Страница 11 из 31
За дві секунди вони опинилися в порівняно невеликому округлому залі зі стінами, які ледь світилися, і великим багатоплощинним екраном.
— Говорить «Перший Розвідник», — прошепотів поруч голос. — Ви в Центральному Залі.
Потім додав:
— Я готовий до прийому розпоряджень.
— Дякую, — відповів Іон.
Всі п'ятеро, тобто Алька, Алік, Іон, Робік і «Розвідник», секунду мовчали. Крізь прозорі стіни Центрального Залу лилося ніжне мерехтіння, що нагадувало світло земного місяця.
Було дуже тихо.
Сигнал тривоги досяг Марса, а незабаром повинен був дійти до Землі. В цей час у Центральному Залі «Розвідника» Іон дав свій перший наказ.
— Увага, «Розвіднику», — мовив він. — Наказую перекласти нам числовий рапорт Маріма з «Альфи» на зрозумілу мову.
Голос озвався з ледь помітним запізненням:
— Це наказ командирів?
— Так, так, так, — прозвучали три швидкі відповіді.
Робік замислено опустив голову. Світло однієї із стін почало пульсувати трохи сильніше. «Розвідник» доповів:
— У секторі АМ, 1128, 43, 08, 11… на орбіті Десятої Тисячі космоліт «Альфа» був захоплений потоком метеорів. Припускаються неполадки в апаратурі виявлення. Запізнення близько двадцяти двох сотих секунди, тобто дуже велике. В результаті чого космоліт «Альфа» потрапив у самісіньку гущу потоку метеорів. При цьому сталася аварія засобів телезв'язку, в основному радарної системи. Ось чому «Альфа» змушена була пристосуватися до курсу і швидкості потоку.
— Отже, космоліт летить разом з ним? — дуже тихо запитав Іон.
— Так. При кожній спробі виходу з потоку космольоту загрожує зіткнення. І навіть вибух.
— А куди… — почала Алька нове запитання, — куди рухається потік?
«Розвідник» відповів одразу і дуже лагідно:
— За межі сонячної системи.
— З якою швидкістю? — крикнув Іон.
— Близько ста тисяч на секунду. Звісно, — додав «Розвідник», — ста тисяч кілометрів. У момент передачі повідомлення швидкість була приблизно…
— Стій, — перервав Іон, і в його голосі, мабуть, вперше за сьогодні забринів справжній розпач. — Скажи: які шанси на порятунок? Хто при такій швидкості може наздогнати і врятувати «Альфу»? І насамперед: як її можна врятувати?
«Розвіднику» довелося чимало потрудитися над відповіддю. Питання було складне. На хвильку дітям здалося, ніби він важко дихає поруч.
— Увага, відповідаю, — озвався він нарешті. — Шанси на порятунок є. Однак необхідно виконати чимало умов, дуже важких умов.
Іон ледве стримався, щоб не вигукнути: «Яких?», Алька прикрила рот рукою, Алік заплющив очі. Тільки Робік сидів, зручно відкинувшись у кріслі.
Дивлячись на спокійне обличчя свого охоронця, Іон відчув, що до нього знову повертається надія.
«Допоможеш, приятелю, — подумав він. — Правда?»
Робік кивнув у відповідь на це німе запитання.
— Щодо рятувальної ракети, — вів далі «Розвідник», — то, враховуючи аварію зв'язку на «Альфі», ракета безсила. Вона не зможе їх відшукати…
Алік зірвався на ноги.
— Що ж це за «рятувальна» ракета? — вигукнув він. — Варто лише перерватися зв'язку — і що? Відразу кінець?!
— Але ж, — ввічливо відповів «Розвідник», — зв'язок ніколи не псується.
— А зараз зіпсувався!
— Так. Але в принципі він ніколи не псується.
Іон стомленим рухом взяв Аліка за плече.
— Заспокойся. Він каже правду.
— Продовжувати? — запитав «Розвідник».
— Продовжуй.
— Значно більше можливостей має космоліт «Бета», — вів далі «Розвідник». — Але і його шанси не дуже певні.
— Яка ймовірність, що «Беті» пощастить? — продовжував запитувати Іон.
«Розвідник» завагався.
— Зараз бракує даних, — відповів він, подумавши. — Але припускаю, що десь один до двохсот або двохсот п'ятдесяти.
— А як із… безпекою «Бети»? — запитала ніби байдуже Алька.
— Все залежить, — відповів «Розвідник», — від того, яких заходів уживе «Бета».
