Інтеліґент

Секретар сповістив про це кур’єрові і легким жестом руки закінчив авдієнцію.

Кур’єр підходить до службовця з таблицею: «Завканц»…

Начальник в своєму кабінеті двічі натискує на кнопку дзвінка.

Завканц серед цілої купи ордерних книжок різного формату шукає потрібну…

Начальник з обуренням зустрічає секретаря…

Завканц знайшов книжку. Підходить секретар, просить поспішати. Завканц швидко перекидає книжку.

Завканц підкладає копірку й добірним писанням виписує ордер на: «Перо – 1 (Одно)». – Подумав і дописав: «До писання». – Подумав і дописав: «Сталеве».

Завканц красиво підписується, дає підписатися секретареві, відриває ордер, дає розписатися на копії кур’єрові, після чого віддає йому ордер.

Кур’єр з ордером підходить до службовця, який сидить біля шафи, з табличкою «Завгосп». Завгосп старий, давно неголений і мізантропічний. Поверх окулярів подивився на ордер, похмуро простяг його назад і через плече великим пальцем показав на таблицю на дверях шафи:

Розпис видачі канцприладдя 1) Виробнич. відділ… 9.45 2) Бухгапьтерія….10 – 11.15 3) Загальний відділ…11.30 – 12.45 4) Комерц. відділ…1 – 2

і т.д.

Палець завгоспа підкреслив час загального відділу й показав на годинник на стіні: 12.50.

Завгосп знову сунув носа в свої папірці…

Сподіваюся, ви починаєте вже відчувати всю красу механізму, що її автор, – повторюю з гордістю – мій герой. Не тільки як лояльному радянському громадянинові мені приємно констатувати наявність і інших корисних громадян, але і тому ще, що це доводить правдивість моїх кількаразових тверджень про щирі прагнення мого героя служити народові. Він йому служить! Він служить робітникам і селянам і всім дорогим широким масам – в цьому вже жаден із найзапекліших скептиків (а такі є серед моїх читачів, я знаю) сумніватися не може. «Факти – річ уперта».

Кур’єр з ордером підходить до завканца. Завканц вислухав, взяв ордера і написав добірним писанням: Секретареві на разпорядження, після чого підписався гарним підписом.

Кур’ер підходить до секретаря. Секретар вислухав, взяв ордер, трохи подумав і пише резолюцію: Керсправ. Просьба розпорядження про видачу поіменованого позачергово, з огляду на непередбачені обставини та значну строчність.

Кур’єр підходить до керсправа. Керсправ солідно розглядає ордер, читає написи на ньому, перегортає ордер на другий бік і поважно починає писати резолюцію.

Начальник дзвонить несамовито. Входить секретар. Начальник нервується і сердиться. Вихоплює у секретаря з кишені піджака олівець, підписує папірця і тиче його секретареві… Той ніяково пояснює:

«Олівець простий, не хемічний, тов. начальник»…

Начальник стукнув по столу обома руками. Секретар продовжує пояснення:

«З огляду на режим економії, тов. начальник»…

Начальник розлютований. Секретар кулею вилітає з кабінету…

Рука керсправа пильно виписує резолюцію:

Кербюро раціоналізації, стандартизації, нормалізації і т. д. – Прохання погодити питання з Госпчастиною. Вважати, що в основі ув’язки з керуванням справами досягнено.

Рука поставила точку.

Вбігає секретар. Спішно, доповідає…

Начальник у своєму кабінеті сидить непорушно, онімілий, і скам’янілий…

Так – різниця між представниками високої інтелектуальности і їх начальством є! Прикра різниця! І здається мені, що вибір повинно зробити рішуче – або, або. Або державна машина мусить працювати так, як працює ця частина її, що ви бачите, або – анархія, брак таблиць і графіків, божевільні витрати грошей на зайві пера та на хемічні олівці і т. д – Але «в одну телегу впречь не можно коня и трепетную лань»… Я не буду зупинятися на виясненні, хто саме тут кінь, а хто лань, бо й без того ясно…

Керсправ вислухав секретаря, хитнув головою і знову нахилився над ордером.

Рука керсправа перероблює крапку на кому і дописує: А також з огляду на особливу строчність питання та згідно особливого персонального розпорядження тов. начальника. Рік, місяць, день. Підпис.

Секретар і кур’єр підходять до столу Інтеліґента.

Інтеліґент щось пише. Не підводячи голови, пальцем тиче в «Розпис прийому». Жестом просить лишити його одного.

Секретар домагається.

Інтеліґент підводить голову. Обличчя дуже незадоволене. Категорично відмовляється, вести розмову

Секретар притискує ордер до серця. Переконливо доводить…

Прикре видовисько!..

Начальник у своєму кабінеті перебував у стані закам’янілої люті.

