Факир

"Сл╕дчий" знову повернувся до шафи ╕ взявся до Лукасового багажу. Замки в╕д╕мкнулися легко. Верхня вал╕за вщерть заповнена одежею: сорочки, спортивний костюм, б╕лизна. Н╕чого особливого. Усе, потр╕бне звичайн╕й людина для мандр╕вки. Чи - в╕дпочинку в╕д вирольоту життя.

Перейшов до друго╖.

- Ох ти ж, б╕сова личина, - вирвалося в поета, коли поглянув на вм╕ст. Пот╕м додав: - Ви т╕льки погляньте сюди, м╕стере Фокс.

Лисиця п╕д╕йшов ╕ з ц╕кав╕стю зазирнув. Дв╕ трет╕х вал╕зи займали прозор╕ целофанов╕ пакети з масками ╕ перуками, а також - р╕зноман╕тн╕ баночки-коробочки. Третину ж простору займала... зб╕рка Марка Тейлора. "Ревю заплаканих небес". Оточена порожнечею.

Богдан подивився на приятеля. Той довго не роздумував. Нахилився й д╕став книжку. Став гортати. Ого! Вирвана стор╕нка!!!

- Це вже зовс╕м ц╕каво. Але погляньте й на мою знах╕дку. - ╤ в╕н п╕дв╕в поета до неб╕жчика.

Тейлор важко проковтнув. Побачена картина вивергала моторош. Без маски м╕стер Лукас постав навдивовижу потворним. Потворн╕сть ця скор╕ше набута, н╕ж вроджена. Скидалося на те, що шк╕ра на обличч╕ серйозно обпечена.

- З такою "ф╕з╕╓ю", - зауважив м╕стер Тейлор ╕ нервово пригладив волосся, - ╕ шикарн-н-ний костюмчик в╕д Кардена не допоможе. Про усп╕хи казанови й не мр╕й... В╕ртуоз гримування.

- Ваша правда, - погодився Богдан.

- Страшна картина, - мовив "сл╕дчий Теодорак╕с" ╕ рушив до шафи, а вже там додав: - Ф╕льм жах╕в.

За к╕лька хвилин зак╕нчили. Замели сл╕ди й тихенько залишили к╕мнату, замкнувши ╖╖ ключем. ╤ знову м'яка килимова дор╕жка приглушувала кроки н╕чних шукач╕в пригод. ╤ це добре. Та╓мниц╕ люблять та╓мнич╕сть.

28 вересня 1993 року, остр╕в Авг╕, 00 год. 57 хв.

Напруга сьогодн╕шньо╖ ноч╕ спала лише тод╕, коли переступили пор╕г Лисициного номера, який став "оперативним штабом". Тут "сл╕дчий Теодорак╕с" та "╕нспектор ╤нтерполу Фокс" почувалися захищеними. Тихо замкнувшись, "детективи", наче п╕сля команди, втомлено попадали в кр╕сла. Лисиця в╕дкинув голову назад ╕ заплющив оч╕. Тейлор же посп╕хом д╕став сигарету ╕, вже не питаючи дозволу, жад╕бно до не╖ припав. Н╕би щойно пережив кл╕н╕чну смерть в╕д тютюново╖ спраги.

Так минуло к╕лька хвилин. Для детектив╕в вони лишились непом╕ченими. Надто мало ╖х нав╕ть для маленького в╕дпочинку. П╕сля тако╖ роботи.

- Отже, м╕стер Чуж╕ Обличчя...

Це "воскрес" Тейлор. В╕н уже позбавив сигарету ╖╖ недавньо╖ привабливост╕ ╕ тепер нещадно розправлявся в поп╕льничц╕ з б╕долашним недопалком.

- Не думав, що в╕н опиниться серед нас, - пов╕в в╕н, с╕вши р╕вно й поклавши руки на поручн╕. - Гм, "Дволикий"...

Трохи помовчавши, продовжив:

- Дивна р╕ч: коли чу╓ш по рад╕о або чита╓ш у газет╕ про жахливу под╕ю, вона тоб╕ зда╓ться такою далекою...

В╕н не договорив ╕ поглянув на Богдана. Той не зм╕нював пози. Так ╕ ╓. Узяв та й заснув. ╤ поет - сам соб╕ слухач. Але - н╕. Лисиця, не розплющивши очей ╕ не поворухнувшись, теж "воскрес". Голосом:

- У всякому раз╕ нам тепер зрозум╕ло, чому його вбито.

- Коштовност╕ м╕с Димитр╕ад╕с? - Поет розвернувся до Богдана.

- Безумовно. - "╤нспектор" Фокс грався в "сонну голову, що вм╕╓ говорити".

