Страница 14 из 16
В долоні плещуть партократи —
Для них репресії це свято —
І, жовчю начинивши зміст,
До Сахарова пишуть лист:
«Негідникам від цього дня
Закрито шлях до навчання».
Одержавши депешу жовчну,
Річ ясна, Сахаров не змовчав
І пише відповідь уїдливу: «,Як вчити спините негідників,
То де ж, дозвольте вас спитати,
Партійні братимете кадри?»
18.5.81
ХТО БУВ ЛЕНІН?
Раз за програмою Юнеско
На два або на три семестри
У провідний московський вуз
Приїхав вчитися француз.
За рік, збагнувши море істин,
Він і складає перший іспит.
Москвич-професор дуже чемний
Його й питає: — Хто був Ленін?
Студент, подумавши спокійно, І каже:
— Провідник партійний.
— А ще? — питає викладач.
— А ще державний був діяч.
— А ще? — не відстає москвич
І тим, що юний гал мовчить,
Бере й пояснює, що Ленін
Ще й геніяльний був учений.
На це студент йому: — Феномен
Науці зовсім невідомий,
Бо досі всі на світі вчені
Усі свої експерименти
Робили перше на мишах,
На мавпах, на котах, на псах.
Невже ж світ вченим звати буде,
Хто досліди робив на людях?
27.4.81
РЕЦЕПТ СОЦІЯЛЬНОЇ ГАРМОНІЇ
— Велика є неправда в світі, —
Вчив соціяльних змін ревнитель —
Хто з грішми, — тим дають на борг,
Їм довіряє кредитор,
Хто ж, бач, на гроші не багатий,
Готівку мусить скрізь виймати.
Хіба це, друзі, справедливо?
— А як би ви цей стан змінили? —
Тут голос вчувся боязкий.
— Хай все було би навпаки:
Хто з грішми — хай готівку платить,
Бо він і є на то багатий,
Хто ж бідний, — хай бере на борг.
— Чудово сказано! Ій-бо!
Аж тим віддавши, хто без грошей,
Крамар свій склеп умить спустошить
І стане й сам пролетарем!
— То й що, що стане бідарем? —
Не розгубився агітатор —
Тоді, затим що небагатий,
Він зможе й сам на борг купляти!
18.4.81
ЯК ВИГЛЯДАТИМЕ ЖИТТЯ
До будки з пивом у Москві
Прийшов пристойний чоловік,
П'ять тисяч продавцю дає
І каже так: — Усім, хто п'є,
Давайте пиво безкоштовно,
Я збитки покриваю сповна.
Ця вістка хутко розійшлась
Й Москва до будки потяглась,
А що юрба зійшлась велика,
Зчинився лемент, лайка, крики
Й на вулиць десять наокруг
Усякий припинився рух.
Трьох міліцейських, що прийшли,
Нічого вдіять не змогли.
До будки вдерлись ласії
І перекинули її,
Самого продавця побили —
Не так, як треба, лив, бач, пиво;
Найближча ж вулиця уся
На захист стала продавця,
І з тої речі у юрбі
Дійшло, як завжди, до чубів.
Кількох поранено там тяжко
І вмер один в лікарні бражник.
Тим тільки й вкоськали юрбу,
Що рій солдат відкрив пальбу.
Хто гроші дав на це — спіймали
І у міліції спитали: —
Навіщо ви зчинили бунт?
А той і каже: — Просто я
Хтів знати, що то за життя,
Коли не точно, то приблизно,
Чекає нас у комунізмі!
27.12.80
НАЙСТАРШИЙ ФАХ
В дорозі склавши дружній гурт,
Зустрілися: єврей-хірург,
Американський інженер
Й один «товариш» з СССР.
І, як ведеться між ученими,
Між ними почалась полеміка:
«Хто має з них найстраший фах?»
Хірург тут свій і назива:
— Як жінка узялась між нами?
Хіба не із ребра Адама?
Чи ж це не перша з операцій?
Яких ще треба ілюстрацій,
Що хірургічне ремесло
Відтак початок і взяло?
— Стривайте! — інженер підпрігсь
Ще перед тим отець наш Біг,
Застосувавши хист чудесний
Із хаосу створив був всесвіт.
Отож, не будьмо фантазери,
Найперший фах — фах інженера.
— Пусте! — обтяв його «товариш» —
Якби не ми, не комунари,
То, де б, скажіть мені, взялось
Те, що назвали ви хаос?
1.6.81
З АРХІВУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНЬОГО ГУМОРУ
БОРОДА
Заїжджий ярмарком тинявсь
І геть до всього приглядавсь;
А був він сам рудий, як лис,
Ще й бородою весь обріс.
Коли це бачить: в холодку
Смолу хтось варить у глеку;
Підходить ближче, аж то швець —
Такий чорнявий молодець,
І вуса чорні й борода —
Панок до нього й підсіла.
— Оцим ти бороду чорниш?
— Атож! — відповіла чорниш —
Беріть у руки цей баняк
І бороду стромляйте... Так...
Тепер до тисячі лічіть,
А вже тоді мене гукніть.
Ім'я я маю пам'ятке —
Усі тут звуть мене Таке.
Таке й пішов, а пан сидить:
Хай вороною стане мідь!
Минає строк. Смола й загусла...
Тепер вже бороду не пустить.
Заїжджий смик туди... сюди...
Ніяк не вирве бороди!
Аж тут отямилась душа:
— Гукнути треба чорниша!
Отак із горщиком в руках
Біжить він і до всіх гука:
— Чи ви не бачили Таке?
А серце ж у людей людське, —
Сміються, мало що не плачуть:
— Ні, ми такого ще не бачили!
20.8.80
ДИСКУСІЯ
Про стан міжнародній у світі
У клюбі говорив учитель.
І виступ свій скінчив словами: