Страница 15 из 16
— Чи всі, хто слухав, все утямив?
Тут дядько і встає Матвій:
— Коли вже збудемось ми війн?
Промовець тут і усміхнись:
— Тоді, як — каже — комунізм
У світі запанує скрізь!
— То, значить, — метикує дід,
Щоб розжувати все, як слід, —
Що і в Америці й Канаді
Совєтська всюди буде влада?
— Хіба хто в цьому має сумнів?
Питає лектор із тріюмфом.
Тут дід Пилип — сидів би мовчки
Так ні! Й собі до гучномовця:
— Раз так, — і каже дід Пилип —
Де ж ми купляти будем хліб?
25.12.80
ХТО ВІРНІШИЙ?
Побрались двоє молодят,
А їхній їм і радить сват,
Щоб завели скарбничку кожне:
Хто в гречку скочить, не дай Боже,
То хай тоді одну пшонину
Одразу до скарбнички вкине.
Як хутко наш минає вік!
Постаріли і баба й дід —
І знати, бач, кортить беззубим
Хто ж був вірніший з них у шлюбі.
Відкрили дідову скарбничку:
Там п'ять пшонин... Дід злий був грішник...
Тоді дід бабину відкрив,
А там всього-но тільки три!
Дідусь, як маків цвіт розцвів:
— Я більш ніж ти попогрішив!
— Та, знаєш, любий мій козаче, Як то була на хліб нестача
Так із своєї я скарбнички
Варила кашу, і то двічі.
2.11.80
ТРИ ДІЛА
Порадив батько свому сину,
Хай сватає таку дівчину,
Що робить кілька діл зараз.
Самійло — так той хлопець звавсь
Щоб хибний не зробити крок,
Став приглядатись до дівок.
Куди-но оком не сягне,
Скрізь кожна робить щось одне:
Пере, чи білить, чи пряде —
Нема трьохдільної ніде!
Раз він на хуторі гостює
Й дівочий голос в хаті чує:
— Заждіть хвилиночку, Самійле,
Бо я купаюсь, шию мию!
Син аж підскочив, так зрадів:
Аж троє робить дівка діл!
І шле до неї старостів.
От стали жить вони у парі,
Та в жінки — хлопець потерпає —
До праці серце не лежить...
Не зна Самійло що й робить:
— Колись аж три робила діла,
А нині зовсім зледащіла.
Дружина вчула й засміялась:
— То так тобі лише здавалось:
Я шию мила і купалась.
17.10.80
ЛІКУВАТИСЬ ТАК ЛІКУВАТИСЬ
Гіркий і давній алькоголік
Схотів свою подужать болість,
Якось до лікаря протисся,
А той його й питає з місця:
— Давно п'єте? І як багацько?
— Та вже не менше — років з двадцять!
— І як багато? — Літру в день.
Заповнив доктор бюлетень:
— Вживайте — каже — з цього дня
Горілки по сто грам щодня,
І десь за тиждень загляніть.
Сім днів минуло, наче мить,
І от до кабінету знов
«Слабий», хитаючись, зайшов.
Вірніше, хтось його притяг, —
Стоїть-бо ледве на ногах.
Злякався лікар неабияк:
— Це так сто грам горілки діє?
— Що ж ви гадали, — він і чує —
Що я в одного вас лікуюсь?
3.11.80
САМ СЕБЕ ОДУРИВ
На станції Веселий Кут
Спинився потяг Київ-Луцьк...
Що не вагон — немає місць;
Та от в один заходить гість,
І став з валізами в руках —
Людей скрізь повно на лавках!
«Стривай! — говорить сам собі
Я одурю вас без гризьби».
Розкрив одну із двох валіз,
А сам під лавку і поліз.
— Що там шукаєте. Галльо!
А він: — Спіймаю, все одно!
— Кого? — запитують цікаві;
— Та мав гадюку для забави,
І от з валізи утекла...
Таке почувши від брехла
Усі з вагону того драла,
Немов їх язиком злизало.
А пасажир розлігсь на лавці
І сну солодкому віддався.
Вночі прокинувсь баламут:
— Чи це, кондукторе, не Луцьк?
А той з-під лавки каже так:
— Який тут Луцьк! Один тупак
Приніс сюди клубок гадюк —
От я й лови їх, як дундук,
Бо ж тільки люд з вагону втік,
Вагон поставили в тупик.
13.9.80
З АРХІВУ СВІТОВОГО ГУМОРУ
ДОБРОДІЙНИК
Помер у ескімосів вождь...
Весь рід на похорон зійшовсь,
Ще й моряки з чужих сторін:
Еспанець, грек та слов'янин.
Рідня за звичаєм старим
Кладе у гріб, щоб мав із чим
Небіжчик на той світ зайти,
Хто цент, хто два, а хто і три.
Дійшла черга до слов'янина —
Любив зробити жест хлопчина —
До гроба повагом іде
І сотню долярів кладе.
Така щедрота християнська
Передалася і еспанцю:
— Хай вождь не зна ні в чім гризьби
І сотню в гріб кладе й собі.
Настала грекова черга,
Він ручку нащось витяга:
— Вождю на витрати в раю
І я сто долярів даю, —
І, чекову діставши книжку,
На триста долярів чек пише:
Поклав у гріб... От-от заплаче,
А двісті взяв назад, як здачу.
23.10.80
ГОДИННИК
Прибув Микола, як турист,
До одного з турецьких міст.
Іде і бачить у вітрині
Стоїть на виставці годинник.
А в нього, бачте, у мандрівці
Годинник власний і спинився.
Тож він прямцем і йде у двері.
Заходить. Круг стіни — фотелі,
А між дверима та вікном
Сидить господар за столом.
«Отак і так» — говорить хлопець
І свій розповідає клопіт.