Страница 34 из 43
Любов Іванівна (важко зітхаючи)
Сергій, і де ти тільки її знайшов?
Сергій
Не переживай, мамо, ми з Мариною нещодавно як одружені, поки що, притираємось. Ми з нею уживемось, я впевнений в цьому.
Любов Іванівна
Дай Бог, що б ви ужились. Але мені не подобається те, що вона займається тільки собою! Я в її роки вела себе інакше...
Сергій
У нас з Мариною все буде добре, ось побачиш!
Любов Іванівна
Сергій, зрозумій, що само собою ніколи нічого не трапляється, і для того, щоб у вас з Мариною все було добре, ви повинні щось для цього робити. Поясни Марині, що тепер вона має новий статус, а разом з цим, певні обовязки! (коротка пауза. Після чого вони прощаються.) Я взагалі не знаю, як ти збираєшся жити з Мариною далі, коли вона мене ненавидить. (не щиро пускає сльозу)
Сергій
Мамо, Марина добре до тебе ставиться. Просто, сьогодні вона захопилась написанням картини.
Любов Іванівна
Рада була тебе бачити, синку.
Любов Іванівна йде. Сергій зачиняє за нею двері та підходить до Марини.
Сергій
Марина, навіщо ти так з мамою?
Марина ( не розуміючи)
Як "так"?
Сергій
Мені здалося, що ти була з мамою різка.
Марина
Тобі це, дійсно, здалося. Я не була різкою.
Сергій
І все ж, ти повинна розуміти, що тепер, коли ми одружені, ми вже не є окремими людьми. Тепер ми одне ціле, і вже немає нічого твого чи мого, є тільки наше. Чоловік створений для того, що б підкорювати світ, а жінка для того, що б бути його помічницею.
Марина
Послухай, Сергій, я згодна з тобою у тому, що у подружньому житті є певні обов'язки та правила, яких треба притримуватись. Але те, що ми з тобою є повноцінні особистості, яким необхідний розумовий розвиток, це залишилось незмінним! ( обіймає його) ти згоден зі мною, любий?
Сергій (мліючи)
Звісно, я з тобою згоден. Тільки хочу тебе попросити, не будь більше різкою з мамою. Вона, дійсно, бажає нам щастя, та хоче як краще.
Марина
Я, дійсно, не знаю до чого ти ведеш. Якщо я чимось образила Любов Іванівну, я про це жалію. І все ж, я не була з нею різкою.
Сергій
Мамі було б приємно, якщо ти б зверталась до неї за порадами, час від часу. Вони з моїм батьком двадцять п'ять років прожили у шлюбі, ти б могла скористатись її порадами.
Марина
Для мене це не критерій. Раніше багато людей одружувались через страх бідності, або через страх самотності. Та й взагалі, раніше суспільство чинило сильний тиск на те, щоб люди одружувались. Двадцять п'ять років суспільного життя, безумовно, це довго, але ми не знаємо як твої батьки прожили всі ці роки, чи були вони щасливі, адже в ті роки, розлучення вважалось великою ганьбою.
Сергій
Мої батьки були щасливі у шлюбі.
Марина
Це добре. Тому що, по справжньому щасливих шлюбів дуже мало. І все таки, я хочу що б ми з тобою жили так, як ми самі вважаємо за потрібним, без порад інших людей. (цілує його) Ти ніколи не звертав увагу на весільні фотографії тих часів? Особисто в мене здається враження, що свідків запрошували не на весілля, а бути свідками у поліції, при розслідуванні кримінальних справ! Та й не всі молодята радісні. Я часто чую, як пари, які прожили все життя разом щасливо, називають великою рідкістю, їм заздрять. Але для того, що б такі пари не були великою рідкістю, достатньо лише кожній людині бути розумними, мудрими та повноцінними особистостями. Саме, в правильному розумінні цього слова. Тому що є підміна понять. Чомусь, "розумними та мудрими" вважають тих, хто заплющує очі на недопустимі речі в нормальних, психологічно здорових стосунках. Це не є мудрістю та ознакою розумної людини, а як раз, навпаки... Людина не повинна терпіти те, що їй не подобається.
Сергій
Марина, ти зараз говориш, як справжня егоїстка. А егоїзм це одна з основних проблем кожної людини! Люди намагаються підлаштувати закони природи під себе, а не навпаки. А так не має бути!
