Інтеліґент

Начальники обмінялися якимись зауваженнями. Інтеліґент бадьоро підвів голову й говорить:

«Раціоналізація!..»

Говорить…

«Нормалізація!..»

Говорить…

«Стандартизація!..»

Говорить…

«Тейлоризація!..»

Говорить…

«Фордизація!..»

Говорить…

«Утилізація!..»

Говорить…

Інтеліґент знову поглядає в бік начальства.

Начальство слухає. Добре одягнений цілком задоволений. У неголеного – обличчя скептичне. З сумнівом хитнув головою на якесь зауваження добре одягненого… Нахилився до нього, говорить:

«Бюрократизація»?..

Це, товариші, прикрий приклад пережитків жахаєвщини і спецожерства. Воно, може, і зрозуміло щодо товариша керівничого, який, очевидно, далеко стоїть своїм інтелектуальним розвитком від свого керсправа або мого героя, – але ж це не втішає…

Керсправ категорично проти твердження начальства… Інтеліґент бадьоро і навіть з патосом закінчує. Сідає на місце з виразною самоповагою…

Приємно констатувати, що інтелектуальний вплив переміг некультурні сумніви начальства. Слава Господеві, – скаже багато інтеліґентних людей, і слава Господеві, сорок раз сказали б вони, коли б цей вплив переміг і по всіх установах… Я б приєднався до них з щирою душею, але, на жаль, не вірю в Бога…

«Висуванець»

Таблиця на дверях:

Кер. Бюро раціоналізації, стандартизації, нормалізації, тейлоризаціі, фордизації, утилізації і т. ін

Трохи нижче:

Без докладу не заходити

На другій половині дверей:

Роспис прийому

Під цим заголовком великий аркуш паперу, розподілений на силу клітинок.

Інтеліґент у своєму кабінеті за столом. Подивився на годинник, потім з задоволенням оглянув кімнату.

Всі стіни кімнати, зверху донизу, обвішані таблицями, діаграмами, графіками…

Ви одразу відчуваєте, що опинилися в мозку чудово організованого організму (вибачте за тавтологію). Коли ж ви навіть не досить чулі й не відчуваєте цього, то режисер зараз дасть вам можливість побачити це на власні очі… А коли ви чулі, – це не значить, що ви мусите перестати дивитися, – дивіться і насолоджуйтеся доказами, своєї чулости – Словом, все, що буде далі, цікаве для всіх.

Інтеліґент глянув ще раз на годинник, потім знайшов потрібну клітинку на таблиці близько столу. Не відриваючися від секундної стрілки, поволі підводить руку й намацує кнопку дзвінка.

На годиннику 10 год. 11 хв. Секундна стрілка наближається до 60. Дійшла.

Інтеліґент натиснув на кнопку. Нетерпляче дивиться на двері.

В другій кімнаті секретар Інтеліґента хапає папку, прожогом кидається до дверей кабінету.

Інтеліґент нетерпляче дивиться то на двері, то на годинника.

Організатор-раціоналізатор і т ін. повинен насамперед твердо пам’ятати, що час – це не тільки гроші, що час – це все. «Потеря времени смерти подобна», сказав Петро І, що був теж не поганий організатор, раціоналізатор і т ін, а коли й не був, то лише тому, що в ті часи цих слів не існувало. Тепер, як видно з наведеного, ці слова є… Отже, зрозуміло, що мій герой дивиться сам на секундну стрілку. «Все відносне», сказав Айнштайн. Швидкість руху вимірюється простором і часом. Так і робить мій герой, і маємо ось що:

Двері відчиняються неймовірно повільно. Секретар всовується в кімнату надзвичайно поволі…

Погляд Інтеліґента фіксовано на секретарі. В погляді – обурення…

Яке знайоме це обурення кожному піонерові, кожному творцеві нових цінностей, кожному будівникові нових шляхів! Прекрасне обурення вождя, що бореться з інертністю людства чи його частини, яка перебуває в його розпорядженні! Копи серед вас, мої читачі, є провідники людства, вони зрозуміють мого героя.

Жахлива, безпросвітна інертність!.. Дивіться і обурюйтеся!

Секретар не йде, а пливе до столу неймовірно повільно. Доплив, врешті.

