Страница 39 из 47
— А саме?
— Аби вбили російського офіцера — соромно, та мені до того нема діла. Воєнний час, військові гинуть на фронті й у тилу. До того ж це капітан, так-так, ворожої мені армії. Божена Микульська — не чужа. Вона робила, що могла, для перемоги Австрії й цісаря. Який, нехай ви зараз мене не зрозумієте, в цій війні союзник українців. Мого народу, Шацький.
— Про свій народ ми, жиди, дуже добре розуміємо, — мовив Йозеф. — Більше пояснень не треба. Ви ж прийшли по допомогу, а не поділитися з нами своїми мудрими висновками.
— Так.
— Чим можу?
Рипнули двері — з дитячої кімнати виткнулися один за одним три цікаві писки.
— Що є? — Естер грізно повернулася всім корпусом. — Набридло сидіти й гратися? Сумно? Зникніть з очей, бикицер![42]
Трійця щезла. Клим не стримав посмішки.
— Все їм треба знати.
— Не для їхніх вух, — зазначила пані Шацька.
— То чим помогти, пане Кошовий? — повторив Йозеф.
— Рецепт. Його виписали вбивці. Отже, він хворіє. Більшість аптек зараз не працює. Треба знати, чим нездужає і куди може прийти по ліки.
— Його могли виписати не тепер.
— Але давні рецепти в кишенях не носять, — парирував Клим.
Шацький вдягнув окуляри.
Вкотре придивився до написаного.
— Тут шматки слів, пане Кошовий. Та наскільки я розумію... Зараз... — очі заплющились, губи заворушились. — Ось це — ...idum, — він підкреслив літери нігтем, — може означати, на мою думку, bromidum. Ще точніше — natrium bromidum.
— Бромід натрію.
— Саме так. Засіб не надто рідкісний, не містить складних компонентів, приймається в порошках. Його призначають нервовим людям та істерикам. Є ще одна функція, — Шацький скосував на Естер, лице порожевіло. — Іноді разом із коренем валеріани бром прописують... Перепрошую, моя фейгале:..
Естер підозріло зиркнула на чоловіка.
— Шацький, коли ти червонієш, готуєшся сказати якусь непристойність.
— У нас розмова на медичну тему! Все пристойно!
— Та говори вже!
Шацький видихнув, ніби збирався пірнати.
— Якщо хлоп не може дати собі раду з кобітою.
— Буває, — спокійно відповіла Естер. — Але не в тебе, чоловіче. Хай підтвердять це четверо наших дітей.
Тепер засоромився Кошовий.
— Я чув навпаки. Бром пригнічує чоловічу силу.
— Дивлячись, як приготувати й для чого застосовувати, — поважно мовив Шацький. — Коли чоловік надміру збуджений, постійно чимось схвильований, невдоволений, має інші проблеми, не лише такого делікатного характеру, в нього й там нічого не виходить. Або, скажемо так, справляється дуже швидко. Тож бром у сполуці з валеріаною заспокоює. Й відповідно, мужчина може, так би мовити, спокійніше братися до справи.
Естер пирхнула.
— Ох, справи ваші, справи.
— А це слово збереглося повністю, — Йозеф тицьнув пальцем. — Strychninum. Просто кажучи, стрихнін.
— Отрута?
— Змії теж отруйні, — швидко відбив Шацький. — Проте їх ловлять, аби роздобути отруту й приготувати на її основі цілющі ліки. У нашому випадку стрихнін — природний збудник. Настоянка з нього, якщо ще й додати корінь женьшеню, так само сприяє чоловікам для, гм, цієї справи.
Схрестивши погляди з Естер, він продовжив уже зовсім упевнено:
— Маємо нижню частину. Щось мені підказує — вбивця має проблеми як коханець.
— Хіба одного засобу не досить?
— Бачу, ви, пане Кошовий, на щастя, такого позбавлені. Дай вам Бог якнайдовшого здоров'я.
— Це має значення?
— Ще й яке! — Шацький осмілів, розійшовся не на жарт, замахав руками. — Ті, хто скаржиться на чоловічу силу чи раптом утратив її, коли перед тим усе було добре, одним засобом себе не обмежують. Навіть вимагають у лікаря прописувати якнайбільше. Не всім користуються, проте хочуть великого списку. Деякі, особливо затяті, справді змішують усе докупи.
Естер підібгала губи.
— Пане Кошовий, вам не здається, що мій чоловік обрав собі не той фах, за яким працює? Може, йому все життя кортіло лікувати зовсім не зуби.