Інтеліґент показав на низ розпису, де поруч його підпису стоїть підпис начальника, і коротко розвів руками:

«Це – теж розпорядження тов. начальника!»

Секретар умоляє з відчаєм…

Люте обличчя начальника

Інтеліґент, нарешті, бере ордер. На обличчі певне вагання…

В цьому немає нічого ганебного! Хіба не завмирало серце Савонаролі, коли він ішов на багаття? Хіба не вагається найпевніший солдат на варті, коли йому наказує пропустити його імператор? – Але б Савонароля таки пішов на багаття й згорів! Вірний солдат наставив багнет на груди імператора і одержав нашивку і чарку горілки! Героїзм справжнього героя, хоч і непохитний, але тримається завжди до переможного кінця. – Мій герой, звичайно, герой. В усяких розуміннях… Як справжній ідеаліст, він вірить в справедливість. Не багаття він чекає, звичайно… На жаль.. але не будемо забігати наперед… Спостерігайте уважно героїчну поведінку мого героя, бо в наші часи лише зрідка можна таку побачити!.. А проте, не дуже вже й зрідка, на жаль…

Інтеліґент пише на ордері: Керсправ. Підкреслив, подумав, примірився, – місця на ордері лишилося мало. Закреслив написане. Вириває аркуш з бльокноту й на ньому пише:

Керсправ на В. відношення цього числа без Nо. одержане В…

Інтеліґент глянув на годинника. Пише далі:

… 13 год. 12 хв. Вважаю порушення системи, встановленої, проробленої, погодженої і ув’язаної в усіх інстанціях і затвердженої належним порядком, – за цілком не раціональне і неприпустиме ні в яких випадках, особливо беручи до уваги потреби якнайсуворішого переведення в життя відомих В. директив центру щодо режиму економії.

Підписується, дивиться на годинник, ставить рік, місяць, день і «13 год. 15 хв».

Ви дивилися? Ви бачили? – Пам’ятайте, що тверда, кам’яна, сталева, чавунна, гранітна витримка – основа героїчного характеру!.. Це рідко розуміють, і цього часто не поважають.

Інтеліґент рішуче віддає папірця секретареві. Секретар прочитав, махнув безнадійно рукою і мовчки пішов з кабінету. Кур’єр пішов за ним.

Начальник божеволіє. Тиче кнопку спочатку пальцем, потім б’є по ній кулаком…

Прикрий брак витримки: Порівняйте поведінку цього товариша з кам’яною поведінкою мого героя!.. Коментарі, як то кажуть, зайві…

Секретар з кур’єром підходять до дверей керсправ. Секретар почув дзвоник, послав кур’єра, сам входить у двері. Кур’єр кинувся на дзвоник.

Секретар дає керсправу ордер і папірець Інтеліґента.

Кур’єр входить до кабінету начальника. Начальник на нього накидається. Кур’єр перелякано оповідає, вираховує на пальцях… Начальник знесилений падає в крісло.

Кур’єр щось боязко пропонує. Начальник неохоче підводить голову. Кур’єр повторює пропозицію.

Начальник певний час думає. Нарешті второпав, стукнув себе долонею по голові і поліз у кишеню.

Рука начальника виймає з гаманця 2 копійки.

Кур’єр взяв гроші, весело хитнув головою й побіг з кабінету. Начальник покрутив головою, віддихнувся, наче з води виліз…

Що це? Що це таке?!. Треба сказати прямо: це анархія!.. Руїна!.. І хто це робить? – Персона, що стоїть на чолі і володіє довір’ям широких трудящих мас!..

А система? А обпік? – Адже «соціялізм – це облік»!.. Який бухгальтер візьме на облік і яким чином він візьме на облік оці кошти, витрачені з довірености начальника третьою особою на придбання майна для держустанови? – Коли це позика, – треба було спочатку оформити на папері належним протоколом належної правоспроможноі комісії, підстави цієї позики, її мету, затвердити розміри тощо. Потім оформити бухгальтерські строки виплати, процентну ставку і т. д. – Але, стійте, – справа тут далеко складніша: те, що трапилося, це позика держустанови у приватної особи! Ця приватна особа таким чином стає за пайовика держустанови, а сама держустанова перетворюється на змішане державно-приватне акційне товариство. Існування таких товариств, правда, законом передбачено, але ж воно вимагає попереднього розгляду та затвердження відповідних центральних органів республіки!.. Перетворення ж довіреної держустанови в частково приватно-капіталістичне підприємство та ще з власною участю, як пайовика – це одвертий злочин, обтяжений до того користливою метою, стягнення відповідних прибутків… Усе це абсолютно ясно… І все ж скажу вам наперед – цей злочин покараний не буде… Тобто – когось то покарають, звичайно, бо справедливість перемагає перманентно, «все к лучшему», і ця картина – верх оптимізму…