Страница 6 из 43
Глава 2
ФАТАЛЬНА СПАДЩИНА
Трагедія 2011р.
Дійові особи:
Х'юстон Хогарт - мільйонер
Метью Хогарт - син Х'юстона
Лінда - дружина Метью
Джек - син Метью та Лінди
Кортні Хогарт - дочка Х'юстона
Барбара Картер - адвокат родини Хогарт
Колін Паркер - шахрай, коханець Барбари
Доктор Хендлі - доктор родини Хогарт
Дії відбуваються у Нью - Йорку у 1960 - х роках
Основна проблема п'єси - жадібність.
КАРТИНА ПЕРША
Кімната Х'юстона Хогарта.
Тускле світло Х'юстон при смерті, Метью сидить біля його ліжка.
Х'юстон
Метью, я відчіваю, що незабаром помру. Вранці я зателефоную міс Картер та напишу заповіт. Ти, Кортні та мій єдиний онук Джек отримаєте все порівну. Я знаю, що приділяв мало уваги тобі та Кортні, коли ви були дітьми...
Метью ( перебиває його)
Як би там не було, ми виросли добрими людьми. Я ні в чому не дорікаю тобі, батько. Дякую тобі за те, що ти зробив для мене та моєї молодшої сестри Кортні.
До кімнати заходе Кортні.
Кортні (сідає на іншу сторону ліжка)
Тато, як ти себе почуваєш?
Х'юстон
Корнті, доню, я знаю, ти хвилюєшся за мене, тому я не хочу тебе засмучувати. ( ПАУЗА) Все ж таки, як швидко летить час...
Кортні
Я згодна з тобою, тато. В дитинстві, мені здавалось, що ти ніколи не постарієш, і, тим паче, я ніколи не замислювалась над тим, що коли - небудь ти помиратимеш. Тато, ти завжди був таким жвавим та веселим ( на її очах навертаються сльози) , а зараз мені боляче бачити тебе прикутим до ліжка та помираючим.
Х'юстон ( взявши за руки Метью та Кортні)
Діти, так влаштований світ, в житті кожної людини настає смерть, це неминуче. І це означає, що прийшло визволення від всіх страждань, хвороб, розчарувань та всіх інших життєвих неприємностей.
Метью
Так, але після смерті, людина не пізнає і радощів, які можуть бути в житті.
Х'юстон
Синку, я пізнав всі радощі та біди життя. Я ні про що не жалкую. Все що планував зробити у своєму житті, встиг. Я маю два найвеликих моїх досягнення в житті, якими я найбільше пишаюсь - це ви, мої діти. Я пишаюсь тим, що зміг виховати вас достойними, благородними та чесними, а головне вдячними людьми. Дивлячись на вас, Метью та Кортні, я розумію, що моє життя прожите не даремно! (коротка пауза) Коли я був молодим, я часто замислювався про сенс життя, я любив життя, а саме любив красиве життя. Мені здавалось, що я буду боятись померти. Але тепер, коли я знаю, що незабаром помру, в мене немає страху. Тепер, я почав частіше замислюватись, про сенс смерті, та прийшов до висновку, що смерть - це також дар від Бога, як і життя, і ми повинні цей дар прийняти з вдячністю. Коли нам дають життя, разом з нею, ми здобуваємо всі випробування, а смерть - це спокій. ( Кортні обіймає його та плаче) Кортні, доця, я вже не раз казав тобі, що не хочу бачити сліз та прощаваній! Я хочу щоб ви з Метью, а також мій онук з невісткою, спілкувались зі мной так, як наче нічого не трапилось!
Метью ( трохи прідвищує голос)
Тато, як ми можемо робити вигляд, що все гаразд?!
Х'юстон
Це не обговорюється!
КАРТИНА ДРУГА
Кімната Метью та Лінди.
Заходе Метью в темну кімнату. Лінда спить, але від шороху прокидається.
Лінда
Метью?
Метью ( сідає на край ліжка поряд з Ліндою)
Я з батьком говорив.
Лінда ( дратівливо)
Всю ніч? ( трохи помовчала, потім говорить дуже мяким тоном, у голосі відчувається хвилювання) Як він себе почуває?
Метью (закриває обличчя руками)
Батько відчуває наближення власної смерті! ( тихо плаче. Лінда гладе його по спині, та заспокоює) Лінда, батько чекає власну смерть! Він так спокійно про це каже... Лінда, це просто потрібно почути! Він хоче померти! Представляєш?!
