Впали мости

- Саме тому, ти створив групу, щоб тебе не порівнювали з батьком? - на мить на його лиці зявився розгублений вираз, але він враз опанував себе.

- Я створив групу, бо мені так хотілося. Мені подобалося займатися музикою.

- Тоді знаходь час і продовжуй займатися тим чим тобі подобається. Говорити про тебе будуть завжди і здебільшого тебе будуть осуджувати, порівнювати, радіти твоїм невдачам. Це просто ти маєш змінити своє відношення до цього. Будь собою, роби те, що ти вважаєш за потрібне і не зважай на розмови за твоєю спиною.

- Чому ти зараз така добренька зі мною?

- Бо те, що бачу я певно відрізняється від того, що почуваєш ти. - дозволила я собі посмішку.

- І що ти бачиш? - з під лоба подивився він на мене.

- Молодого, енергійного дещо розбалансованого чоловіка, який заплутався в самому собі, поряд тебе просто аура невпевненості. Але це все зміниться, як тільки ти знайдеш свій шлях. Як тільки впорядкуєш весь розлад, який живе в тобі. І щодо твого батька, так твій батько сильний управлінець, жорсткий, вольовий ще той маніпулятор. Так ти не він, але і час змінився і те, що ти на нього не схожий то не погано, то просто по іншому. Ти пам’ятаєш, що твій батько починав з юридичних консультацій? І як він любить говорить, що важко тільки заробити перший мільйон, далі гроші йдуть до грошей. Правда здається становлення твого батька була не без допомоги твого діда з лінії матері. Та і працювати з твоїм батьком це ще те задоволення, він може подзвонити в будь-який час і запросити будь яку інформацію, яку я тут же маю видати, потім кинути трубку. Єдині питання про які він може не знати, це ті про які він не хоче знати. Від нього не можливо інформацію приховати, він в’їзджає в тему. Коли дискусія переходить в сварку я взагалі мовчу. Це самий ліпший варіант, на той час. Його образ доброго дядечка простачка, за яким ховається звірина натура. Ти вже вибач, що то є, то є. Ідеальний людей не буває. І в твого батька є сильні сторони, а є і слабкі сторони. Тому, на всю критику реагуй дуже позитивно. По-перше ніяк на неї не реагуй, по друге, якщо критикують то це означає, що ти чогось вартий. Пішли їсти а? Я вже вмираю з голоду. А коли я голодна, я небезпечна для оточуючих. Воно тобі треба? - він неохоче піднявся.

- А ще знаєш, можна я тебе обійму? - заглянувши йому в очі запитала я.

- Ти ж не відстанеш так? - і він неловко розвів руками, а його міцно обійняла. А потім ми пішли на кухню.

Отак ми останнім часом і жили. Матвій плавав в морі проблем, а я намагался якось йому допомогти кинути якір.

Матвій був знервований, то здається уже класичний його стан, з роботи він повертався пізно і весь смиканий.

-Як день пройшов? - запитувала я, зазвичай на кухні за вечерею. Тільки відповідав він не завжди.

- Складно. - зітхнув він.

- Чому?

- Бо стільки всього треба. І цей бісовий проект не запускається. Ми весь час щось відкладаємо. І людей нормальних немає.

- Матвій насправді тобі потрібно менше ніж ти думаєш. Тобі справді потрібний великий штат працівників чи вистачить двох- трьох? У тебе зараз є масу переваг, про які ти не думаєш. Наприклад те, що ви маленькі дає вам неймовірну маневреність. Послуха й, щойно енергоефективна система розпочне працювати,запускай її у світ. Кілька недопрацьованих деталей не мають затримувати справу. Є купа речей, без яких можна обійтися, мінімізуй усе, що можна, відкинь те, що не потрібне для запуску.Акцентуй увагу на те, що є конче потрібним, вирішуй тільки нагальні питання, які актуальні саме зараз. Коробочку,інструкцію доробиш потім. Поліпшуй його послідовно і поступово. Досить добре - цього на разі достатньо.

- А якщо щось не спрацює?

- Припини, про це уявляти, зясуй це на практиці. Починай щось робити реальне, все інше марнування часу. Я розумію, що багатьом людям подобається знаходити складні шляхи розв’язання проблем, але твої рішення мають бути максимально ефективні за мінімальних зусиль. Ти просто створюєш, щось, що вирішує проблеми і рухається далі. Більшість проблем можна вирішити у простий спосіб ним і користуйся не шукай простору для демонстрації твого неймовірного таланту і навичок. Просувайся вперед. І пам’ятай, що ти завжди можеш перетворити «добре» на «чудове» трохи згодом.

- А якщо…

- Матвій, - перебила я його. - Помиляйся, але не зупиняйся. Чим більше часу забирає якась справа, тим більша вірогідність, що ти не доведеш її до кінця. Поки ти не бачиш результату, це вбиває твою мотивацію. Ніхто не любить застрягати на одному проекті на якому кінця краю не видно. В тебе мають бути маленькі перемоги, від яких ти надихаєшся рухатися далі. Тому, що натхнення це продукт з коротким терміном придатності. А енергія поступу підживлює твою мотивацію і ти маєш сили рухатися далі. Без цього ти просто не досягнеш доброго результату. Не чекай надто довго, ризикуєш загасить вогонь свого ентузіазму. Ти даєш це споживачеві, отримаєш відгук чим швидше буде продукт в руках споживача тим краще для тебе. Ясно?

- Ясно. - Він щиро посміхнувся.

- От і добре.

- А ти як провела день? - змінив він тему.

- Ну, я закінчила аудит інтернет-маркетингу мого малесенького підробітку. Я з натхненням підхожу до роботи, тому не полінилася навіть з’їздила і таємним покупцем побула. Список проблем склав два листа формату А4, дрібним шрифтом.Це якраз та ситуація, коли ми начебто всі, все знаємо, але по факту чогось не робимо. Проблеми почалися після фрази: «Здраствуйте.» …далі мрак. Провізори були зайняті чимось неймовірно важливим і на мене, як покупця уваги не звертали, потім сонне дівча таки запитало, що мені потрібно. І це все відбувалося з швидкістю хворого равлика і з трагічним виразом обличчя. Цікаво їх цьому навчають? І тут бінго мені продали. Не розумію, ЯК маючи готового покупця витратити гроші на саме цінне, своє здоров’я, вони і тут вмудряються не продавати. Хоча тут більше було б доречніше не заважати людині робити покупку. Якось заглядала в професії майбутнього виявила, що через пару років провізори, як професія зникнуть. Так, що день я провела цікаво.

- Так, ти можеш…- посміхнувся він.

- Ти теж все можеш. - відповіла я, нагнулася через стіл до нього і як малу дитину погладила його по голові і посмішка повільно злетіла з його губ. Його погляд опустився на мої губи і затуманився. І я від нього відсунулася.

- Ладно. Пішли спати. Завтра ще робочий день. Добраніч. - і я швиденько забралася в свою кімнату.

Наступного дня, Матвій вийшов на кухню, з кашлем. Виглядав він не дуже добре. Розпатлане волосся, почервонілі очі, чорні круги під очима.

- Є, ти як? - від побаченого видихнула я.

- Здається я захворів, - прохрипів він, дивлячись на мене.

- То не дуже добре. - скрутно похитала я головою і потрогала його лоб, він був гарячий. - І в тебе здається температура.

- Горло болить, - прохрипів він.

- А ти куди зібрався в такому стані?

- На роботу.

- Ні, Матвій. В такому стані на роботу йти то не дуже хороше рішення. Памятаєш у нас кругом соціальна реклама була, що захворів, сиди дома.

- У мене зустріч і робота. Зайду в аптеку, щось візьму. - рішуче взявся він за кружку з кавою.

- Послухай, ти в такому стані їхати на роботу не можеш, реакції твої заторможені це є просто не безпечно. По -друге, мало того, що ти хворий і твоя працездатність м’яко кажучи бажає кращого, так ти і інших заразити можеш. І тоді уже весь твій маленький офіс перетвориться на інкубатор бацил. Йдемо далі, те, що ти міг би вилікувати за декілька днів, може обернутися ускладненнями і затяжним лікуванням. Розумієш, нічого смертельного не буде, якщо ти перенесеш зустріч і декілька днів тебе не буде на роботі. Все, змирись з цим.

- Меланія, я не можу мені потрібно їхати. А ти може теж сходи до лікаря, щоб я і тебе не заразив.

- Добре. Візьми таксі і їдь. - погасивши в собі бажання, накричати на нього за його впертість, запропонувала я.