Страница 14 из 16
А Колетт у своїй кімнаті була дуже дуже серйозна!У неї нажаль усі ідеї закінчилися..Їй було занадто,занадто складно!Вона признавала що не може розвеселити Едгара,або його хоча б відволікти,він був занадто сумний,і навіть зараз коли день він і досі дуже сумний у ліжку......Колет гортала сторінки свого щоденика.Вона знала дивлячись вже на ідеї написанні на сторінках що вони марні,порівнюючи їх із тим що вона вже використовувала.Вона подивилася на одну річ.То було останє що могло його відволікти.І то була остання надія.Колетт знала що вона за це поплатиться.Знала....Але заради свого брата якого вона дуже любить вона готова на все!І із цими думками вона у сльозах взяла ту річ...Яку напевне вона більше ніколи не візьме....Вона різко витерла сльози і пішла......
-Ненавиджу!Ненавиджу усе!-плакав Едгар у подушку навіть не переодівшись.Його взагалі не тішив його вигляд,бо він був занадто сумний.
-Едгар!Едгар!Це я взяла твою улюблену футболку із черепом!Це я!-кричала на усю хату Колетт
-Колетт?-відвернув Едгар голову від подушки-КОЛЕЕЕЕЕТТ!!!-Крикнув він дуже розлютившись і митю! МИТТЮ!погнався за нею!А Колетт вибігла пулею із хати!Так швидко як тільки могла бігти від свого брата!Едгар дужееее розлючено гнався за нею!
-ТОБІ НЕ ЖИТИ!-Кричав він бігши за нею по вулицям!Він її доганяв!У Колетт іншого вихіду не було!Вона знала що їй не жити!Знала що їй після цього повні кранти!І тут Едгар високо підстрибує і летить на неї!Вона кинула синю футболку із черепом на асфальт і митю вбігла!Едгар зупинився і підняв її.
-КОЛЕТТ!-Розлючено закричав він бо вона ще змогла від нього чудом внести ноги!Це все ледве не чула вся вулиця!!!І він пішов до дому уважно усе оглядаючи.Бо можливо вона десь заховалася?
-Але від свого брата вона не заховається!-думав серйозно Едгар кріпко тримаючи футболку йшовши до дому.
***
-Байроне обережніше!-Крикнув Фєнг
-Що?-відірвався Байрон від думок і на нього дуже швидко летів волейбольний м'яч!Але він різко пнув його випрямленою ногою а він полетів на Бастера він злякавшись від такої швидкості пригнувся і м'яч із величезною швидкістю,він ледве не горів і прилетів аж у ворота!Там ще слава всьому сітка непорвалася!Гооооол!!!Хлопці шоковано разом із Байроном на одне одного переглянулися величезними очима від шоку.
-Байроне ти не з такою силою ж бий щоб тут усе нерозвалилося.-здивовано мовив Фєнг
-Те саме можу і сказати про вас щоб ви тут людей непозбивали з ніг-мовив теж із великими очима Байрон.А потім він гучно засміявся.Хлопці теж після його слів засміялися.
-І як це ви так били що аж мяч через сітку перелетів?-посміхнувся Байрон і подивився на високу сітку навколо всього стадіону
-Нуууу-засміялися Бастер і Фєнг.Байрон зайшов до них на стадіон
-Це ви у футбол граєте?-заптав із посмішкою Байрон
-Ага!-мовив Фєнг
-Вранці гуляли у волейбол а зараз вирішили і у футбол пограти-посміхнувся Бастер
-Стоп!-мовив Фєнг-Куди це таке годиться!Яж вас не познайомив!-крикнув Фєнг і із посмішкою мовив-познайометеся?
-Авжеж-мовив Байрон і радісно протяггув руку Бастеру.Перед ним стояв сильний рижий хлопець у чорній футболці,зеленьому джакеті і у джинсах із темно червоною пов'язкою на лобі.Такого ж віку як і Фєнг.
-Байрон-представився чоловік
-Бастер-пожав йому руку той.
-Це мій тренер!-гордо мовив високо піднявши голову Фєнг.Він був вже був у окулярах для перегляду вільму!І на теплому бітоні ї'в попкорм.Наче це вже було кіно що вони познайомилися!
Вони так на його подивилися.Байрон здивовано із цього образу а Бастер засміявшись
-Стоп!Що справді!?-був шокований Бастер
-Ага!І тому ти програєш бо він вже тобі забив гола!Він у моїй команді!-весело кажучи Фєнг зняв за секунду із себе той прикид "переглядача" і підійшовши до Байрона похлопав його по плечу!
-Всені!?Що!?-Приафігіли і Байрон і Бастер.
-Ні,ні,велике дякую я нехочу-вічливо із посмішкою відмовився Байрон.
