Страница 37 из 42
Карина
Я в цьому впевнена.
Семюел
То ж, коли вам зручно зустрітись знову? В кращому кафе, мені тут не подобається.
Карина ( посміхається)
Гарне питання. Давайте краще сконтактуємось та домовимось про зустріч. Тому що, зараз мені потрібно бігти до замовника, і весь найближчий тиждень я працюю.
Семюел
Домовились. То ж, як я можу до вас зателефонувати?
Карина (пише номер телефону на серветці)
Приємно було з вами познайомитись.
Семюел (посміхаючись)
Взаємно, пані Карина.
Карина
Гарного дня.
Семюел
Гарного дня.
Карина йде.
Сцена третя
Минуло двадцять років, 2024 рік
Картинна галерея
Карина говорить по телефону з Семюелем
Карина
Привіт, Семюел. Так, Наталка мені говорила,що її одноклассник образив у школі, звісно, розберись з цим. Я замість тебе прослідкую, що б у твоєму кабінеті скло у вікні поставили. Майстер зі стекольної має приїхати та заміряти вікно я чекаю на нього... Головне, що б знову, після прильоту шибки не повилітали! Слава Богу, що сама картинна галерея залишилась ціла. Коли вже закінчиться війна?! Вороги вбивають людей та думають, що вони роблять щось хороше! (Коротка пауза) Втім, ти знаєш, для того щоб, змусити людину робити щось погане, потрібно навіяти йому, що це добре... (ПАУЗА) І я тебе цілую. До зустрічі.
До кабінету заходить Сергій
Сергій (здивовано)
Карина?
ПАУЗА
Карина (також здивована)
Сергій? Що ти тут робиш?
Сергій
Я по замовленню приїхав, зробити заміри вікна, що б знати якого розміру випилювати скло.
Карина
А ти майстер?
Сергій
Так, мене підвищили.
Карина
Це ж треба було, із всіх стекольних у місті, натрапити саме на ту, в якій ти працюєш!
Сергій
Як твої справи?
Карина
В мене все добре!
Сергій (помічає сімейне фото Семюела, Карини та їх дочки у рамці на столі)
Я бачив вашу сім'ю по телевізору. То ж, після розлучення зі мною, ти вийшла заміж за Семюела, який є власником картинної галереї, і тепер ти знаменита, на весь світ, художниця!
Карина
Взагалі, це тебе не стосується, але якщо хочеш знати, з Семюелом у нас довгий час було ділове спілкування. Ми познайомились в той період, коли він шукав талановитих, сучасних художників. Вітя одразу оцінив мою картину. Та й взагалі, він завжди підтримував та розумів мене, а з часом, ми закохались одне в одного...
Сергій
Я ніколи і не думав, що ти станеш успішною художницею.
Карина
На щастя, після розлучення з тобою моє життя налагодилось.
Сергій (бере фоторамку у руки)
Це ваша з Віктором дочка? Вона на вас обох схожа. Скільки ій років, приблизно сім, або вісім?
Карина (суворо)
Я своє особисте життя ні з ким не обговорюю, а з тобою і подавно не збираюсь! Сподіваюсь, в тебе також все добре в житті...
Сергій (Важко зітхає та засмучується)
В мене було двоє синів. Але нещодавно сталась трагедія, старший син вбив молодшого! (плаче. Потім, Сергій заспокоївшись, дивиться на реакцію Карини, яка залишається байдужою) Його заарештували, він зараз знаходиться в дитячій колонії, адже йому тільки п'ятнадцять років! Ми з моєю дружиною Світланою не розуміємо в чому наша помилка, ми обох синів виховували однаково. Але, чомусь, старший син завжди вважав, що молодшому ми більше приділяємо уваги більше, ніж йому. Можливо, він попав під поганий вплив серед друзів, адже підлітки такі злі та жорстокі...
Карина
Мені байдуже що коїться в твоєму житті. Йди, будь ласка.
Сергій
Карина, вибач мене за те, що я порізав твою картину. Я бачив, що ти її написала заново, і саме ця картина принесла тобі успіх та славу.