- Я теж так думаю... Нав╕ть б╕льше: ц╕лком можливо, що разом ╕з коштовностями зникла й зброя. Треба бути на╖вною дитиною, аби думати, що така людина, як м╕стер Чуж╕ Обличчя, не мала при соб╕ "чогось". Згадайте газетну крим╕нальну хрон╕ку. Зрозум╕ло, що того молодика вколошкав саме Лукас. Зв╕дси - й кривавий напис на брук╕вц╕. Б╕долашний хлопець, безперечно, знав про Лукас╕в маскарад. ╤ тому хоч так хот╕в спокутувати провину. ╤ тепер убивця озбро╓ний однозначно. Треба на це зважати.

Богдан розплющив оч╕:

- Так. Розуму цьому Лукасов╕ не позичати... Зна╓те, я все б╕льше схиляюсь до думки, що саме в╕н - автор ╕ натхненник всього зухвалого "проекту". А вбитий м╕стер Дайярм╕д, так, зда╓ться, називала його газета, - лише пок╕рний ╕нструмент у руках цього в╕ртуоза. ╤ от, убивши сп╕вучасника, Лукас швидко ╖де на Авг╕ - цей маленький, загублений у морському безмежж╕ остр╕вець з його малов╕домим панс╕онатом. Розрахунок простий: завмерти, перечекати метушню. Або нав╕ть ╕ сховати здобуте. Уяв╕ть соб╕: Лукас над╕йно хова╓ "коштовност╕ Пенелопи" на остров╕ (благо, можливостей тут вистача╓), а пот╕м, через певний час, знову нав╕ду╓ться сюди, забира╓ "скарб" ╕ робить з ним усе, що забажа╓. Аж до меценатських вибрик╕в. Н╕хто й н╕що не завадить.

- Стривайте-стривайте, - випалив Тейлор, наче всередин╕ у нього розправилась потужна пружина, яку до ц╕╓╖ мит╕ тримали над╕йн╕ лещата. - Але... - В╕н знову став попередн╕м. - Точно. Тепер я не сумн╕ваюсь, що вбивство Лукаса обдумане саме тут, на остров╕. По-перше, вбивцею не може бути людина, знайома йому, ╕ тим б╕льше - як╕й в╕домо що-небудь про Лукас╕в проект. Упевнений, що сьогодн╕ таких людей просто не ╕сну╓. Св╕дки йому не потр╕бн╕. Адже з╕рвано сол╕дний куш... Н╕. Усе зроблено ч╕тко. Лукас почувався тут у ц╕лковит╕й безпец╕. Однак... - Поет на мить замовк, але одразу ж ╕ продовжив: - По-друге, вбивця д╕зна╓ться про вм╕ст вал╕зи ╕ вже п╕сля цього замислю╓ вбивство. ╤ тут виника╓ питання: як же в╕н д╕знався? Розпатякав сам Лукас? Абсурд. Не для того в╕н виконав таку велику роботу, щоб пот╕м в╕дкритися в екстаз╕ одкровення. Хтось сам потрапив до його номера? Теж малоймов╕рно. Двер╕ незамкненими Лукас не лишав би. Тод╕ виника╓ крамольна думка: ╖х в╕д╕мкнули ключем. Яких усього два. Один - у Лукаса, а ╕нший... - у Казандзак╕са...

- Убивця - власник панс╕онату? - Лисиця с╕в р╕вн╕ше. - Гм... А як же тод╕ Альбер? Докази ж проти нього!

- Так, проти нього. - Марк задумався, потер пальцями скрон╕ й мовив: - Не будемо виключати, що вони могли чудово порозум╕тися, роз╕гравши цей спектакль так, щоб провина падала на Март╕на. А пот╕м Казандзак╕с та╓мно взявся ╕ за Альбера.

- Але ж батько... В╕н же Март╕нов╕ батько!

- Облиште. Сяйво жовтого диявола кому завгодно засл╕пить оч╕. ╤ тод╕ на все плюють. З високо╖ дзв╕ниц╕.

Богдан зв╕вся, п╕д╕йшов до шафи, д╕став ╕з-за пояса п╕столета ╕ знову поклав до вал╕зи. Пот╕м сказав:

- Тод╕ киньмо Казандзак╕сов╕ до н╕г сол╕дний букет кв╕т╕в. Його гра ген╕альна. Та й розум неабиякий. Створив подв╕йне коло захисту, пустивши нас аж двома хибними шляхами - за "Ункасом" та Бр╕ссоном. А я й думаю, чому ж це в╕н так ставився до нас, хоч ╕ намагався це приховувати?

