть від нього.
Різ припаркувався на узбіччі дороги, поряд із лісом на околиці Атенберга. Якось я відпочивала там з Ніколаєм в середній школі — під суворим наглядом, звичайно, — але з того часу я туди не поверталася.
— Довірся мені, — сказав він, помітивши моє збентеження, яке тільки посилилося, коли він повів мене через ліс. Між деревами звивалася чітка стежка, так що інші люди, мабуть, обирали коротку дорогу, хоча у ліс був головний вхід з сувенірним магазином і паркуванням.
— Куди ми йдемо? — прошепотіла я, не бажаючи порушувати благоговійну тишу, що огортає дерева.
— Побачиш.
Як завжди, загадково.
Я зітхнула, однаково роздратована і заінтригована.
Частина мене хотіла розповісти йому про відео
зараз
, але я не могла зіпсувати настрій перед тим, як побачити сюрприз, чи не так?
Відмовки, відмовки,
шепотіла моя совість.
Я проігнорувала її.
Але коли ми прибули до місця призначення, я не змогла стримати зітхання.
— Різ...
Ми стояли на галявині, де не було нічого, крім великої гарної альтанки. Я навіть не знала, що у лісі є альтанка.
Моє серце защеміло від явного спогаду про наш перший спільний відпочинок.
— Якщо нас спіймають, використаєш перевагу свого титулу, — Різ простягнув руку. Я взяла її і пішла за ним у середину дерев'яної будівлі. — Ми досить далеко від головної стежки, тож думаю все буде гаразд.
— Як ти знайшов це місце? Ти як заклинач альтанок.
Він засміявся.
— Я планував колись вирушити сюди в похід і вивчив карти стежок. Місце для відпочинку в саду не є секретом. Більшість людей просто занадто ліниві, щоб пройти весь цей шлях.
— Чому… — я знову відволіклася, коли він почав шукати щось у своєму телефоні, і повітря наповнилося тихою музикою.
— Ми так і не потанцювали на весіллі, — сказав він.
— Тобі не подобається, коли я танцюю, — напівжартома—напівсерйозно сказала я, намагаючись приховати емоції, що наринули на мої груди.
Те, що сталося у бібліотеці під час прийому у Ніколая, назавжди залишиться у моїй пам'яті.
— Я люблю, коли ти танцюєш. Але лише зі мною, — він поклав вільну руку на мою спину.
— Ти ж не танцюєш.
— Тільки з тобою можу.
Печіння посилилося.
— Обережніше, містере Ларсен, бо я подумаю, що справді подобаюся вам.
Його рот скривився в усмішці.
— Крихітко, ми щось більше.
Метелики в моєму животі вибухнули, і солодке, золотаве тепло наповнило мої вени.
Вперше за кілька днів я посміхнулася.
Я зробила крок в обійми Різа, і ми погойдувалися в такт музиці, поки я заривалася обличчям у його груди і вдихала його чистий, заспокійливий запах.
Наші танці завжди будуть наші. Таємними, приватними... забороненими.
Частина мене дорожила моментами, які належали лише нам, але частина хотіла, щоби нам не доводилося ховатися. Ми не були брудним секретом. Ми були найпрекраснішим, що було в моєму житті, і я хотіла поділитися цим зі світом так, як усе прекрасне заслуговує на те, щоб їм ділилися.
— Де ти мариш, принцесо? — він провів кісточками пальців по моїй спині, і я посміхнулася крізь біль у серці.
Він так добре мене знав.
— Я тут, — я нахилила обличчя та поцілувала його. Ми цілувалися повільно і солодко, досліджуючи один одного з неквапливістю людей, які мають весь час у світі.
Ось тільки у нас його не було.
Поцілунок, музика, альтанка... то був ідеальний момент. Але, як і всі моменти, він не міг тривати довго.
Зрештою все закінчиться, і ми теж.
***
— Бріджит, прокинься!
Наступного ранку мене розбудив гучний стукіт.
Я застогнала, моє тіло чинило опір руху, навіть коли моє серце мимоволі пустилося в галоп від паніки в голосі Мікаели.
— Бріджит! — знову стукіт.
— Одну хвилину! — я змусила себе встати з ліжка і накинула халат, перш ніж відчинити двері і побачити розширені очі Мікаели з нервовим виразом обличчя. Її шкіра була блідіша, ніж зазвичай, і ластовиння виділялися на її носі і щоках у вигляді темного сузір'я.
Вона жила всього за кілька хвилин ходьби від палацу, але не стала б приходити сюди так рано, якби не надзвичайна ситуація.
— Що таке?
То було відео?