Байрон та Єдгар

-Я знаю як у тебе викликати посмішку братику-радісно шепотом мовила до себе вона біжучи до нього.......Колетт вже стояла біля двері хати.І постукала.Едгар відкрив із незадоволеним лицем а потім почав закривати двері.

-Стій!У мене твій шарф!-Протягнула вона руки із посмішкою.Едгар різко із великими очима розпахнув двері що вони ледве не відлетіли.Колетт увійшла:

-Байрон сказав щоб я тобі передала щоб ти не хвилювався.І шарфа ніхто-нікогісенько не чіпав,окрім його.- посміхалася Колетт.Едгар подивився на шарф.....Він кріпко обійняв Колетт і заплакав.....

-Дякую-плакав він.Та це було від щастя.Вона навіть і не уявляє наскільки йому шарф дорогий.

-Нарешті,а то я вже переробила усе можливо щоб тебе відволікти-посміхнулася обіймаючи його

-Зачекай.Тобто це все що ти сьогодні робила це щоб мегі підняти настрій і вілволікти?!-збагнув Едгар

-А ти що думав братику-посміхнулася Колетт і обійняла його ще сильніше.Едгар теж її ще кріпше обіймав.

Вони перестали обійматися:

-Надінь його

Едгар що сили вихватив шарф і радісно побіг у свою кімнату щоб подивитися в дзеркало.Він його одів і побачив своє зображення.Він розумів що його образу і душі нехватав всього навсього шарф.Аж тут його кінчики піднялися....І він ворушився наче живий!Едгар у шоці дивився на шарф.

-Нарешті це сталося!-крикнув і обійняв свій шарф.Він цього моменту так чекав.Едгар впевнено підстрибну і приземлився як ніндзя а щарф покрутився навколо нього.

-О так!-Едгар наче посильнішав,він був набагато впевненіший.І зжав впевнено кулак...

-Сестра!Ти маєш рацію пішли гуляти!-вибіг швидко хлопець і встав перед Колетт.А Колетт дужеее із цікавістю дивилася на його шарф який рухався.Вона протягнула до нього пальця

-Нечіпай!-різко Едгар взяв її за руку.А шарф її поглади ао голові!Едгар підвів руку до підборіддя і трішечки почеовонів.

-Побігли-засміялася Колетт і потягнула його за руку.Едгар теж засміявся.Вони ішли.Вони давно так разом не гуляли і Колетт була дуже щасливою.Едгар теж.

-І куди сходимо?-посміхнулася дівчина

-Незнаю,куди хочеш-відповів Едгар і його шарф знову погладив Колетт по голові.Колетт повернулася прищуривши очі до брата який відвів збентежено погляд.І як ні вчому не бувало посвистів.

-Гаразд-через секунду була вона знову весела."Так,це звісно добре,але розслідування мені ще потрібно зробити...."-серйозно вона палець до підборіддя піднесла.Едгар взяв її за руку і вони почали переходити пусту дорогу.Аж тут на них із кустів летить автівка!Едгар встав перед Колетт і розправив руки!........Автівка через них перелетіла!І сильно бившись перевертаючись об асфальт зупинялася.Автівка уся пом'ята.Едгар і Колетт у шоці.А чи вижив водій???Вони з Колетт повільно підійшли до автівки.Колетт була збентежена і стояла ззаду брата виглядуючи головою.Від автівки трішки пішов дим

-Допоможіть!-почулося із середини.І Едгар відкрив двері перевернутої автівки.А водій впав із неї на асфальт.

-Із вами все гаразд?-запитав Едгар і допоміг піднятися

-Так,рятувальня подушка мене врятувала.Просто гальма взагалі відказали і я неміг зупинитися.Її потрібно віддати у ремонт.

-Обережно!-Крикнув Едгар і сильно відпихнув їх.Автівка взірвалася і блимнув великий вогонь.А вони вдарившись іщ Едгаром лежали на дорозі...У їх очах відражався великий вогонь...Видно було що ніякого вже ремонту....І автівки....

-Дякую-тихо мовив водій дивлячись на полум'я зрозумівши що якби не цей хлопець,він би вже там підірвався бо всерединні там усі двері від перевороту усі замки заклинило.

-Нема за що-мовив Едгар сидівши дивлячись на це.І тут щось забібікало.Вони обренулися...Навколо їх була вже величезна пробка,і куча машин бібікало.Був такий шум.

Едгар встав і Колетт також.Але за руку Едгара смикнув водій який сидів:

-І ще раз дякую хлопце.Ти мені врятував ціле життя-мовив із сльозами в очах.

