Байрон та Єдгар

Парк,Спорт клуб

-Прямо,прямо і ще раз прямо!Ні ну реально навіщо так багато писати?-подивився Фєнг на папірець

-А я там шарю-відповів Едгар.Як тут вони оба застигли від подиву.Легко було сказати іти прямо якщо від цієї прямісенької дороги ще іде дуже!Дуже багато різних доріг у різні боки!Вони в шоці переглянулися і пішли...Едгар серйозно йшов схрестивши руки на грудях.А Фєнг леї як себе зтримував із цікавості щоб нікуди не завернути.

Едгар взяв у Фєнга із рук папірець.-Потім ми повинні перед собою побачити світлофор і перейти дорогу.І дали йти праворуч,і там повинен бути парк....-серйозно мовив хлопець

-Аааааа-застогнав Фєнг втомлено -Фєнг втомився.-мовив він леї плентаючись по дорозі.

До речі.... ми вже прийшли.-подивився Едгар прямо.Від цих слів Фєнг аж як витягувся і наче відплющив очі.Перед ними було велике перехрестя.Багато-багато різних автомобілів які проїжджали мимо їх.Толпа бравлерів і усі це просвітляли золотисті промені сонця.Усе було таке яскраве та гарне.Усе було таке-таке чудове!І автомобілі,і Бравлери!І тротуар,дороги перехрестя!У Фєнга від цього всього аж перехватило подих.Він ніколи ще не бачив стільки Бравлерів у одному місці.Це наче для нього був інший світ,наче велике місто.Хлопці ще тут ніколи небули.Та Едгар його хутко взяв за руку і пішов із Фєнгом по перехрестю бо зловив мить коли було зелене світло.Вони ішли по широкій зебрі.Фєнг у захваті дивився по сторонам поки вони йшли.Едгар хоч і був без настрою але йому всеодно хоч трішечки було цікаво що це за місце таке.Хоч він і старався цього не показувати.Вони перейшли дорогу і звернули праворуч по вулиці:

-Фєнг чекає недочекаюся свого попкорну!-мовив радісно Фєнг із зірками в очах розуміючи що вже зовсім трішечки лишилося.А Едгар усе потрішки обдивлявся ніби просто так у сторону подивився.Вони зупинилися.Збоку них була величезна рама:

-Стар парк-прочитав Фєнг на гарній рамі із великими літерами.А потім швидко-швидко застрибав від радощів на місці." Ось він мій улюблений попкорн!"-подумав він-І від радощів навіть руками помахав Едгареним шарфом.Едгар із збентеженості та здивування різко висмикнув свій шарф,але Фєнгу було взагалі всеодно,він наче цього і не помітив!І Фєнг радісно стрибаючи із сяючою посмішкою пострибав у сам парк.Едгар пішов за ним роздивляючись усе навкруги.Було багато лавок і асфальтових стежок.А потім вони побачили величезну світлу поляну,яка ніби була не у глибокій широкій зеленій ямі.На якій було стільки бравлерів!Просто натовп ! Їх було занадто багато!Фєнг помчався одразу туди,а Єдгар спокійно зі склавшими руками на грудях пішов за ним.Застережливо усе обдивляючись.Там були і Ємз,Джессі! Пайпер,та Шеллі та Кольт!Беа,Роза.І іще іще дуже багато багато усіх!Стоп!Точно!Пайпер!Побачив Фєнг Пайпер біля робота Ріко яка із ним мило розмовляла і миттю кинувся у кущі та ще і потягнув за собою Едгара!:

-У чому справа?-Нерозуміючи здивовано мовив Єдгар у кустах.Фєнг висуну не усю голову із кустів і тихо мовив:

-Там Пайпер-шепотом мовив він-Я впевнений що коли ми від неї втікали що вона нас встигла побачити,хоч ми і постаралися хутко звалити звідти свій зад.-І тут Фєнг взяв Едгарений шарф і почав намотувати собі на лице щоб бути як ніндзя(типо серйозним і непередбачуваним)-Тиж жеж знаєш Пайпер,якщо вона побачить шахраїв і нас то вона нелетить зі своєю стріляючою парасолькою на нас!У любому випадку якщо вона нас побачить нам Хана!-Сказав Фєнг.Для Фєнга краще було б виглядати як якийсь шахрай бо якщо Пайпер і побачить то краще буде щоб вона подумала що це шахраї а не Едгар і Фєнг які її збили із за якогось папірця!

Та Єдгару звісно це взагалі несподобалося і він різко видьорнув свій улюблений шарф і Фєнг вилетів із усієї дурі із кусщів!:

Ти тільки будь ласка хоч якось керуй!І нікого незбий!-Крикнув Едгар вистрибнувши із куща коли Фєнг вилетів із кущів.