Інтеліґент мовчки показує на годинника, виразно дивиться на секретаря півсекунди і береться до роботи…

Яка різниця між людством і вождем! Дивіться і захоплюйтеся!..

Секретар одною рукою подає, другою забирає папірці. Інтеліґент одною рукою бере папірці, перечитує їх, у цей самий момент другою рукою пише резолюції. Середня виробнича норма – 100 папірців на хвилину. Папка папірців швидко розтанула.

Це чудова відповідь на наш острах перед папірцем, як перед символом тяганини. Нічого подібного! Жадної тяганини! – Раціоналізація, стандартизація і т. ін., – і досить! – Типові резолюції (стандарти), що охоплюють всі випадки життя (і в усякім разі, – що головне, – листування). Напр.: «до відома», «на погодження з тим то», «на висновок туди то», «вимагати пояснень» (або доповнень), «до керівництва», «на розпорядження того то», і ще кілька таких. І жадного бюрократизму, жадної тяганини, машина працює, як машина! – А велика кількість папірців інтенсифікуватиме нашу паперову промисловість, а через неї – промисловість целюльозну, а через неї – сприятиме розробкам лісів і утилізації наших природних багатств, зменшуватиме безробіття і т. д., і т. д.

Над цим варт подумати. Думати взагалі варт…

Інтеліґент випростовується задоволений. Навчальним тоном щось сказав секретареві. Секретар з пошаною вклоняється і робить захоплене обличчя.

Сподіваюся, що і ви це зробите…

Інтеліґент, очевидно, задоволений з усього на світі. Ліниво потягнувся, глянув («від нічого робити») на годинник і на розпис, потім почав розглядати свої руки. Подивився, витяг з кишені ножичка і почав робити манікюр…

Інтеліґент уважно й пильно опрацьовує нігті…

Хороша ілюстрація до формули: хороший адміністратор – це той, що врешті себе самого робить непотрібним для справи…

Здебільшого істини посідають властивість зворотности: непотрібний адміністратор – хороший. По теорії можливостей – це факт. – Отже, як бачите, мій дорогий герой майже з самого початку своєї діяльности спромігся зробити себе самого зовсім майже непотрібним…

Екран темніє…

Коли ви чулі і т. ін., ви відчуєте, що в цій темряві щось є… В кожній темряві щось є. Іноді, правда, не буває нічого… В усякім разі, що саме тут є – невідомо. Тому дивіться, бо в кіні лише після останнього затемнення немає на що дивитися, крім напису «кінець». В цім розумінні життя бідніше за кіно. Після останнього затемнення в ньому навіть напису жадного не побачиш…

Хай живе режим економії та раціоналізація!

Начальник у своєму кабінеті читає якогось папірця. Сердиться. Рука сердито пише в верхньому правому кутку: «срочно!!!» Підкреслює двічі дуже грубо. Перо бризкає й дере папір. Начальник хоче підписати папірця – перо не пише,

Начальник подивився на перо, сердито кинув його в бік. Шукає на столі іншу ручку – не знаходить. Дзвонить…

Як бачите, трапився випадок цілком непередбачений, що його треба кваліфікувати як катастрофічне, в порядкові форс-мажору, знищення частини інвентаря (пера), розрахованого, згідно з певними теоретично-практичними даними, на певний час роботи, – досрочно. Але навіть і такий випадок не припинить стрункий та могутній механізм, що його автора являє мій герой. З чіткости та закінчености цього бездоганного механізму – милуйтеся навчаючися!

До кабінету начальника вбігає кур’єр. Одержав наказ, зник.

Кур’єр підбігає до ближчого службовця. Той показує йому одну ручку, що сам нею пише…

Режим економії… Найдорожча річ – дрібниці, як відомо. Радянська копійка радянський карбованець береже.

Кур’єр підбігає до службовця, у якого над столом таблиця: «Діловод». Повторюється попередня сцена.

Кур’єр підбігає до службовця з написом: «Секретар». Секретар діловито обертається назад до стінки, на якій висить здорова таблиця під заголовком: «Розподіл обов’язків між службовцями».

Секретар шукає відповідний рядок. Знайшов: Облік та розподіл канцелярського приладдя. Йде пальцем по рядку і доходить до розв’язання питання: Завканц.