Коротка пауза.
Карина (вже не вороже налаштована)
На той час, ні ти ні я не розуміли, що ми є занадто різними людьми, і не підходили одне одному, але ніхто в цьому не винен. Більш за те, якби не та ситуація, я б не пішла від тебе, і не зустріла Семюела... Світ влаштований так, що через негативні ситуаціїї у житті ми всі досягаємо щастя. (ПАУЗА) Мені шкода, що в тебе вийшла така ситуація з синами... Тримайся.
Сергій
Дякую. Гарного дня.
Карина
Гарного дня. (Сергій йде. Карина сама з собою) Так, труднощі формують нас як особистостей, але головне, що б людина сприйняла правильно це, тобто цілеспрямовано, тому що саме через страждання осягається істина .
КІНЕЦЬ.
ФАТАЛЬНА ЗУСТРІЧ
Драма
9.08 2024
Дійові особи:
Катерина - психолог
Мірелла - клієнтка Катерини
Основна проблема п'єси зрада. А взагалі, сама п'єса про трансформацію особистості.
ДІЯ ПЕРША
Кабінет Катерини. Вона одна.
Катерина заходить, кидає сумочку на стіл. Дзвонить телефон. Вона здригається.
КАТЕРИНА (хапає трубку)
Алло! Я вас слухаю. Дуже уважно слухаю!
З трубки лунає не просто сміх, а звук, схожий на скрип іржавих гойдалок, що переходить у жіноче хихикання. Зв'язок обривається.
КАТЕРИНА (дивиться на екран)
Невідомий номер. Ну звісно. Що за мода пішла — дзвонити і сміятися? Люди, запишіться до психіатра, не засмічуйте ефір!
Стук у двері. Ритмічний. Три коротких — один довгий.
КАТЕРИНА: (миттєво вдягає маску «доброзичливого професіонала») Заходьте! Відчинено!
Входить Мірелла. Вона пливе по кабінету, наче під водою. Зупиняється біля кактуса, гладить його колючки.
КАТЕРИНА
Доброго дня. Пані Мірелла?
МІРЕЛЛА:
Доброго дня.
Катерина
Мене звати Катерина. Присаджуйтесь будь ласка
Мірелла
Дякую
КАТЕРИНА:
У нас тут зона комфорту... ну, принаймні ми так пишемо в рекламі.
МІРЕЛЛА : (сідає в крісло, але не розслабляється, а завмирає, як сфінкс)
У вас тут пахне... лавандою і несправдженими надіями. Дивне поєднання.
КАТЕРИНА: (нотує в блокноті: «Гіперчутливий нюх»)
У вас дуже незвичне ім’я. Мірелла... Звучить як назва італійського десерту, який неможливо приготувати вдома.
МІРЕЛЛА:
Це і є італійське. Означає «прекрасна». Хоча моє ім’я , як і я сама, має багато значень.
КАТЕРИНА:
Ви не дуже схожі на італійку. Скоріше на... таємницю за сімома печатками.
МІРЕЛЛА
А я і не італійка. В мені тече арабська кров, змішана з піском і кавою. Просто моїй мамі подобалося, як звучить «Мірелла». Це як назвати кактус Фіалкою — суть не міняється, але гладити приємніше.
КАТЕРИНА: (намагається жартувати)
Я вважала, що всі арабські жінки носять хіджаб і мовчать, коли їх не питають...
МІРЕЛЛА: (різко нахиляється вперед)
Я роблю тільки те, що мені подобається. Наприклад, зараз мені подобається дивитися на вашу ліву брову — вона ледь-ледь сіпається. (пауза) Можна я буду називати вас Катрін? Це звучить як хрускіт французької булки.
КАТЕРИНА: (розгублено)
Катрін? Ну... добре. Головне, щоб не Катька. І не Катюха — від цього слова у мене починається мігрень.
МІРЕЛЛА:
Мені більше подобається Катрін. В ньому є шик... і прихована загроза.