Кораблядство

маю я, вирушаючи на робоче місце Кайли. Як завжди, о 14:00

у неї брейк — сьогодні або ніколи.

Ми стояли на самому краю відкритої палуби і дивились

на найпопулярнішу в світі статую, огорнуту легким осіннім

туманом. Вона спиралася на невелику залізну перегородку, що віддаляла нас від такої жаданої багатьма американської

свободи. І все, чого я зараз хотів, то це губами досліджувати

кожен сантиметр її шиї. Та я тут не для цього.

— Remember, you asked what do I like about you? — прошепотів я, видихаючи своє збудження на білосніжну шкіру, і одразу відчув, як її талія затремтіла в моїх обіймах. — Can I ask you the same question now? What do you like about me?

— Hmmm… — вона зазирнула мені в очі. — I’ve told you already. You feel like only real person here. The one I happy to be with.

— And… that’s it?

Штовхнувши мене, вона залилася дзвінким сміхом.

— What else do you want?

— You know what, — відповів, притиснувши її м’яку талію ближче до себе. — I already told how much I like to be with you, to kiss you, to feel the touch of you skin, to see your smile.

Вона прилинула ще сильніше.

— But… there is one, only one thing I don’t like in you… —

і сказавши це, одразу відчув те саме, що відчуваю щоразу, як шасі літака відриваються від землі, щось невидиме на секунду перехоплює моє дихання і тягне тіло назад, наче ніяк

не може змиритися з тим, що це насправді відбувається.

У роті пересохло. Я намагався змочити його, але нічого не виходило, і, поперхнувшись, я продовжив: — …

the only thing I don’t like that I feel like you are not honest with me (блядь, НЕ ТЕ, не те ти зараз хочеш сказати. Нащо, нащо це все, якщо зараз зрізати кути?). Kayla, I don’t like —

117

I hate — that I feel like you are not honest with me. Not about the reason you left me, not the reason you came back. I really want to, but I just ca

Вона дивилася на мене здивованими очима, на маску

обличчя, яке нічого не висловлювало.

— Mark, I …

— Let me finish, please. — сказав я і побачив, як Анрі

виводить на палубу нашого спільного з нею знайомого. Саме

час, подумав я, поки промовляв уже сотню разів програний

в моїй голові монолог: — That time in Quebec hotel, when your asked me what I like about you… you told me that you didn’t look for anything serious… It hurt, but at least it was honest. And let’s be real, I was ok with it, cause I wasn’t your boyfriend, I was your toy for emotional support. And I didn’t feel like you are my girlfriend either, just a sweet memory I making to came back times to times after the finish of contract.

But now it’a getting real. God, you broke up with me through WhatsApp massage! And then you came back like nothing happened. Because you knew… you knew I would take you back.

And all this time I had my own version of this story. Since the moment you mention that officer with paper flower, and I don’t want even to say his name, but at least I can show him, —

сказавши це, я розвернув її вбік італійця, якого Анрі за моїм

проханням якраз привів покурити на open deck.

Той окинув нас поглядом, махнув головою на знак при-вітання і продовжив розмову.

— WHAT?

— Even thought of you seeing him while was dating me is killing me. And than you choose him. But life is full of irony and it didn’t work out.

Вона дивилась на мене так, наче знову побачила вперше.

В Нью-йоркському тумані білосніжне обличчя наче зливало-118

ся з навколишнім краєвидом і тільки чорні очі зазирали кудись занадто глибоко в мене. Я набрав повні легені повітря:

— I love you, Kayla. And this love is not healthy. I afraid, it’s one sided and it’s destroying me… And that’s why I want to finish it…

— I think I love you too, Mark. And I knew you were crazy, but didn’t know how much, — несподівано переби-ла вона монолог з виразом, якого раніше ніколи не бачив.

Здавалось наче ось-ось готова заплакати, але Кайла тільки видавила з себе дрібний, як осінній дощ, сміх. Натягнутий, гіркий. І такий холодний. — I didn’t have anything with him, — вона кивнула на італійця, який розмовляв з Анрі. —

Or with anyone on this board. Because, even with all that crazy shit you told me right now, I think I still like you, idiot.

Я дивився на неї, здавалось цілу вічність. У горлі все

ще відчувалась африканська пустеля. Я хотів сказати так багато всього, так довго прокручував у голові цей момент…

Блядь, та хай все йде до біса!

Притягнув кохану до себе і почав цілувати. Наче це був

наш останній поцілунок. Можливо, так воно і було.

« I am the loser in the game you didn ’ t know even play-ing», — волало в мене в голові. На секунду відчув під ногами

ламінат моєї маленької квартирки на Молдаванці.

Може, вона прекрасно знає, що робить, і просто зі мною

грає? Та нехай.

Не знаю, як швидко ми дісталися моєї кабіни, я не від-ривався від неї навіть коли натискав потрібний поверх ліфта та відчиняв двері.

— I asked you only one more time. I ca

у мене на плечі. — Just need to know the truth before I fall to 119

deep. Cause if I found out it other way — and there is no way I wouldn’t find out on the ship — I will just disappear from your life. The same way my cabin mate disappeared from this room, — випалив я, поки вичавлював з себе щось подібне

до посмішки.

Вона трохи підвелася. Наче в уповільненій зйомці я спостерігав, як ковдра ковзнула по її прекрасних плечах униз, оголюючи її тіло і мій розум. Кайла міцно притиснула долоні до моїх щік — завжди робить так перед тим, як притяг-нути до поцілунку.

— You are only one I’ve been with on the ship.

І знову залізла в мої обійми, притиснулася до мене

ще дужче, наче таким чином хотіла надати більшої ваги словам. Для неї, напевно, це і є правдою.

«Добре, — подумав я, ніжно погладжуючи її волосся, — щоб там не було, я тобі повірю. Скільки би це не про-довжилось і як би не закінчилось, якимось йобанутим чином я все одно зараз щасливий».

Із цією думкою і заснув, ще дужче притискаючи до себе

причину всіх своїх щасть і нещасть останніх тижнів. І заснув

під заспокійливий ритм серця.

Не знаю, її чи мого.

Глава 15

Рано чи пізно корабель і тебе зламає…

Знаєш, деякі слова врізаються в пам’ять, як неправильно підрізаний ніготь на великому пальці, що повільно роз-пухає, не даючи про себе забути. Може і вдасться якийсь час

його ігнорувати, але рано чи пізно, якщо не піти до лікаря, втрачаєш здатність нормально триматися на ногах.

120

Я працював тоді ще в буфеті, йшов четвертий місяць

першого контракту і я гадки не мав, що робити по його за-вершенню. Супервайзер відправив мене на лівий бік, туди, де продавці, круп’є, театрали та інші привілейовані підараси

різних мастей можуть вечеряти поруч із пасажирами. Всіх

їх об’єднував термін «stuff» в трудовому контракті та досить амбівалентна сексуальна орієнтація в барі.

Місцева богема, що тут скажеш. Наче в нашому полі-тичному та культурному бомонді мало таких. Та й не проблема, що там геї. Може, воно й на краще. Он, скільки в Європі геїв, а як живуть добре.

Ні, вони мене зовсім не турбують, серед них багато гарних людей трапляється, а от серед підарасів гарних

людей зустрінеш нечасто. І на жаль, що в українському, що в корабельному привілейованому класі друга група серед цих схожих, але все ж таки різних типів людей, зустрі-чається набагато частіше. Не те що пролетарські «crew» —