Страница 19 из 24
— Нарешті ви приїхали! — зраділа вона. — Я вже почала думати, що Хасан вирішив приховати від мене свою дружину.
— Мамо, ми з Алексіс телефонуємо тобі часто, — засміявся Хасан.
— Телефонувати й приїзжати у гості — зовсім різні речі.
Невдовзі господиня запросила всіх до столу.
Вона приготувала балик-екмек — популярну турецьку страву, що складається з хліба та риби. На столі також були різноманітні мезе, овочі, оливки, сири й салат табуле.
Алексіс із цікавістю розглядала страви.
— Усе це виглядає неймовірно. Лейло, ви повинні навчити мене готувати хоча б половину з того, що стоїть на столі. - щиро сказала Алексіс.
— З радістю! — відповіла свекруха. — Але спочатку треба поїсти, інакше ти так і залишишся голодною, поки записуватимеш рецепти.
Родина розмістилася навколо низького столу, накритого на підлозі. Для Алексіс це було незвично, адже вдома вона звикла їсти за звичайним обіднім столом, Хасан ніколи не розповідав, що в родині його батьків прийнято їсти сидячи на полу. Вдома сам Хасан, як і Алексіс, їли сидячи за столом, на стільці, як звичайна європейська родина.
— Можна запитати, чому ви вирішили обідати саме так? — поцікавилася вона.
Ерен, батько Хасана, усміхнувся.
— Для багатьох мусульман їжа на підлозі асоціюється зі скромністю та традицією. У переказах про пророка Мухаммада, мир йому та благословення, згадується його скромний спосіб життя. Тому для деяких родин це спосіб зберегти зв'язок із традиціями.
— Тобто це не обов'язкова вимога для кожного мусульманина?
— Саме так, — відповів Ерен. — У різних родинах можуть бути різні звички.
Алексіс кивнула.
— Мені подобається дізнаватися про це. Особливо коли мені пояснюють, чому люди роблять певні речі, а не просто кажуть, що так треба
Їй подобалося, що в цій сім'ї можна було не лише дотримуватися традицій, а й ставити запитання, висловлювати власну думку та жартувати без страху бути засудженою.
Після обіду Алексіс нагадала свекрусі, що вона обіцяла навчити її готувати, і Лейла запросила невістку на кухню.
— Сподіваюся, ви не очікуєте, що з першої спроби в мене вийде так само смачно, як у вас.
— Звичайно, ні. Але якщо в тебе щось не вийде, ми просто замовимо вечерю. - посміхнулась Лейла
— Мені подобається ваш підхід до кулінарії.- Алексіс посміхнулась у відповідь.
Лейла пояснила, як підготувати рибу, нарізати овочі та правильно поєднати інгредієнти.
Алексіс старанно виконувала вказівки, проте за кілька хвилин відволіклася на розмову й не помітила, як риба почала підсмажуватися надто сильно.
Коли вона нарешті повернулася до сковороди, то завмерла.
— О ні…
Лейла зазирнула їй через плече.
— Що сталося?
— Здається, моя риба вирішила стати вугіллям.
Свекруха розсміялася.
— Нічого страшного. У тебе ще буде багато спроб.
— Хасану краще не розповідати.
— Чому?
— Він обов'язково скаже, що може приготувати все краще за мене.
— Тоді запросимо його на кухню, і нехай покаже, на що здатний.
Алексіс пожвавішала.
— Оце вже цікаво!
Лейла допомогла їй приготувати нову порцію. Цього разу все вийшло значно краще. Алексіс було приємно спілкуватися зі свекрухою, яка не намагалася нав'язувати їй свої погляди. Лейла не вимагала, щоб невістка негайно стала ідеальною господинею, не порівнювала її з іншими людьми, й не використовувала традиції як привід для контролю. Вона просто ділилася досвідом. І саме тому Алексіс хотілося вчитися в неї.
Наступного дня Хасан та Алексіс вирушили гуляти Стамбулом.
Місто вразило Алексіс поєднанням історії, архітектури й різноманітних культурних впливів. Вони гуляли старими вулицями, милувалися Босфором, розглядали історичні будівлі й час від часу зупинялися, щоб випити кави.
Хасан показував дружині місця, які пам'ятав із дитинства, і розповідав історії, яких вона раніше не знала.
Після того як подружжя повернулись з подорожі до Києва, Алексіс зайшла до веранди, і очі сильно кидався листок фіалки, який був вже засохлий. Вона підійшла ближче, що б подивитись що з квіткою та побачила, що з квіткою та іншим листям все добре, в один, чомусь, засох. Тоді, Хасан зізнався що це він випадково нашкодив. Спочатку Алексіс бурчала на нього, а потім вони помирилися.
Попереду було ще багато розмов, суперечок, примирень і маленьких відкриттів. Їм належало навчитися не лише любити одне одного, а й зберігати цю любов у моменти, коли світ навколо намагатиметься нав'язати їм власні правила.