Страница 33 из 43
Сергій (злиться)
Аякже! Я не хочу що б стороння людина приходила до нас додому та чипала наші особисті речі!
Марина ( обіймає його)
Не злись. Я хочу як краще. ( в бік) Нічого, з часом, ти все одно зі мною погодишся.
Сергій
Краще буде, якщо ти будеш чекати мене вдома радісна та усміхнена, зі смачною вечерею.
Марина ( неохоче)
Добре.
Сергій
Як я бачу, сьогоднішня святкова вечеря в тебе не вийшла, то ж я тобі зробив сюрприз. Я забронював столик у ресторані. То ж, збирайся.
Марина ( радіє)
Дякую!
Цілує його. Після чого біжить до кімнати переодягатись. Сергій пробує страву, яку приготувала Марина і кривиться.
Сергій (оглядається, впевнившись що Марина його не чує)
Страва пересолена... (коротка пауза) Нічого страшного. З часом, Марина навчиться готувати.
Виходить Марина радісна
Марина ( покрутившись)
Як я тобі?
Сергій
Ти завжди гарно виглядаєш.
Марина
Сергій, можливо, ти голодний після роботи, я і забула спитати одразу...
Сергій
Ні, ні! Поїмо в ресторані. (бере Марину за руку і вони йдуть)
Сцена друга
Ресторан.
Сергій та Марина танцюють повільний танець обійнявши одне одного.
Сергій
Марина, я такий щасливий поряд з тобою.
Марина
Зі святом тебе, Сергій. (цілує його)
Сергій
І тебе зі святом, кохана. Сьогодні рівно три місяці як ми одружились, і я хочу що б ми і в нашу тридцяту річницю так само з тобою танцювали у цьому ж ресторані.
Марина ( шуткуючи)
Я рада, що ти не жалкуєш про те, що одружився зі мною...
Сергій
Ну що ти кажеш, кохана?! Ти дівчина моєї мрії!
Марина (сміючись)
Сергій, мені здається, ти, поки що, під впливом пристрасті. А кохання спокійне.
Сергій
Можливо, але ти справді, дівчина моєї мрії.
Марина
З часом, пристрасть стихає у відносинах, а кохання переростає в іншу форму, більш спокійну, але я вважаю, що у відносинах повинні бути як кохання так і пристрасть порівну. Кажуть, що, з часом, пристрасть важко розпалювати, коли подружжя живуть разом багато років, але, як мені здається, працювати над тим, що б не зникло кохання важче.
Сергій
З нами ніколи такого не трапиться, кохана. ( прижимає її до себе ще сильніше)
Марина
В житті все буває, і ми маємо бути готові до всього. Сильні сварки, образи, бійки та зради вбивають пристрасть, тому ми не повинні допускати бруду у наших відносинах. Ти згоден зі мною, Сергій?
Сергій
Цілком. Марина, ресторан вже зачиняється, поїхали додому?
Марина
Так. Викликай таксі.
Сергій виклакає таксі і воні їдуть додому.
Сцена третя
Квартира Сергія та Марини.
Марина пише картину. Роздається дзвінок у двері.
Марина
Сергій, відчини, будь ласка, двері. Я зайнята. (продовжує писати картину)
Заходе Любов Іванівна, а за нею Сергій.
Любов Іванівна
Доброго дня, Марина.
Марина
Доброго дня, Любов Іванівна.
Любов Іванівна (заглядає на полотно)
Що це ти малюєш?
Марина
Любов Іванівна, я намагаюсь писати картину.
Сергій (заглядає на полотно також)
Що це за картина? Я бачу, якісь, клякси.
Марина
Я тільки почала писати картину, великі художники створювали картини роками.
Любов Іванівна
Ну, ти не велика художниця. Краще займайся створенням сімейного затишку. Ти тепер повинна берегти сімейний очаг.
Марина
Злагода у родині це сумісна робота як чоловіка, так і дружини в рівній степені. Не треба все взвалювати на жінку.
