Страница 40 из 42
Мірелла ( перебиває її)
Він був дуже нав'язливий, як раз про таких і говорять: " хоч сси на голову, а він буде говорити, що дощ йде!"... Ненавиджу чоловічу тупість!
Катерина
Він був вам не приємний, але ви з ним...
Мірелла
Ніхто мене не розуміє! Мої знайомі вважають, що я сама у всьому винна! Але ті, хто так вважають, навіть не розуміють, як це страшно, коли переслідують!
Катерина
Ви і зараз боїтеся?
Мірелла
Вже ні. (коротка пауза) Я не розумію, чому всі налаштовані вороже до коханок, а з чоловіків, які зраджують, знімають відповідальність! Завжди у зраді винуватять коханок, або дружин! А в деяких країнах і досі жінок забивають камінням лише за підозру у зраді! Чому така дискримінація, скажіть мені як психолог?!
Катерина
Ви маєте феміністичне мислення.
МІРЕЛЛА:
Я підтримую справедливість у всьому. А ви? Чому ви обрали саме професію психолога, Катенько? Вам подобається встромляти носа у чужу білизну? Чи просто приємно втручатись у чуже життя, коли своє нагадує гербарій?
КАТЕРИНА: (Холодно, не піднімаючи очей)
Я допомагаю людям знайти шлях.
МІРЕЛЛА:
Шлях куди? До виходу з глухого кута чи до найближчої аптеки за антидепресантами? (Раптово нахиляється вперед, так близько, що їхні обличчя майже торкаються) А як би ви себе поводили, якби опинились на моєму місці? Га? Коли чоловік дивиться на тебе, як на десерт, а не як на рахунок за комуналку?
КАТЕРИНА: (Відсувається, голос зривається на металевий тон)
А я не на вашому місці!
МІРЕЛЛА: (Сміється, закидаючи голову)
Ой, ви зараз так крикнули, що у вашій ідеальній зачісці вискочив один волосок. Жах! Яка втрата контролю. Але ж ви б хотіли бути мною. Хоча б на одну ніч. Відчути цей запах дорогого парфуму і дешевого готелю.
КАТЕРИНА:
Ні! Ви помиляєтесь.
МІРЕЛЛА:
Я знаю, що хотіли б. Ви дивитесь на мій розріз на сукні частіше, ніж у свій диплом.
КАТЕРИНА: (Різко встає, починає ходити по кабінету. Мірелла синхронно повторює її кроки, ніби відображення у дзеркалі)
Ми зараз говоримо про інше! Повернемось до вашого... об’єкта. Що вам сподобалось у цьому чоловікові?
МІРЕЛЛА:
Чесно? (Пауза. Вона витримує погляд Катерини)
Катерина
Звісно.
Мірелла
Те, що він почав зраджувати своїй дружині. Це як перша тріщина на новенькому айфоні. Вже не ідеально, зате цікаво.
КАТЕРИНА: (З неповагою, майже випльовуючи слова)
Щось я вас не розумію. Вам подобається завдавати біль іншим жінкам? Ви колекціонуєте чужі сльози?
МІРЕЛЛА:
Взагалі-то, я позбавила його дружину болю! Якби він дійсно кохав свою «святу Мадонну», він ходив би на корпоративи з нею, а не шукав би пригод у моєму ліжку... Я просто відкрила їй очі. Бо вона їх і так міцно заплющила, щоб не бачити правди.
КАТЕРИНА:
Ви знаєте, Мірелла... вивчаючи психологію маніяків, криміналісти встановили одну спільну деталь: всі вони вважали, що вбиваючи людей, вони очищують світ від зла. Ви зараз звучите як дуже привабливий, але небезпечний психопат.
МІРЕЛЛА: (Встає, підходить до Катерини ззаду, кладе руки їй на плечі) Ви вважаєте мене психологічно неврівноваженою? Чи просто заздрите моїй щирості?
КАТЕРИНА: (Підвищує голос, розвертається) ї
Ви втручаєтесь у чужу родину! Ви руйнуєте стосунки, які будувалися роками!
МІРЕЛЛА: (Різко штовхає Катерину в плече, та ледь не падає на столик) А хіба можна зруйнувати те, що вже згнило зсередини, люба моя? Це по-перше! А по-друге: ви ж обіцяли, що не будете мене засуджувати. Де ваша професійна етика? Чи ви її залишили в спальні разом зі своїм нудним чоловіком?
(Коротка пауза. В кімнаті стає темно, лише одна лампа над ними починає блимати, як у фільмах Лінча).
КАТЕРИНА:
А ви вважаєте... що такі стосунки зруйновані ще до появи коханки?
