Байрон та Єдгар

-Удачі вам перемогти у грі!Якщо звісно можна у робота 8-біта пограти!-помахала радісно Джессі рукою у різні боки.А хлопці бігли по стар парку до Пем

-У Фєнга є гроші!Можемо тут повеселитися по повній!-мовив він до Едгара

-Угу-відповів без настрою серйозно Єдгар біжучи разом із ним

Вони добігли до них:

-Добрий день тітко Пєм-Мовив добігши Фєнг,він тяжко віддихувався

-Добрий-із посмішкою відповіла та-Хлопці,ви щось хотіли?

-Так!А можна пограти у 8-біта?Він жеж ніби іграшковий автомат?

-Пробачте хлопці але ні.-вибачилася вона а потім похмуро подивилася на робота 8-біта і мовила-Він живе тільки заради копійки!І то недовго!-Згадала Пєм що усюди шукала копійку і усе зголови до ніг перевертала(звісно Цеж сильна Пем яка усе на світі переверне!Це в нас така Ух жіночка!)

-Ага...-мовив Єдгар похмуро і сердито подивившись на Пєм.Бо вона навіть його перевернула!З голови до ніг!І іще на останок добряче їм потрусила бо хотіла витрусити копійку із його карманів!Але в них нічого не було!Класно було потім коли він впав головою об асфальт!Бо у Пем навіть не було часу навіть його поставити!А Едгар між іншим просто стояв біля магазину ввечері на вулиці і просто клацав у своєму телефоні.Бо бачте декому настільки копієчка потрібна.І до речі навіть автомату із напоями який був біля Єдгара неповезло....:

-О пробач Єдгаре.Я була тоді дуже зхвильована-вибачилася жінка ,збагнувши що Єдгар той момент згадав.-Та хіба тобі тоді не було байдуже?Ти ж навіть того не помітив?-мовила жінка згадуючи реакцію Едгара.Він навіть коли його трусили він навіть від телефону не відірвався.Трясуть мене той бог з ним!Він тільки оглянувся коли Пем його кинула на асфальт і все.І то із серйозним лицем,наче нічого і не зрозумів!Хоча що ти можеш зрозуміти якщо просто не з того не з сього після трясіння автомату з напоями тебе починають трясти а потім ти башкою Б'єшся об асфальт!...:

-ЯКА РІЗНИЦЯ!!!-Сильно Гаркнув він розлютившись.

Пем шорохнулася здивувавшись,неочікуючи такої реакції.А Едгар зі злістю сильно тупаючи ногами просто пішов:

-Фєнг вибачається за свого друга Едгара,пробачте його будь ласка за це,він просто сьогодні трішечки не у настрої.-Мовив Фєнг

-О,я звісно я усе розумію..Я нехотіла нікому зашкодити.

-Допобачення тітко Пем!-мовив Фєнг і швидко побіг до роздратірливого друга.Едгар пішов подалі від них бо дуже розлютився із за тієї ситуації:

-Відстій-мовив до себе тихо Єдгар.

-Хей,Едгаре все гаразд?-добігши до друга тихо мовив Фєнг.Едгар думав ще сильніше взбіситися...Якби..Незгадав Байрона....і те який він стриманий у любих ситуаціях.Навіть дуже складних....-"Він би із за такої дрібниці ніколи б невскип'ятився...."-подумав хлопець.Він постарався заспокоїтися. тяжко видихнув і трішки заспокоївшись просто пішов так нічого і невідповівши Фєнгу який ішов разом із ним...Вони мовча йшли по великій галявині,і тут Фєнг побачив Дага!Темно рожевого динозавра який продавав хот-доги!:

-О!-Радісно мовив Фєнг і тут жеж підбіг до лавки зробивши сальто над землею і епічно вставши біля лавки мовивши:

-Привіт Даг!-весело протягнув руку для потискання

-О привіт Фєнг,радий тебе бачити!-потиснув йому руку Даг.Він продавав як завжди хот-доги

-А ти не скажеш будь ласка Фєнгу де тут лавка із попкорном?-подивився Фєнг на знайомого великими блискучими оченятками.

-Хахаха!-голосно засміявся Даг.І показав очима направо.Фєнг глянув у ту сторону і близькесенько біля Фєнга була лавка із попкорном!Фєнг як тільки її побачив взявся долонями за щоки і гучно запищав на весь Стар парк!Що цей писк усі так почули!Та навіть Едгар був у повному шоці що і ледь неоглох!

-Як класно!!-мовив Фєнг із зірками в очима і великою-великою щасливою посмішкою і за секунду вже був у лавки із попкорном і виклав усі свої гроші!:

-Мені будь ласка увесь-увесь попкорн на цю суму!!-Сяючи мовив Фєнг ледве нескачучи на місці.(Звісно продавець очманів від такого і коли Фєнг пискнув він навіть впав!Але здивування не показав а привітно почав робити йому попкорн).У той час як Фєнг неміг дочекатися свого улюбленого попкорн!Фєнг навіть тоді від радості міг усі свої трюки робити.І ось Фєнгу дають його довгоочікуваний попкорн.Тобто він вириває за секунду свій попкорн із рук продавця!Що продавець навіть приафігів!І тут Фєнг почав цей весь попкорн усі п'ять пачок собі у рота запихати і давитися.Едгар до нього за секунду підбіг і почав його по спині бити!

-Та не так жеж швидко!!-Крикнув він.А Фєнг відкашлявся...-Ти того, по трішки!-Крикнув Єдгар:

-Добре,добре!-засміявся Фєнг і він пішов разом із другом по Стар Парку підїдаючи по одній штуці попкорн.Продавець на це так глянув із відкритим ротом і величезними очима разів як десять і перехрестився.Бо можна легко подумати що Фєнга голодом морять

А Єдгар нарешті видихнув із полегшенням.А Фєнг був дуже щасливим жуючи свій попкорн.

-І що далі?-мовив Едгар

-Незнаю.-Фєнг дістав телефон щоб просто так подивитися час і ледве не крикнув від подиву:

-А!

-Що таке!?-Вихватив Едгар телефон і подивився на час.Їм залишалося всього навсього п'ять хвилин щоб добігти до спорт-клубу на тренування!А їм десь мінімум йти годину назад!І куди іншою коротішою дорогою якщо вони не знають де вона і взагалі де вони!

-Капець..-мовив шокований Едгар і вони миттю побігли через усе!І через Пайпер яку вони із за швидкості дуже сильно закрутили що у неї голова завертілася.І сильним вітром через Джессі!

Хлопці дуже збентежено бігли із Стар парку!І вибігли на дорогу:

-І куди!?

-Кудись!За мною!-Крикнув Едгар і вони швидко помчалися вулицею не перейшовши світлофор а побігли просто прямо.У Фєнга навіть від такої швидкості із карманів трішки вилітав попкорн!Вони тяжко дихали:

-Куди далі?!-мовив Фєнг коли побачив перед ними високу квартиру.Що означало що це тупик

-Через усе!-Мовив Едгар і Перестрибав через дорогу по автівкам!Впевнено стоячи на них стрибаючи до тротуару напроти!Фєнг пострибав по "водіям" за ним і хитаючись:

-Пробачте!Пробачте будь ласка!Ми дужееее спішимо!-Кричав водіям він.У водіїв ледве очі невідпали від таких несподіваних трюків хлопців по їхнім автівкам!Деякі навіть визирнули із вікна і кулакам розмахували показуючи що їм після такого нежити!Едгар дуже вдало приземлився на узбіччя наче занадто впевнений ніндзя.А Фєнг вистрибуючи із поверхонь автівок незграбно вистрибнув і падав розмахуючи сильно руками кричучи впав лицем об асфальт!

-Скоріше!Хутчіш!-взяв його Єдгар за руки і Фєнга який лежав котив лицем по асфальту.

Матусю дивись супер герої!-мовила посміхаючись маленька дівчинка до своєї матусі на усе це показуючи пальцем.У матері не те що очі покотилися а і підборіддя відпало:

-Так донечку супер герої...-мовила матуся тихо бо вже згорала її остання нірвна клітка щоб сумкою цих хлопчів не пошльопати по одному місцю!

Едгар зупинився,і перестав возити Фєнга лицем по асфальту бо на секунду задумався над подальшою дорогою куди їм далі бігти:

-Знаєш я не дуже люблю такі поїздочки-мовив Фєнг із встав,із опертою рукою до лоба,бо боліла голова

-Біжим!-потягнув Едгар за руку Фєнга який ледве не спіткнувся і знову у хорошій якості обдивлявся осфальт:

-А ми хоч близько!?-Крикнув Фєнг леї як вже вставши і бігши

-Ще трішки залишилося!Тут біля нас десь Спорт-Клуб!-мовив Едгар, і різко змінив напрямок у інший бік.А Фєнг невспів і заскользивши незміг повернути і ледве не впав на бік.а потім похитуючись повернув за Едгарем.Ось!Нарешті!Знайома вулиця!Спорт-Клуб!Всього навсього добігти!Фєнг і Едгар вже нарівні бігли і різко відчиняючи двері вбігли у середину тяжко віддихуючись обидва і стали опираючись об стіну.