Сергій
Тож, що ти малюєш, Марина?
Марина
Демонів.
Любов іванівна ( переглядається з Сергієм, потім здивовано перепитує Марину)
Що?!
Марина
Кожна людина має власних внутрішніх демонів, і в цій картині кожна людина побачить щось своє. Власне відображення свого внутрішньго стану, тобто своїх внутрішніх демонів.
Сергій
Я нічого крім клякс не бачу.
Марина
Тому що картина не готова, я тобі вже пояснила це!
Любов Іванівна
Марина, а мені не подобається, що ти малюєш демонів. Загравання з потойбічними силами завжди погано закінчується!
Марина
Це метафоричний вираз! Насправді, я роблю уклін на психологію, дивлячись на мою картину люди мають замислитись, та підкреслити у моїй творчості щось важливе для себе. Так звані, внутрішні демони це звичні реакції та моделі поведінки людини, які періодично створюють проблеми. Це можуть бути злість, страх, тривожність, тобто це різноманітні емоційні реакції. Внутрішні демони у кожного свої, в залежності від характеру людини. Якщо всі ці емоції не відстежувати та не аналізувати, людина може не зрозуміти що саме псує її життя.
Любов Іванівна
Викинь з голови ці всі дурниці та займайся удосконаленням стосунків з чоловіком.
Марина
Кожній людині необхідно займатись удосконаленням себе, як особистості. Ми всі повинні знати досконально, в першу чергу, себе. Кожна людина повинна досліджувати себе та свою душу, для того, що б виявити та іскоренити в собі все, що заважає їй жити. І, звісно, удосконалювати свій рівень життя. Найважливіше у житті кожної людини є еволюція! (коротка пауза) Справа у тому, що сприйняття світу середньо - статестичної людини досить обмежене, і, найчастіше, люди бачуть не те, що відбувається насправді, а те, що вони очікують побачити. Люди привчені до шаблонного мислення, але зламати систему може будь яка людина, достатньо лише бути по за системою, але, у будь якому випадку, треба бути адекватною людиною, ми живемо в світі для творення чогось позитивного та корисного для людства, та хоча б, одне для одного, і це вже буде великою перевагою. Нам намагаються нав'язувати не гідні речі, маскуючи під доброчесність, з ціллю перетворити людину на маріонетку, але людина має залишатись людиною!
Любов Іванівна (тихо Сергію)
Синку, ти пообережніше з нею. Ти чуєш яку вона маячню верзе?
Сергій
Я також нічого не зрозумів з того, що вона сказала.
(Марині) Марина, люба, мама в нас гостює вже пів часа, а ти їй навіть чай не запропонувала.
Марина (торкається до лоба та заплющує очі)
Так! (трохи помовчала, а потім звертається до Любові Іванівни) Любов Іванівна, який ви чай п'єте?
Любов Іванівна
Марина, чому це ти не називаєш мене мамою? Чи ти не вважаєш мене своєю другою мамою?
Марина
Мені потрібно більше часу, для того, що б звикнути до свого нового статусу. До статусу дружини.
Любов Іванівна ( Марині)
Добре, Марина. ( бік) Вона з моїм сином вже три місяці як одружена, скільки їй ще часу потрібно?! (Марині і Сергію) Я рада була вас побачити, діти, мені вже час йти. Ви також приходьте до мене у гості частіше. Сергій, ти ж знаєш, відколи твій батько помер, я ніяк не можу звикнути до самотності.
Сергій
Не переживай, мама, ми з Мариною будемо частіше навідувати тебе.
Любов Іванівна
Марина, ти частіше телефонуй мені. Я життя прожила тож я краще знаю як бути в тій, або іншій ситуації.
Марина
Дякую за турботу, Любов Іванівна, але ми з Сергієм ладні самі дати собі раду. Вчитись на чужих помилках це добре, але кожен має жити своїм власним життям.
прощається з нею та повертається до картини, Сергій йде проводжати Любов Іванівну