- До реч╕, з ус╕х в╕н ма╓ найб╕льше можливостей. Йому найлегше зробити все, що тут останн╕м часом в╕дбулося. Зна╓ ходи-виходи. Ма╓ в╕д усього ключ╕. До всього в╕дкритий доступ. - Раптом Тейлор гн╕вно ударив кулаком по поручню: - Що ж ми нако╖ли! Дилетанти! Налякати Казандзак╕са! Тепер в╕н д╕ятиме в сто раз╕в обережн╕ше. ╤ вся наша робота не варта ламаного пенн╕. Оце так "лицар╕ Ордену детектив╕в"! Пуцьв╕р╕нки жовторот╕!

Тейлор роз╕йшовся не на жарт. Цю пожежу треба загасити. ╤ Богдан ув╕мкнув брандспойта:

- Не треба так перейматися. Це всього лиш припущення. Доказ╕в же нема╓... Ну, а якщо все й справд╕ так, гадаю, ви переб╕льшу╓те його можливост╕. Та й невелика поразка в бою - ще не трагед╕я. Мусимо не програти битви. Вир╕шально╖. Ось послухайте. - ╤ Богдан, в╕дчуваючи, що легко доведе правоту, окрилено пов╕в: - Ми припису╓мо соб╕ поразку, припускаючи, що вбивця - Казандзак╕с. Може, це й правда. Але почн╕мо спочатку. Казандзак╕с (а в╕н, мабуть, уже здавна мав таку звичку, хоча це знову ж лише припущення) вир╕шив понишпорити у вал╕зах ново╖ групи в╕дпочивальник╕в. Коли це найзручн╕ше зробити? Коли зголодн╕л╕ гост╕ розпочнуть святкову трапезу, про яку так люб'язно потурбувався власник "Прер╕╖". Ключ╕ у нього ╓. Але, зв╕сно, нишпоритиме в╕н лише в тих, хто "виклика╓ дов╕ру". Ну, ╕ як же тут обминути Лукаса? Ус╕ рушають донизу, в ресторан, ╕ задоволено наминають. А Казандзак╕с тим часом рев╕зорить. ╤ в номер╕ Лукаса надибу╓ "коштовност╕ Пенелопи". Такий куш запаморочить будь-який розум. Водночас в╕н розум╕╓: пом╕тивши пропажу, Лукас не сид╕тиме склавши руки. Тому вир╕шу╓ його прибрати. В╕н розробля╓ страх╕тливий план: убити Лукаса ╕ п╕дозру перекинути на синов╕ плеч╕. А пот╕м - ╕ на плеч╕ Альбера. ╤ тут я п╕дхожу до дуже ц╕каво╖ реч╕. ╥╖ я зрозум╕в зовс╕м недавно, п╕сля Андреасових сл╕в, коли в╕н сказав, що заснув. Пам'ята╓те, вчора я не зм╕г з╕грати в тен╕с, бо зле почувався, а пот╕м швидко заснув? Под╕бне сталося ╕ з Лукасом. Чому? А тому, що Казандзак╕с, бачивши, як м╕стер Чуж╕ Обличчя смаку╓ морозивом, додав до нього снод╕йного. Розрахунок точний: Лукас з'╖сть ╕ засне в номер╕. Не б╕да, якщо дехто з в╕дпочивальник╕в теж задр╕ма╓. ╤нш╕ ж будуть на корт╕. Шлях в╕дкритий. Заховати "Ункасову" п╕р'╖ну в кущ╕ проти в╕кна дв╕ст╕ сьомого номера - не проблема взагал╕... Дал╕: коли вс╕ збираються на корт╕, в╕н непом╕тно заходить у Лукасове помешкання й заколю╓ його стр╕лою. Причому т╕╓ю, що Лукас витяг з голови оленя в ресторан╕. На стр╕л╕ я виявив к╕лька шерстинок. Але п╕демо дал╕. - Лисиця знову с╕в у кр╕сло. Так набагато зручн╕ше. - П╕сля вбивства Казандзак╕с ╕м╕ту╓ "постр╕л через в╕кно". Розсл╕дування неминуче п╕де Март╕новим сл╕дом. Але пот╕м, очевидно, план трошки п╕дправив. Адже при╖де пол╕ц╕я, почне допитувати-розпитувати... Тому сл╕д виграти час: деяк╕ докази знищаться сам╕, деяк╕ - знищить в╕н. Для крим╕нал╕ст╕в гор╕шок стане тверд╕шим, н╕ж тод╕, коли б вони прибули в╕дразу. В╕н шаманить б╕ля катера й рад╕останц╕╖. Коштовност╕ ж хова╓ в над╕йному м╕сц╕.