-Цікавооооо яяяяяяяк!?-Кричав Фєнг у польоті махаючи абияк руками наче недорозвинена пташка:

-АААААААА!-Кричав Фєнг коли вже падав із усієї швидкості наземлю.

Фєнг приземлився у землю лицем ще і добре проїхавшись "скопавши" її. Нарешті зупинився лежачи лицем у землю.

-Фєнг!З тобою все гаразд?-мовив ніжний та диттячий голос.І взявши Фєнга за руку постаралася йому допомогти піднятися.Фєнг потихеньку вставав хитаючись та тримаючись за голову.Голова боліла,і все перед очима "пливло" та потім він зміг розгледіти дівчинку:

-Дякую Джессі -подякував Фєнг більш-менш якось вставши.А потім йому стало трішки легше і він розгледів Джесіного песика-Який хорошенький песик!-мовив він із посмішкою і підійшов до песика сівши на одне коліно і погладив робота-песика.Джессі посміхнулася і мовила:

-До речі мені мого маленького друга мама зробила.-розповіла Джессі

-Ти про тітку Пем?-запитав Фєнг

-Так!

-Цей песик майже як живий-мовив Фєнг дивлячись на мордочку песика.-Ай!-притулив Фєнг руку до голови бо різко ще сильніше голова заболіла

-Фєнг...-стурбовано подивилася Джессі на Фєнга

-Не хвилюйся,все нормально я впевнений що скоро в мене перестане голова боліти.-посміхнувся Фєнг.І тут підійшов Єдгар.Фєнг встав трішки похитнувшись бо ще не повністю від недопташиного польоту відійшов і мовив:

-Якщо звісно мені дехто не розломить випадково своїм шарфом мій мозок!

-А він що в тебе є?-відповів Єдгар.У Фєнга очі як вилупились,і він так трішечки приафігів від такого бо хотів всього навсього щоб Едгар вибачився.Звісно дякуючи Єдгару Фєнг добре політав і дуже вдало приземлився аж на лице!Та щей добряче скопавши землю!

-Звісно є!-сердито відвів Фєнг голову

-Жарт!ХАХАХАХАХА!-Невитримав Едгар і впав від сміху на спину у траву.Джессі яка була ззаду Фєнга і усе це чула теж тихо засміялася.Фєнг подобрішав і посміхнувся.Хоч жарт був і невдалим!Та посмішку викликав у Фєнга не жарт а те що Едгар нарешті хоч засміявся.Може настрій вертається?Хоча у Єдгара зазвичай настрій довго не буває,а то і взагалі як його голова забажає!Едгар встав і знову різко зробився таким жеж серйозним як і при ранковій зустрічі із Фєнгом,і склав руки знову на грудях!Тупо за секунду став Яким і був,без настрою!У Фєнга леї щелепа від такого не впала.В СЕНСІ!?Чого!?Як!?Що!:"Походу у Єдгара всього навсього настрій може з'явитися на пару секунд..."-Подумав про себе Фєнг.Але потім Фєнг та Едгар з згадавши повернулися до 9-ти річної Джессі.

-А де твоя мати, тітка Пем?-Запитав Фєнг

-Вона ооооооось там!-провила із посмішкою Джессі і показала пальцем прямо.Фєнг із Єдгарем подивилися у ту сторону.Та Стар парк був настільки великим що було дуже важко знайти Пем серед такого великого парку і серед дуже багатьох бравлерів.Фєнг примружив очі і поставив випрямлену руку над очима щоб сонце не так у очі "било"І він постарався побачити у далі.І він її побачив тільки маленьку від того що вона далеко.Жінка із кимось розмовляла.Та розгледіти з ким було ще важче :

-Огоооо,оце вона далеко!-мовив Фєнг

-Лол,ти її ще принаймні побачив на такій відстані-теж сильно примружував очі Єдгар який її неяк не міг побачити.Усі Бравлери як один!Ще крім того що було багато народу то щей Пем можна було легко зплутати із будь-ким:

-О!Там 8-Біт!-Видивився Фєнг і його-Ти хоч розумієш що ми можемо пограти там у гру!Бо він ігровий автомат!Потрібна всього навсього одна монета!-промовив радісно він і засунув руки у кишені.Потім вийняв руку і побачив скільки у нього коштів.Він може ще пограти не один раз а декілька!Єдгар на це все дивився і мовив:

-А хіба 8-біт він не працює за монети.Я думаю що у цього робота не можна пограти.

-У любому випадку ми повинні туди піти!По ідеї це ігровий автомат!-мовив радісно Фєнг.І засунув свої кошти у кишеню.

-Лол-відповів Єдгар і вони пішли залишивши дівчинку Джессі позаду.