-Завжди нема за що.-посміхнувся Едгар.Вони із Колетт пішли.А водій встав і почесавши голову подивився на свій автомобіль.Потім приїхала поліція.

-Що сталося?-мовив поліцейський підійшовши до водія.Але поліцейському вже стало усе зрозуміло дивлячись на палаючу автівку...

І хто ж міг знати що за цим всім у шоці дивився Макс...Який тренерується разом із Едгарем у одній групі...

-Ого,ми ще живі-тихо у шоці мовила Колетт...І як так що автівка просто перевернулася перед ними??Якщо вона їх повина була просто на повній швидкості збити.У Колетт на очах вже висупали сльози.Але Едгар притулив її своїм щарфом.Підбадьоривши її.Вона лицем оперлася об його груди...Все гаразд...Брат разом із нею....Половина шарфу поклалася на голову Колетт.Погладивши її.Шарф із Едгарем зім'яли кулаки і одне одному дали кулачки.Едгар знав що їх тоді врятував його шарф...Це він своєю всією силою підняв тоді перед ними автівку і перекинув через них.Але це все сталося так швидко.Що навіть Едгар спочатку незрозумів,як це автівка перекотилася через них.Вони гуляли.Приминув час і був вечір.Едгар гуляв вже один по темним вулицям які просвітляли фонарі.Колетт була дома і щось робила.А у Едгара були дуже серйозні плани!

"Може Байрон правий і потрібно відпочити від заннять хоча б на декілька днів.Щоб як він казав прийти вже із новими силами.Ні!Ні в якому разі скоро жеж змагання і я обов'язково переможу!Чи....може він правий....."

-А!-тупнув сердито ногою Едгар.У його душі боролися дві позиції.Він розумів слова Байрона і був зними трішки згоден але в той жеж час він цього взагалі против!

"Гаразд,хай буде як він сказав"-подивився невпевнено Едгар відвівши погляд."А зараз у мене інша місія!-мовив Едгар із впевненоб посмішкою подивившись на шарф який його підтримав показавши лайк? що він готовий.Едгар ішов по вулицям,він лубив ходити тоді коли темно,йому тоді особливо подобалася атмосфера і те що майже нікого нема,та і тихо.Він впевнено ішов дорогою знаючи куди він іде.Різко зупинився..Едгар повернув голову і побачив бар,через який проходив...Він цей бар добре знав,його усі знають.

-Іншим разом-махнув він рукою і далі пішов.Звісно він хотів вперше вжитті випити.Йому ж вже вісімнадцять!Повнолітній!.Але не цим разом!В нього занадто серйозна місія!Він далі пішов впевненою швидкою ходьбою.А потім знижив темп побачивщи потрібне йому місце.Він вийшов із за стіни......

***

Стояли три хлопці.Вони серйозно схрестили руки на грудях коли його побачили.Едгар також серйозно подивившись на них...

-Не боїшся синьців?-посміхнувся один із хлопців і засміявся

-Дивіться щоб це був не останій день вашого життя-так жеж серйозно відповів Едгар.

-Ну видно усе буде як завжди,три проти одного бо в декого друзів немає-мовив хлопець і інші два хлопці засміялися

-Пробач,не думав що ти зможеш собі знайти таких дурних друзів як і ти.Ой пробач я ж забув у вас трьох жеж і розуму немає.Як прикро що виходить три безмозглих друзів-хитро і впевнено посміхнувся Едгар.

-Щож,давайте хлопці не будемо тямити.Бо бачте токсичний наривається-розім'яв той руки і зжав їх у кулаки.Що ж Едгар їм трьом то зробить?Едгар теж став у позу боксера.Усі троє із кулаками полетіли на нього!Шарф своєю однією відбив першого,а другою другаго а Едгар вмазав останьому.Він срибнув і із усією силою впав на першого таким жеж самим чином як і вчора заблокував на битві Фєнга.І бив дуже швидко його по лицю.Інші хлопці піднялися і побігли бити Едгара але його шарф взяв їх за горло!І вони висіли у повітрі тримаюсись за шарф.Едгар підняв першого і швирнув одним сильним вдаром у стіну і шарф теж тих двох як кинув!Перший хлопець закашлявся,а інші дуже забилися.Як тут стіна почала ламатися і ледве не падати із за величезної тріщини!І ця невелика стіна із цегл повалилася на нього і придавила. То була просто стіна а не чийсь дім.Едгар серйозно піднявши шарф підійшов до хлопця і став на одне коліно хитро посміхнувшись: