"Знайди мене..."

-Не знаю, яким чином йому вдалося виграти цю справу, але те, що він принизив мене, не зійде йому з рук!- говорив зі злістю чоловік, сидячи в своєму просторому кріслі-троні біля каміну та тримаючи однією рукою чарку з дорогим, колекційним коньяком, а другою погладжував густу шерсть вірного Цербера. Величезний собацюра-боксер лише зрідка вискалював зуби та задоволено гарчав, слухаючи монотонний, не без ядовитих ноток голос свого господаря.- Не знаю, як цьому щасливчику завжди вдається бути в самому центрі подій та виходити з них завжди переможцем. Якщо чесно, бісять мене такі вискочки-везунчики.

-Не такий вже він й везунчик.- з другого крісла почувся іронічний дівочий голос, а молода вишукана  брюнетка з пухкими вустами та ідеальним макіяжем граціозно нахилилася до столика та наново наповнила келихи золотавим напоєм, котрий лився по краях пузатого келиха золотистим єлеєм.

-Це ти про що?- здивовано запитав Нестеров в той час, коли брюнетка взяла у вишукану ручку з шикарним, червоним манікюром келих і простягнула його співрозмовнику. Почувши щось нове та сенсаційне про конкурента, його рука повисла на півдорозі.

-Не повірю ніколи, що мій всюдисущий любий братик не в курсі таких подій!- брюнетка іронічно зробила декілька ковтків дорогого напою та взяла до рук упаковку тоненьких цигарок та, діставши одну з них, піднесла до вишуканого, ідеально білозубого ротика. Рубіновою плямкою в напівтемряві спалахнув вогонь  у запальничці і Лілея (а саме так звали цю ще досить молоду жінку) граціозно випустила декілька ідеальних за формою кілець.

-Так-так-так, і що я встиг пропустити?- миттю підібрався чоловік, пильно подивившись на молодшу сестричку. Вона ж досить театрально витримала паузу, спеціально для того, щоб випробувати терпіння брата та протяжно затягнулася цигаркою.- Можна конкретніше?

-Конкретніше– так конкретніше. Я бачу, ти не в курсі того, що сталося в родині твого запеклого колеги!- хижа посмішка з’явилася на обличчі Лілеї.- Як то кажуть, навіть в таких ідеальних родинах є свої скелети у шафі!

-Чорт забирай, ти так і будеш говорити загадками, чи, може, перейдеш на конкретику?- вже не стримався Аркадій, а Лілея лишень іронічно посміхнулася.

-Коли я це почула,  то була в шоці, якщо чесно і спершу подумала, що до цього руку міг докласти ти, однак, бачу, що ти сам не в курсі всієї справи.

-Ти знущаєшся, так?- нервово засміявся Аркадій.

-Зовсім ні, братику. Просто я веду до того, що тобі абсолютно нічого заздрити Володарському! Від цього зануди навіть дружина втекла, уявляєш?- по-світськи здивована насмішка вирвалася в вуст брюнетки.

-Як це– втекла? Покинула і з коханцем?- отетеріло запитав Нестеров, а його сестра засміялася ще сильніше.

-Ну, на такі дурні плітки я б аж ніяк не звернула уваги! Кажуть, вона того…- покрутила дівчина пальцем біля скроні.- З глузду з’їхала. Покинула дочку та грудне немовля і подалася в невідомому напрямку, вимкнувши телефон, в пошуках пригод!

На деякий час Аркадій втратив дар мови.

-Ого...- тільки й зміг сказати він.

-Саме так! І тому зараз, коли він такий найбільш вразливий, ти можеш зловити момент та прибрати до рук його лаври, якщо, звичайно, прикладеш до цього максимум зусиль! Хоча, знаючи тебе, думаю, що мотивація тобі не потрібна. Просто скажу– не втрачай момент,  це саме те!- задоволено відкинулася на спинку стільця Лілея, а Аркадій про щось надовго задумався.

-І звідки ж ти про це дізналася?- нарешті встиг запитати він.

-По-перше, як я вже сказала, про це говорить весь бомонд, а, по-друге, я все ж таки, його потенційна протеже.- повела брівками дівчина та зробила ковток віскі.- Якщо ти не забув, братику, то частина нашого пробного плану вдалася і більш, ніж, тому я вже не тільки можу почергувати інформацію безпосередньо з пліток, але й маю доступ до самого тіла, вірніше, до діяльності Володарського. Я ж тепер таки проходжу ніби то виробничу ніби то практику в ніби то університеті!- і театральним жестом дівчина поклала на столик перед братом теку з паперами.

-Це що?- ошаліло запитав Нестеров.

-Як що? Наш ключик до фінального ривка готовий!-театрально по складах сказала вона.- Поки ти ловив гав та лише кричав про те, як ти ненавидиш вискочку Володарського, я встигла не тільки відкрити нам доступ до баз даних конкурента, але й зробити для цього настільки правдиву нірочку, що до цього не підкопається ніхто!- з солодкими нотками першої перемоги на благо спільної справи говорила юна комбінаторка, коли її брат переглядав папери.

-Багірочко, ти в мене просто геній!- назвав Нестеров сестру старим дитячим прізвиськом, яке з юних років якнайточніше характеризувало Лілею, а вона лише самовдоволено затягнулася цигаркою. - Адвокатсько-юридична практика в конторі Володарського! Це ж…

-Саме так! Доступ до всіх справ та документації. Я буду хорошою та старанною дівчинкою і мені відкриють доступ до найвіддаленіших і най секретніших куточків, а ми вже з тобою знайдемо, як ними скористатися!

-Моя сестра– геній!- підняв свій келих Нестеров та з неприхованим захопленням сказав Нестеров, не зводячи захопленого погляду з сестри.

-Ну,  я не чарівник.. Вірніше, не юрист… Я лишень вчуся…- сором’язливо (хоча, це не було в рисі її характеру) опустила оченята Лілея та на її обличчі засяяла хижо-переможна (хоча, поки що не до кінця) посмішка.

-Ти знаєш, сестричко, дивлюся я на тебе й сам не знаю, чого від тебе ще можна чекати!- не вгавав  Аркадій.- Мені іноді навіть здається, що ти знаєш значно більше, ніж я можу собі уявити!