-Це прикинь Бастер,це ще Байрон якийсь сумний-мовтв Фєнг.-Щось сталося що ти був таким задумливим?
-Та я просто із однією людиною посварився-мовтв сумно Байрон згадавши Едгара.А Фєнг аж впав від неочікуваності а потім зробивши швидке сальто вперед мовив:
-Серйозно!?Це ж така рідкість!Із тобою реально можна посваритися!?-був у повному здивуванні Фєнг знаючи характер Байрона.Максимум на нього будуть кричати а він просто буде мовчати.
Як завжди.
-Ого....І серйозно ви посварилися?
-Ага,дуже...-мовив дуже сумно Байрон відвівши погляд у низ згадуючи вчорашній вечір.Хлопцям стало незручно що вони заділи його почуття і Бастер спробував перевести розмову:
-До речі Фєнгу з ранку телефонувала Колетт-мовив Басте
-Я тут!-бідно приповзла Колетт від втомленості.
-Колетт?!-Крикнули в усі три голоси вони.А Колетт різко опустила голову лицем об траву
-Що сталося?-мовив здивованона Байрон
-Та я всього навсього спасала собі життя,від свого брата-кашлянула вона вимучено
-Едгара?!- мовив здивовано Байрон
-Та що тобі взагалі Едгар зробить?-тихо засміявся Фєнг.
-Що ти йому вже зробила?-мовив із цікавістю та серйозністю Байрон.А Бластер підійшов поближче
-Я йому зізналася що взяла без дозволу його улюблену футболку із черепом у свою колекцію-заплакала Колетт
Байрон і Фєнг від здивування ахнули:
-Навіщо ти йому зізналася!Тобі ж капець повний!-крикнув Фєнг розуміючи що взяти його улюблену футболку вважати що те саме взяти і шарфа
-Мені вже кінець якщо я до дому прийду!-плакала Колетт-У мене небуло іншого вихіду!
Байрон уважно слухав і протяггув руку:
-Вставай
Колетт встала із сльозима у очах.
-Щось серйозне?-запитав Бастер
-Таааак!-простогнала бідно Колетт
-У нього походу депресія!-плакала вона
-А із за чого?-мовив Фєнг
-Я незнаю!
-А запитати?-мовив Бастер
-Та він такий що нічого нескаже!Він плаче постійно і вчора вечором і зранку,я взагалі впевнена що він плачучи не спав усю ніч!-казала Колетт
"Едгар......"-сумно подумав Байрон зрозумівши що це все із за того вечора....Він сумно опустив голову і дивився в низ....
-А до чого тут його улюблена футболка?-мовив Байрон піднявши погляд подивившись на дуже засмучену Колетт.
-Я УСЕ ПЕРЕПРОБУВАЛА!І його думала дістати:Добрим ранком,добрим ранком!І наготувала йому багато страв щоб підняти настрій!І навіть сказала йому просто так принарядитися щоб у нього піднявся настрій!А осання спроба це ти був ФЄНГ!І вона провалилася!Мені прийшлося використовувати саму найкрайнішу тактику.Просто щоб його відволікти від сумних думок!Щоб він дуже розізлився на мене і забув про той сум!-сильно заплакала Колетт
-Оуу,якби я знав що він такий сумний я б звісно прийшов...-мовив сумно Фєнг
-Це недопоможе!-плакала Колетт.
Байрон дивився в низ а потім рішуче на секунду закрив очі і мовив:
-Я знаю від чого йому стане краще.-мовив він на повному серйозі.Всі подивилися на Байрона і він дістав із сумки.......Едгарений ШАРФ!!
-Тримай,дай йому він його вчора у роздягальні забув.І скажи щоб не хвилювався що окрім мене його ніхто,ніхто не чіпав,ну звісно ще ти,бо ти його йому принесеш.-мовтв із посмішкою Байрон.У Колетт очі засяяли,яскравим світлом..
-ДЯКУЮ!ДЯКУЮ!ДЯКУЮ-Весело сміялася вона-Точно шарф!-радісно у руках кружляла із братовим шарфом.Хто б міг подумати що Колетт за секунду стане такою щасливої із такої сумної якою вона була!
-І іще раз дякую!Дякую!Дякую-радісно непереставала вона дякувати Байрону.Вона його обійняла кріпко,кріпко.Байрон теж її на секунду.
-Я побігла доробоювати свою операцію!Колетт ніколи нездається!-мовила із великою посмішкою у всі свої тридцять два зуби і швидко побігла до дому до Едгара.Хоч Едгар і як завжди після такого як із його футболкою зачиняв перед нею двері у хату,і взагалі ігнорив,навіть не їв те що вона приготувала.Але зараз усе по іншому.