Лінда
Х'юстон прикований до ліжка. Кожен день засинає та просинається зі страшною біллю у тілі, йому не допомагає жодне обезболююче, і ніякі уколи та капельниці... Х'юстона також можна зрозуміти. Я б не хотіла так жити, і якби я опинилась на місці мого свекра, також хотіла б померти. Одноманіття життя та безпомічність - це те, що вбиває Х'юстона.
Метью
Лінда, я не можу повірити в те, що батько незабаром помре. Я відмовляюсь в це вірити!
Лінда (обіймає його)
Завжди тяжко втрачати дорогих нам людей, а найважче - бачити як вони страждають.
ПАУЗА
Метью
Батько зміг нам з Кортні замінити матір. Вона померла, коли мені було дев'ять років, а Кортні - два роки. (коротка пауза) Лінда, як справи у нашого сина Джека? Останнього часу, я мало приділяв йому уваги...
Лінда
Я не знаю, Метью. На мою думку, ти сам повинен з ним поговорити...
Метью (схвильовано)
Що з ним?
Лінда
Дорослішає.
Метью ( наче щойно про це згадав)
Нашому синові Джеку вже дванадцять років!
Лінда
Так. Але вже пізня година і я хочу виспатись.
Метью (злиться)
Лінда, ти не приділяєш час нашому синові! Чим ти зайнята?!
Лінда (також підвищує голос)
Дитині потрібна не тільки мати, а й батько!
КАРТИНА ТРЕТЯ
Ранок.
Квартира Барбари Картер.
Барбара та Колін п'ють каву, лунає телефонний дзвінок.
Барбара
Слухаю. Доброго ранку, містер Хогарт. Добре, я сьогодні приїду до вас.
Кладе слухавку
Колін
Барбаро, ти до кого їдеш?
Барбара (підкурюючи сигарету)
До Х'юстона Хогарта. Він при смерті, та збирається написати заповіт.
Колін
Той самий Хогарт?
Барбара
Той самий Хогарт.
Колін (обіймає її)
Хогарт - це наш шанс.
Барбара
Колін, я не розумію тебе.
Колін
Наш шанс нажитись! Виправити свій бюджет!Тепер ти розумієш?
Барбара
Добре. Але тоді, зробимо вигляд, що ми не знайомі. Я не можу так ризикувати!
Колін (підкурюючи сигарету)
Розумію
Барбара
Я вже багато років співпрацюю, як адвокат, з родиною Хогарт, та знаю про них достатньо багато. В житті Х'юстона був такий епізод: двадцять чотири роки тому він зустрічався з жінкою, на ім'я Долорес Паркер, вона співала у одному з кабаре Гарлема, а він, в ті часи, був гангстером. Потім, після того, як скінчилась Велика Депресія, вони з Долорес розлучились, але за словами Х'юстона, це було велике кохання. Він хотів одружитись з цією жінкою, та й вона була не проти стати мачухою для Метью та Кортні. Міг би й не відпускати її...
Колін (задумливо)
Долорес Паркер кажеш? Моє призвіще також Паркер. (Барбарі) Ця історія нам на руку. І навіть добре, що Х'юстон Хогарт та Долорес Паркер більше ніколи не зустрічались... ( усміхнувшись дивиться на неї, після чого виходе на балкон)
Барбара (одна)
Потрібно діяти тонко. Я добре знаю родину Хогарт, з ними краще не жартувати! Якщо вони розсекретять нас з Коліном, ми пропали! З іншого боку, хто втратить такий шанс нажитись? Іноді мені страшно жити далі, коли я бачу на що люди йдуть заради грошей. Адже гроші - це лише папір! Однак, так міркувати добре, коли живеш у достатку, і нічого не потребуєш. Навіть Х'юстон Хогарт, у свій час, став гангстером для того, щоб забезпечити своїм дітям гідне майбутнє. Звісно, мало хто з гангстерів доживав до тридцяти п'яти років, адже це дуже ризиковано, вони вбивали одне одного... Але Х'юстону пощастило! Він нажився на торгівлі зброєю в час Великої Депресії, після чого зміг помножити свої гроші, та стати мільонером, а також він дожив до пятидесяти восьми років! Це дійсно талановита людина та сильна особистість!