Страница 10 из 139
2. РІЗ
Принцеса Бріджит фон Ашеберг з Ельдорри стане моєю смертю. Якщо не буквальною смертю, то смертю мого терпіння та здорової психіки. У цьому я був певен, адже ми працювали разом лише два тижні.
У мене ніколи не було клієнта, який би так мене дратував, як вона. Звичайно, вона була красива (що не дуже добре, коли ви перебуваєте в моєму становищі) і чарівна (для всіх, крім мене), але вона також була королівською скалкою в моїй дупі. Коли я говорив «праворуч», вона йшла ліворуч; коли я говорив «йди», вона зупинялась. Вона наполягала на спонтанному відвідуванні багатолюдних заходів до того, як я встигав зробити попередню роботу, і ставилася до моїх проблем безпеки так, наче вони були чимось другорядним, а не надзвичайним.
Бріджит сказала, що все було так з Бутом, і їй було добре. Я сказав, що я не Бут, тому мені начхати, що вона робила чи не робила, коли була з ним. Тепер я керую шоу.
Вона сприйняла це не дуже добре, але мені було начхати. Я був тут не для того, щоб перемогти у конкурсі «Містер Дружелюбність». Я був тут, щоб зберегти її життя.
Сьогодні «тут» означало переповнений бар у Гейзелбурзі. Половина Тейєра зібралася на п'ятничні спецпропозиції в The Crypt's, і я був упевнений, що бар заповнений вщент.
Гучна музика, галасливі люди. Моє найменш улюблене місце і, очевидно,
найулюбленіше
місце Бріджит, враховуючи, як наполегливо вона хотіла сюди прийти.
— Отже, — її рудоволоса подруга Джулз дивилася на мене через край свого келиха, — ти був у спецназі ВМС, так?
— Так, — мене не обдурили ні її кокетливий тон, ні поведінка тусовщиці. Я ретельно перевірив усіх друзів Бріджит, як тільки влаштувався на роботу, і точно знав, що Джулз Емброуз небезпечніша, ніж здається. Але вона не була загрозою для Бріджит, тому я не став згадувати про те, що вона зробила в Огайо. То була не моя історія, щоб її розповідати.
— Я люблю військових, — промуркотіла вона.
— Колишні військові, Джей, — Бріджит не дивилася на мене, допиваючи свій напій. — Крім того, він занадто старий для тебе.
Це була одна з небагатьох речей, у яких я був з нею згоден. Мені був лише тридцять один рік, так що я ні в якому разі не був старим, але за своє життя я зробив і бачив достатньо лайна, щоб
почуватися
старим, особливо в порівнянні з молодими студентами коледжу, які ще навіть не отримали своєї першої справжньої роботи.
Я ніколи не був молодим, навіть у дитинстві. Я виріс у бруді та піску.
Тим часом Бріджит сиділа навпроти мене і виглядала як казкова принцеса, якою вона й була. Великі блакитні очі та соковиті рожеві губи на обличчі у формі серця, бездоганна бліда шкіра, золотисте волосся, що спадає вільними хвилями по спині. Чорний топ оголював її гладкі плечі, а на вухах виблискували крихітні діаманти.
Молода, багата та королівська. Повна протилежність мені в усіх відношеннях.
— Не згодна. Я люблю старших чоловіків, — Джулз збільшила потужність своєї посмішки, ще раз окинувши мене поглядом. — А ти гарячий.
Я не посміхався у відповідь. Я був не настільки дурний, щоб зв'язуватися із подругою клієнта. У мене й так було повно справ із Бріджит.
Образно кажучи.
— Дайте людині спокій, — Стелла засміялася.
Фахівець з дизайну одягу та комунікацій. Дочка юриста-еколога та керівника апарату секретаря кабінету міністрів. Зірка соціальних мереж.
Мій мозок перераховував усе, що я про неї знав, поки вона фотографувала свій коктейль, перш ніж зробити ковток. — Знайди когось свого віку.
— Хлопці мого віку нудні. Я знаю. Я зустрічалася з купою таких, — Джулз підштовхнула Ейву, останнього члена групи близьких друзів Бріджит. Якщо не брати до уваги недоречних приставань Джулз, вони були цілком пристойною компанією. Вже точно краще, ніж друзі голлівудської майбутньої зірки, яку я охороняв три нестерпні місяці, протягом яких я бачив більше «випадкових» спалахів геніталій, ніж будь— коли у своєму житті. — До речі, про старших чоловіків, де твій пупсик?
Ейва почервоніла.
— Він не зможе прийти. Він має конференцію з діловими партнерами з Японії.
— О, він встигне, — пробурчала Джулз. — Ти в барі, в оточенні п'яних, збуджених хлопців із коледжу? Я здивована, що він ще не... ах. Про вовка промовка... Тут, як тут.
Я простежив за її пильним поглядом до того місця, де високий темноволосий чоловік прокладав шлях крізь натовп п'яних та збуджених хлопців із коледжу.
Зелені очі, зшитий на замовлення дизайнерський одяг і крижаний вираз обличчя, порівняно з яким замерзла тундра Гренландії здавалася тропічними островами.
Алекс Волков.
Я знав це ім'я та репутацію, навіть якщо не був знайомий з ним особисто. У певних колах він був легендою.
Фактичний генеральний директор найбільшої в країні компанії з розвитку нерухомості, Алекс мав достатньо зв'язків та матеріалів для шантажу, щоб звалити половину Конгресу та Fortune 500.
Я не довіряв йому, але він зустрічався з однією з найкращих подруг Бріджит, а отже, його присутність була неминучою.
Обличчя Ейви засвітилося, коли вона побачила його.
— Алексе! Я думала, у тебе діловий дзвінок.
— Дзвінок закінчився рано, і я вирішив заскочити, — він провів губами по її губах.
— Я люблю, коли я маю рацію, а це майже завжди, — Джулз кинула на Алекса лукавий погляд. — Алекс Волков у студентському барі? Ніколи б не думала, що доживу до цього дня.
Він проігнорував її.
Музика змінилася зі спокійною R&B на ремікс останнього радіохіта, і в барі почалася метушня. Джулз і Стелла піднялися зі своїх місць, щоб вирушити на танцпол, за ними пішла Бріджит, але Ейва залишилася на місці.
— Ви, дівчата, йдіть. Я залишусь тут, — вона позіхнула. — Я трохи втомилася.
Джулз виглядала шокованою.
— Зараз лише одинадцять! —вона обернулася до мене. — Різ, потанцюй з нами. Ти маєш компенсувати це... блюзнірство, — вона показала жестом на Ейву, яка згорнулася калачиком під боком у Алекса, а він обхопив її за плечі. Ейва скривилась, але обличчя Алекса не змінилося. Я бачив крижані брили, які виявляли більше емоцій, ніж він.
Я лишився сидіти.
— Я не танцюю.
— Ти не танцюєш. Алекс не співає. Хіба ви двоє не милі, — бурчала Джулз. — Брідж, зроби щось.
Бріджит подивилася на мене і відвернулася.
— Він працює. Годі тобі, — сказала вона. — Хіба Стелли і мене мало?
Джулз видала засмучене зітхання.
— Напевно. Так ти намагаєшся викликати в мені відчуття провини.