Страница 12 из 16
Зять постачальником служив,
А батько в сторожі пошивсь;
Цей збіг обставин у наш час
Й була б гармонія для вас.
За мить сусіда знов до Федя:
— А що таке тоді «трагедія»?
— Сказати щиро, без прикрас,
Оця гармонія для вас,
Була б трагедія для тих,
Хто б їсти мав до вас прийти.
24.4.81
ХТО НАЙБАГАТШИЙ?
У Ялті Черчіль, Рузвельт, Сталін
Чимало пунктів розглядали
Й один вже зовсім непомітний:
Де найбагатший край у світі?
Говорить Черчіль: — У нас тричі
Вже обікрадено скарбницю,
Проте не меншає багатств, —
Є й для людей, є й на палац.
— У Штатах — Рузвельт запевня
Грабують банк один щодня,
І гангстерів до дідька є,
Та край бідніший не стає!
Підпрігсь тут Сталін: — Найбагатші
У світі ми — це кожен бачить, —
Бо всяк член нашої громади
Не проживе, якщо не вкраде,
І то вже літ чи не з півсотні,
Та розікрасти все не годні.
10.5.81
БУЛЬБА
За те, що був бійцем УПА,
Схопила Гриця шантрапа,
І з чарівного краю гір
Повезли хлопця на Сибір.
Лишилась Катря з дітьми вдома,
Картина кожному знайома,
І от по пошті, як не є,
Гриць лист від неї дістає:
«Гризоту маю я з гризот:
Нема скопати як город.
Коли чорти зайдюг не вхоплять,
Не посаджу цей рік картоплі».
Відписує дружині Гриць:
«Город копати не берись,
Там закопав я купу зброї —
Гранати, кріси та набої».
Ще не зайшов додому лист,
А дідько вже гостей приніс:
Енкаведистів цілий звод
Прийшов до Катрі на город,
І — нагла кров би їх залляла —
Город з кінця в кінець скопали.
Про все це Кася й пише Грицю,
А він назад до молодиці:
«Я мало зо сміху не вмер,
От бульбу і сади тепер!»
23.12.80
НЕ ТОЙ ЕФЕКТ
Один хитрюга-мексиканець,
Щоб не платити в ресторанах,
З кальсонів ґудзиків нарвав
І завжди у кишені мав.
Він в ресторані їсть та п'є,
А там з обуренням встає:
— Чим ви годуєте, панове?
Й, гукнувши шефа на розмову,
З тарілки ґудзик витяга...
Господар тут його й блага:
— Пардон! — Пробачте! — Будьте ша!
Мені не треба ні гроша,
Я заплачу вам ще від себе:
Нікому не кажіть — не треба!
Отак хлопчина шахрував
І гроші на турне зібрав.
Куди? «Поїду в СССР».
А сам, бач, ґудзиків надер,
Щоб економити надалі
У ресторанах та їдальнях.
Прийшов до ресторану «Київ».
Сідає. Страв із десять виїв,
А, пообідавши, встає
І ґудзик кельнеру дає:
— Оце знайшов у ваших стравах!
А втім ефекту і не справив.
— Знайшли ви ґудзик від кальсон?
Офіціянт підвищив тон —
За ваші гроші, любий пане,
З вас цього ґудзика і стане,
Невже ж ви думали, що ми
Вам цілі зваримо штани?
1.3.81
СПРОБУЙ — ЗАПАМ'ЯТАЙ!
В неділю у вечірній школі
Був вечір танців комсомольський,
І от, протверезившись, рано
Владлен і дзвонить до Світлани:
— Галльо! Пробач за клопіт, Свєто!
Учора, бач, підчас бенкету,
Коли погашено свічки,
Твоєї я просив руки,
Але тепер згадать не можу. —
Бо ж піднапивсь таки, дай Боже! —
Чи «так» сказала ти чи «ні»?
Будь ласка, пригадай мені!
— Ох! — дівчина йому на це —
Спали мене тепер живцем,
Коли я знаю, що сказати,
Твій телефон сьогодні п'ятий,
Й те саме кожен з вас питає,
А я, убий, не пригадаю!
22.5.81
БУДНІ ПЕКЛА
Коли помер товариш Мао,
Дискусій в небі було мало,
І за безбожницьку запеклість
Його призначили до пекла,
Та з огляду на старший вік
І за розрив з Кремлівським домом,
Йому полегшення дав Біг:
Тортури вибрати самому.
Іде по пеклу Мао й бачить:
Тут Маркс кипить в смолі гарячій,
Тут корчиться на дибі Сталін,
Тут Леніна печуть і смалять.
Тортури терплять всі страшні;
Коли це глип — на стороні
Сидить у затишку Хрушов...
І шо б ви думали? Любов
Ще й досі в голові у нього,
Бо на колінах у старого
Вмостилася Бріджіт Бардо.
Сказавши в їхній бік : «Пардон!»,
Спинився Мао: — Ці амури
Й мені підходять за тортури!
— Е, ні, — сміється чорт черговий
Це ж ми мордуєм не Хрущова,
Це за свою шалену пристрасть
Отак карається артистка.
9.5.81
ЧОМУ ВПАЛА НАРОДЖУВАНІСТЬ
Як приріст людности упав,
На ноги Брежнєв Кремль підняв:
— Чому у більшості сімей
Так мало родиться дітей?
Партійна тут і каже кліка:
— Дух Маркса треба нам покликать!
От Брежнєв і питає духа:
— Невже ж ми допустили ухил
Від провідних твоїх ідей,
Що мало родиться дітей?
А дух і каже: — Відібрали
Ви землю, банки, капітали,
Заводи, фабрики, крамниці, —
Всі засоби для виробництва.
В державу здавши все, як є,
Ви слово сповнили моє.
Та засіб виробу нащадків
Лишився ще в руках приватних...
Як ви його відберете
І у державний фонд здасте,
Тоді і вдасться малуватий
Ваш приріст людности підняти.
23.5.81