В його голосі бриніли глузливі нотки. Питання було не дуже точне.
— Далі, — процідив Алік.
— Прийнято, — швидко погодився «Розвідник». — Відповідаю. З Бази на Тритоні стартували чотири ескадри Великої Допомоги, вісімдесят космольотів. Однак вони надто далеко від місця катастрофи. Погоня може затягтися, і тоді їм самим загрожуватиме небезпека загубитися в просторі. Тому їхні шанси також десь у п'ятдесят разів менші, ніж у «Бети».
— Відповідай негайно, — наказав Іон. — Чи є хоч хто-небудь взагалі, здатний допомогти «Альфі»?
І тут у розмову встряв Робік.
— Ми повинні були зв'язатися з Базою, — нагадав він.
«Розвідник» замовк. Робік тепер мав права людини, і коли він висловив думку, відмінну від думки інших, «Розвідник» мусив чекати результатів голосування командирів.
— Як ти смієш?! — крикнув Іон. — Робіку! — Але відразу отямився. — Чому ти заважаєш у таку хвилину?
— Я хотів тільки нагадати слова Чандри, — несміливо пояснив Робік.
Іон вдарив кулаком по коліні.
— База може зачекати. Я хочу отримати відповідь. Попереджую, — тут Іонів голос зробився крижаним. — Голосують тільки командири.
— Я за те, щоб «Розвідник» спочатку відповів, — мовила Алька.
— Я теж, — додав, повагавшись, Алік.
— Так. Відповідаю, — сказав «Розвідник». — Чималі шанси ма… — І раптом замовк.
На екрані телезв'язку засвітився червоний, як світло Марса, сигнал.
— Увага, увага! — поспішно мовив «Розвідник». — Головна База на Тритоні вимагає негайного зв'язку. З'єднати чи… відповідати далі?
Іон трохи розгублено глянув на близнюків, але ті теж не знали, що відповісти. І Робік мовчав. Однак губи його були готові вимовити одне-єдине слово «з'єднати».
— З'єднати! — наказав Іон.
Хвилину тому «Розвідник» сказав: «чималі шанси ма…»
Хто? Хто той, що має чималі шанси? Може, в їхньому районі перебуває ще якийсь астророзвідник?
— З'єднати! — радісно закричав Іон, бо подумав, що там, на Базі, напевне, вже знають усе.
— З'єднати! — повторили близнюки.
На екрані з'явилося зображення невеличкого залу, де сиділо двоє людей. Побачивши їх, Іон і близнюки підвелися.
— Вітаю вас! — озвався приємним басом чоловік.
Жінка лише кивнула, усміхаючись.
Це були головні конструктори «Розвідника» й «Землі» — Долорес Лі та Майк Антонов. Руда, середнього віку жінка з дещо розкосими очима й оливковою шкірою і красивий велетень із гривою сивого лева.
— Вітаю вас, — сказав Іон.
Діти й Робік схилили голови в поклоні. Тут було кому вклонитися.
Майк підійшов майже впритул до екрана. Так ніби увійшов до Центрального Залу «Розвідника».
— Вам слід було зв'язатися раніше, — дорікнув він. Іон кивнув.
— Хотіли розібратися в ситуації.
— Розібралися?
— В загальних рисах.
Майк зиркнув на Долорес. Тоді повернув голову вбік — глянув на якийсь невидимий звідси екран.
Хтось приглушеним голосом доповідав — числа, числа, числа…
Майк знову обернувся до нових командирів «Ролера», які дивилися на нього.
— Чи «Розвідник» пояснив вам, хто насамперед зможе врятувати «Альфу»?
Іон похитав головою.
— Не встиг.
Майк знову перезирнувся з Долорес. Жінка теж підійшла ближче до екрана.
— Ви ще маєте час, — мовила вона ніби їм, а насправді Майку.
Іон зціпив зуби.
— Вибачте, — сказав він різкіше, ніж хотів. — Вважаю, що я вже зараз повинен знати, хто може врятувати мою матір.
Антонов кивнув:
— Твоя правда, Іоне.
Його велике гарне обличчя з суворими рисами випромінювало співчуття.
— Твоя правда, — повторив він. — Справа лише в тому, що ми ще не можемо дати вам вичерпну відповідь. Треба трохи зачекати.
— А що ви вважаєте за краще? — серйозно запитала Долорес. — Знати півправди зараз же? Чи всю через…
— Через? — запитала Алька.
— Через вісімнадцять хвилин.
— Це дуже довго, — сказала Алька.