— Йой! — Йозеф знову почервонів. — Та більшість лікарів знає, що воно таке і як із ним боротися!
— Більшість? Тобто всякий може прийняти хворого для такої консультації й виписати подібний рецепт?
— То я трохи гарячкую, — Шацький здав назад. — Але є зараз у Львові кілька добрих фахівців. Не всі втекли, коли наступали росіяни.
— Вони практикують?
— Лікарі завжди потрібні.
— Хто, наприклад?
Шацький наморщив чоло.
— З тих, кого я знаю... Хіба...
— Брехт, — випередила чоловіка Естер.
Він підозріло глипнув на дружину. Ще й черговий раз одягнув окуляри, ніби так її можна було краще й пильніше роздивитися.
— Алоїз Брехт, так. Але звідки тобі про нього відомо?
— Нагадаю тобі, Шацький. Доктор Брехт знається також на суто жіночих недугах, — випереджаючи наступне питання, заявила: — Якщо я не звітую тобі, що мене турбують подібні хвороби, це не означає, що вони мене справді не турбують. До всього візит до пана Брехта коштує занадто дорого, аби я просила в тебе грошей. Маю свої можливості.
Йозеф поцмокав губами.
— Завжди знав, що ти в мене неперевершена, знаходиш вихід і вмієш берегти таємниці навіть від власного чоловіка. Проте наступного разу...
— Та не буде наступних разів! — гримнула вона. — Панові Кошовому зовсім не цікаві наші суперечки. Він прийшов у важливій справі.
Клим стримано, з показовою поважністю кивнув.
— Отже, доктор Брехт. Він не так давно перебрався на вулицю Двєрніцького[43] і, якщо не вигнали, досі там мешкає.
Ще трохи подумавши, Шацький згадав номер будинку.
Не помилився: доктор Брехт дійсно жив за вказаною адресою.
Не вгадав у іншому — лікар такого рецепту останнім часом нікому не виписував, та й почерк схожий, але не його. Та Кошовому вдалося розговорити цього наляканого приходом незнайомця чоловіка. І вийшов від нього, маючи інше прізвище й іншу адресу.
Сутінки, о цій порі вже проковтнули все довкола. Клим знав, що Магда чекає вдома, й самому кортіло повернутися швидше, бо встиг заскучати за кілька годин. Та він уперто торував пішки темні львівські вулиці, перетинаючи місто з кінця в кінець. Благо, статус вимагав від добрих лікарів селитися недалеко від престижної центральної частини, тож ноги Кошовий не збив, хоч дуже заморився від початку цього безкінечного, як видавалося, дня.
Доктор Януш Легейда теж відчинив насторожено.
Свій рецепт упізнав.
Сказав, кому і коли призначив ці ліки. Заразом підтвердивши слова Шацького: чоловіки, перейняті подібною проблемою, коли вимагають, а коли — вимолюють виписувати їм багато препаратів. Також пан Легейда назвав аптеку й провізора, де все це готують. Справді, не так багато їх лишилося в місті. В тих, хто не встиг, не захотів чи не зміг утекти й знайшов спільну мову з новою владою, роботи вистачало. Чекати слід довше, ніж зазвичай, але то нехай. Головне — аби все було, раніше чи пізніше.
Та все одно Клим не поспішав із висновками. Два промахи встигли навчити обережності... Тож він знову рушив не додому, а подався на Верхній Личаків.
«Під вошею» жваве життя вже почалося, і на Кошового, як учора, звернули увагу. Лиш цього разу знайома повія дружньо, навіть здалося — привітно махнула рукою, не підводячись з-за столика в кутку. А за мить у проході його зупинив безбровий Франта. Залишивши револьвер удома, в гарному сховку, Клим вийняв руки з кишень, стис кулаки й відступив, займаючи вигідну позицію й цього разу готуючись до бійки. Та новий знайомий, замість огризатися, підняв капелюха, посміхнувся, хоч це зовсім не прикрасило його непривітного від природи обличчя.
— Сервус, — промовив він. — При нагоді перепрошую шановного пана за вчорашнє. Дозвольте зафундувати вам одне пиво на знак примирення.
— Миряться, коли сваряться, — відповів Кошовий, розтискаючи кулаки. — Ми, здається, порозумілися, хоч не відразу. Та й пива я тут уже напився.
42
Бикицер — швидко (ідиш).
43
... так давно перебрався на вулицю Двєрніцького — тепер вулиця імені Юрія Мушака, розташована поруч озера Залізної Води, колись — одне з улюблених місць відпочинку львів'ян.