Страница 16 из 16
Скривися той, мов чує жарт:
— Я — каже — не годинникар.
Я за обрядом мусульманським
Роблю вірянам обрізання.
— То нащо — здивувавсь хлопчина —
У вас годинник на вітрині?
А басурман йому на це:
— А що б туди, мій друже бравий,
Ви хочете, щоб я поставив.
20.4.81
УСЕ, ЯК МАЄ БУТИ
З дівчам побравшись молодим,
Став дуже скоро батьком Клим —
Яких три місяці у шлюбі,
А вже він доню має, — Любу.
Клим радий, як не є, дитині,
Та щось гризе його сумління,
Він жінці й каже: — Як це так?
Не можу я збагнуть ніяк,
Дитину, — каже моя мати —
Слід дев'ять місяців чекати,
Хіба можливо, моя квітко,
Щоб це дитя знайшлось так швидко?
— Що ж, тут і каже молода —
Нум рахувати вдвох гайда!
Як довго ми з тобою в шлюбі?
— Три місяці, — говорить любий.
— А скільки я живу з тобою?
— Три місяці, — Клим каже знов.
— А скільки ти живеш зі мною?
— Три місяці, — їй Клим луною.
— А скільки буде, як це скласти?
— Та дев'ять — це й дитині ясно.
— Виходить, все, як має бути
Нема ніякої тут скрути:
За дев'ять місяців життя
В нас і родилося дитя.
3.11.80
ЗІЛЛЯ ВІД СТАРОСТИ
— Ведеться між людьми віддавна:
Аби засвідчити неправду, —
— Навчає батько свого сина —
Ніколи не божись, дитино.
Затямив хлопець ті слова,
Аж от, за день який чи два,
Тютюн на торг повіз старий,
І з ним синок його малий.
Товар на торзі батько й хвалить:
— Купуйте зілля небувале!
Бігме, хто купить, буде радий:
Його ніхто не обікраде,
Його і пси, нехай їм пусто,
Бігме, ніколи не укусять;
І старости не буде знати,
Хто буде мій тютюн вживати.
Так батько хвалить, продає
І збув товар усей, як є.
Ще далеченько до обіду,
А вже вони й додому ідуть.
От син у тата і питає,
Чи й він отак божитись має,
Бо ж батько присягався, бачте,
А правди й не казав неначе.
— Була б це помилка моя,
Якби неправду мовив я.
Хто димом напомпує груди,
Той спати, вір мені, не буде —
Йому вже не поможе й піч —
Бо буде кашляти всю ніч,
А кашель злодієві знак,
Що, значить, не заснув бідак;
Курцеві він і зробить ласку,
Бо піде куди-інде красти.
Як ходить по землі святій,
Курець спирається на кий,
І, зрозуміти кожен мусить,
Собака злий його не вкусить.
Хто курить — замолоду вмре, —
Це вже й до бабки йти не тре, —
Отож, хто труїть димом груди,
Той знати старости не буде.
Божився, значить, я за правду,
Як і тобі колись був радив.
27.3.82
ЛАНЧ У ЛІКАРНІ
Мій кум літ десять їздив автом,
І в «акцидент» таки потрапив.
Коли отямивсь мій Антін,
Аж у лікарні в ліжку він.
От кум і каже до сестриці:
— Хотів би я чогось із'їсти.
А та: — Не ваш це раціон:
Ми вас годуєм через зонд.
Антін на стіну око щулить:
З циліндра на стіні чи з кулі
Йде шланг до нього аж під ковдру...
— І буде це тривати довго? —
Питає він у жалібниці.
— Та, мабуть, — каже та — із місяць.
— Тоді, — кум знову до сестри —
На завтра об такій порі
Повісьте тут іще два зонди.
Сестра й дивується з Антона:
— Навіщо вам тут ще два зонди?
— Я завтра лікаря і вас
Удвох запрошую на ланч.
28.3.82