МІРЕЛЛА:
А у вас є інша думка? Що зрада прилітає як метеорит на квітучу галявину? Ні. Це цвіль. Вона росте в тиші. ПВона росте в тиші. Після першого ж акту невірності стосунки перестають існувати. Це труп, який пара возить із собою у відпустки і садовить за стіл. Навіть якщо дружина ще не відчула смороду — це вже кінець!
(Катерина починає нервово переставляти предмети на столі. Мірелла підходить і одним поштовхом скидає всі папери на підлогу).
МІРЕЛЛА:
Досить бути роботом!
КАТЕРИНА: (Кричить)
Як ви смієте! Це мій кабінет!
МІРЕЛЛА:
Це ваша в'язниця! Ви тут пояснюєте про комплекс «Мадонни та Блудниці», про хворих чоловіків... Ви кажете, що це «психічний розлад», як грип! А я кажу — вони тварюки! І ви це знаєте.
КАТЕРИНА:
Це хвороба! Їх треба лікувати!
МІРЕЛЛА: (Хапає Катерину за комір піджака)
Як? Як вилікувати те, що не лікується? Ви самі сказали — це назавжди!
(Вони зчіплюються в короткій, але запеклій боротьбі. Катерина намагається відштовхнути Міреллу, вони падають на килим, важко дихаючи. Мірелла раптом починає сміятися).
КАТЕРИНА:
Згідно з вихованням, хлопчиків налаштовують на шлюб із «порядною». Домашня дівчина, побут, діти... Для таких чоловіків дружина має бути статичною, як меблі.
МІРЕЛЛА: (різко перебиває, підводиться і підходить до полиці з книгами)
О так, «екземпляри» з патріархальними устоями. Їм можна все, а жінці — тільки мовчати й чистити килими!
КАТЕРИНА:
Я вважаю, тут є розщеплення. Вони зляться на себе за потяг до яскравих жінок, і зляться на цих жінок, бо ті не вписуються в їхній стерильний ідеал.
МІРЕЛЛА: (насміхаючись)
«Ідеали»! Катрін, вам всього двадцять шість, а ви говорите як підручник. Не мріяти треба, а жити! Життя — це не рожевий сад, а сувора реальність, де кожної миті треба чекати удару під дих.
КАТЕРИНА: (тихо)
Таких чоловіків привчають ділити почуття. Вони не винні, це питання до батьків...
МІРЕЛЛА: (знущально)
Ой, «бідолахи», мами їх не так цілували! А мізки в них є? Чи вони тільки для того, щоб виправдовувати свій внутрішній бруд «психологічними комплексами»?
КАТЕРИНА: (втрачаючи професійний тон)
Мірелло, не треба винуватити лише чоловіків. До мене приходять і жінки з таким самим розладом, але у жіночому варіанті, це називається комплекс «Лицаря та Розпусника».
МІРЕЛЛА:
Авжеж! Обирають одного для іпотеки, а іншого для... (пауза, вона пильно дивиться на Катерину) Але в моєму випадку це не він мене обрав. Це я погодилася бути коханкою.
КАТЕРИНА: (з відразою)
Як можна себе так не поважати?
МІРЕЛЛА: (підходить впритул до столу)
Якраз я себе поважаю! Він гадав, що отримає все задарма. Наївний! Я пішла на це тільки заради помсти.
КАТЕРИНА
Вас хтось образив?
МІРЕЛЛА
Не мене, а мою маму. Батько її нищив зрадами! Вона на все закривала очі, тому що просто хотіла мати родину та бути щасливою, невже це так багато?! А він... не нагулявся! Ну так і не треба було одружуватись та заводити дитину, гуляв би й далі з доступними жінками! Так ні: йому подавай чисту та порядну дівчину, для видимості, що б в очах суспільства бути "як всі", а те що моя мама страждала, коли терпіла це лицемірство, та зривала злість на мені, це нікого не хвилювало!
КАТЕРИНА
Я зрозуміла, у вас травма відторгнення. Тобто, глибоке психологічне переживання, що виникає через реальне або суб'єктивне відчуття неприйняття з боку батьків... ( Катерина робить нотатки у своєму блокноті, а Мірелла продовжує говорити)
МІРЕЛЛА
Нажаль, наша родина не була єдиною в цій трагедії, я бачила схожу ситуацію серед сусідів та друзів родини! Це, якась, одна біда на всіх: на людях чоловік та дружина зображають щасливу родину, а насправді, чоловіки шляються та живуть так, як їм хочеться, а жінки страждають і бояться розлучитись, тому що переживають "що люди скажуть!". Чоловіки безжально руйнують життя своїх дружин! Тому я і вирішила: кожен такий «герой» заплатить!