Страница 48 из 77
— Хто? — цікавий носик Осі смикнувся. Вона перезирнулася з Артемом, а той очима вказав на вулицю, туди, де вони кілька хвилин тому зустріли того дивака в червоній куртці й золотих кросівках. Ося по-змовницьки кивнула.
— Ося! — перевела тему Діна. — Я така за вас рада, шо ти виходиш заміж! І шо ти, Артем… Ну, шо ти тоже… Шо там роблять чоловіки.
— Одружуються! — підказала Ося й притисла долоню до щоки, щоб відчувати металеву присутність її нової обручки. — Прикинь, моє друге бажання збулося. А хто б міг подумати!
— А яке було перше? — поцікавилася Діна, розглядаючи в дзеркалі свій новий сімейний портрет з котеням. Ну і з Осею і Артемом.
— Таке саме, як і в тебе. Як і у всіх нас… Але осьо глянь, які ми всі милі.
— Мяу-е-е-е-е-е, — обурено заволав крихітний Різдвяний Вусик, руйнуючи сімейну ідилію і вириваючись із рук у велику подорож квартирою.
— Але, Діна, пообіцяй, шо ти не прийдеш на наше весілля в косухі й з ірокезом.
— Мяу-е-е-е-е! — обурено-жартівливим голосом запищала Діна.
«Нормальні килими, — тим часом думав собі Вусик, забігши у вітальню, — зараз я на них насцю».