Марина
А я вважаю, що здоровий егоїзм має бути в кожній людині, все має бути в міру. А стосовно закону природи, я скажу так людина: не має йти проти власної природи, людина не має вдавати з себе того, ким не є насправді, тому що це не чесно, в першу чергу, по відношенню до себе! Я за натурою не домогосподарка, а кар'єристка, тому мені і не комфортно!
Сергій (обіймає та заспокійливо гладить її по плечу)
Мабуть, мама, дійсно була права у тому, що ти не готова до шлюбу, але я впевнений у тому, що ми разом подолаємо всі проблеми.
Марина (бурчить)
Твоя мама мене ненавидить!
Сергій
Тобі це здається.
Марина
Мені ніколи нічого не здається!
Сергій
Давай залишимо цю розмову.
Марина
Чому ти відкидаєш те, чого не розумієш, не намагаючись вникнути в суть проблеми?
Сергій
Я не готовий зараз це все обговорювати!
Марина ( в бік, хитро)
Гаразд, пізніше повернемося до цього питання. (Сергію, торкаючись до його плечей) Ти такий напружений. Хочеш я зрооблю тобі масаж?
Сергій (мліючи)
Так. Ходімо до кімнати.
Сцена четверта
Квартира Марини та Сергія.
Марина одна, пише картину, роздається дзвінок у двері.
Марина відчиняє, заходить Любов Івнанівна.
Любов Іванівна
Марина, доброго дня.
Марина
Доброго дня, Любов Іванівна. Який ви чай п'єте?
Любов Іванівна
Дякую за гостинність, я поки що, не хочу нічого. Просто, проходила поряд та вирішила завітати у гості, адже ти мені не телефонуєш... Можливо, ти навмисне мене уникаєш?
Марина
Ні, я вас не уникаю
Любо Іванівна
Тож, як твої справи?
Марина
Все добре.
Любов Іванівна
Я рада що в тебе все добре. А Сергій як поживає?
Марина
Теж добре. Ви нещодавно були у нас у гостях, чи ви думаєте що за цей час щось змінилось?
Любов Іванівна
Я піклуюсь про Сергія. А ти мені не телефонуєш, та й у гості не приходиш, невже ти так мене не любиш?
Марина
Любов Іванівна, я до вас нормально ставлюсь, просто я дуже зайнята і не можу приділити вам увагу. До того ж, особистий простір інших людей треба поважати...
Любов Іванівна
А чим же ти таким зайнята, що не маєш часу?
Марина (намагаеться тримати себе у руках)
Картину пишу!
Любов Іванівна
Добре, сподіваюсь, твоя картина, яку ти пишеш принесе тобі той прорив, який ти очікуєш. Але, якщо чесно, я вважаю, що мій син поряд з тобою не щасливий! Адже ти займаєшся тільки собою... Навіщо ти взагалі, заміж виходила?! Ось я, в твої роки, завжди слухала що мені свекруха скаже, і я була рада почути поради моєї свекрухи, тому що я піклувалась про свого чоловіка, а ти ... (відмахується) Все одно дома сидиш, нічого не робиш, взяла б та Сергію вареників наліпила, борщу наварила б, пирогів би напекла, сорочки випрасувала та накрахмалила, так, ні, замість цього вона картину пише! Теж мені, велика художниця знайшлась! ( пускає сльозу) Ось коли Сергій жив коло мене, він завжди виглядав охайно, а на що він став схожий поряд з тобою... Я одразу сказала Сергію, що не пара ти йому, от якби він одружився на Світлані, дочці моєї давньої подруги, він би на людину був би схожий...
Марина (остаточно виходить з себе та скандалить)
Знаєте що, Любов Іванівна, я теж буду з вами відверта! Мені теж набридло те, що ви вважаєте, що якщо я сиджу вдома, значить мені більше робити немає що, крім як говорити годинами з вами по телефону! Якби ще були б цікаві теми для розмов, а так ні... ви прислужували своїй сверусі та чоловіку, в молодості, та й мені намагаєтесь нав'язати подібне життя! А я сама знаю як мені жити, я багато разів як вам, так і Сергію про це коректно натякала, але ви мене, наче, не чуєте! Я не збираюсь підлаштовуватись під Сергія та вас, я вам не хатня робітниця, а людина, особистість, яка має право на розвиток! В мене є власні інтереси та думки, і ви мені не нав'яжете того, що мені не подобається! Та й взагалі, чому це ви вирішили, що можете приходити до нас у гості, коли вам заманеться?!