Впали мости

- По ділу. І цього разу особистому.

- Як же мені подобається початок. Кого закопувати будемо? Невже уже чоловіка?

- Фу, на тебе. Від моїх рук ще ніхто не постраждав. Усі були живі.

- Тільки трохи облізлі. - нахально хмикнув він.

- Як казав Дарвін, виживають не самі сильні, а ті що краще пристосовуються.

- Ти приїдеш?

- Там не настільки все конфіденційно. Одна зла і нерозумна відьма, яка чи то спала чи то спить з моїм чоловіком, чомусь вирішила діставати мене смс з брудним вмістом.

- Що хочеш зробити?

- Для початку знайти хто це, зібрати про неї анамнез і тонко натякнути, що б мене не чіпала.

- На скільки кримінально?

- Василько, мої ігри не переходять закон. Має ж дівчина мати щось святе.

- Ти ж моя улюблена замовниця. Терерозувати вагітну жінку, такого я не розумію. Скидай, що маєш. Постараюсь зробити швидко.

- Ти ж моє золотко. - на мої очі набігли сльози і трубку я вже схлипнула.

- Меланія, роби усе, що хочеш тільки не плач. - з жахом сказав він.

- Я ж вагітна. В мене гормони.

- Давай не плач. - неловко пробурмотів він мені в трубку. - Гадину я дістану.

- Балда ти Левицький, я ж не за неї. Ти просто мене розчулив.

- Давай я піду працювати, поки в мене від тебе розірвало усі устрої мого світогляду. Наберу пізніше. Добре? - лагідно вмовляв він мене відпустити його.

- Працюй.- пожаліла я Василька і вимкнула телефон. - І довго мене оце ще плющити буде? - задала я риторичне запитання в простір.

На обід я вирішила собі приготувати макарони і поки вони варилися, наглюча кішка уже всі ноги мої витерла. Дістала її корм, на етикетці напис «Консерви Optimeal для дорослих котів зі смаком телятини в клюквенном соусі. Задумалася.

-Н-да, а у мене макарони з маслом. Починаю думати, що ти живеш краще за мене.

Ніколи не задумувалася, про те якже швидко пролітає час. От я начебто уже і не працюю, на роботу не їзджу, а дні все также ловлю по вихідним. А ми ще щось відкладаємо на потім. Що начебто потім зробимо, відчуємо і будемо щасливі, та тільки цього потім може не бути. Як казав хтось з великих, що життя, вимірюється не кількістю зроблених вдихів, а кількістю моментів, коли від щастя перехоплює подих.

З такими філософськими думками, не дочекавшись Матвія на обід, пішла за ним в його барлогу.

-Як справи?

- Намагаюсь скласти довгостроковий план розвитку бізнесу. - покаявся Матвій з нещасним виглядом.

- Ого, як серйозно. Невже маєш хист провидця?

- Ти прийшла знущатися? - обрурився він.

- Ні,- заперечливо похитала я головою. - просто сьогодні вихідний, а ти весь закопаний в паперах уже кілька годин не відриваєшся від ноутбука. Зацікавив. Тому, відразу тобі відповім, що довгострокове бізнес-планування, це не більш ніж фантазування. Існує надто багато варіантів і факторів на які ти не маєш впливу, там ситуація на ринку, конкуренція, стан економіки, війна, спроможність твоїх споживачів і це не можливо контролювати. Тому, усі плани не більш, як здогади. Раджу просто не перейматися стосовно цих паперів. Вони того не коштують. Вони одягають шори на очі, дозволяючи минулому керувати майбутнім, бо ви щось там вирішили. А життя неймовірно швидкоплинне і вимагає імпровізації. Ви мусите користуватися нагодами, які випадають, на вашому шляху. А щодо часових рамок, то самий точний час ти можеш сказати після, а не до. В цілому корисно думати про майбутнє, про подолання перешкод, про варіанти розвитку подій, але не варту карбувати це на папері і до нього повертатися, особливо коли план великий і займає більше ніж дві сторінки. Не марнуй час на беззмістовні здогади. Ухвалюй рішення перед тим, як маєш щось зробити, а не задовго до того. Визначай, яке наступне завдання є більш важливим і дій. І зроби собі ласку, працювати більше не означає краще дбати про справу, або досягти більшого це радше означає , що ти просто більше працюєш. Трудоголізм безглуздий, зрештою трудоголіки створюють більше проблем, аніж вирішують, тому, що жоден обсяг виконаних робіт не буде їм здаватися занадто великим. Таким стиль роботи впродовж тривалого часу призводить до емоційного виснаження, крім того трудоголіки втрачають розуміння суті. Вони просто намагають вирішити проблему присвятивши їй більше часу, а не шукаючи якесь інтелектувальне рішення. Вони не шукають рішень, як стати більше ефективним, їх влаштовує відчуття героїзму, коли вони створивши проблему намагаються її героїчно вирішити. Вони нездатні уже оцінити, що варте зусиль, а що ні. Про тих, хто називає себе перфекціоністом я взагалі мовчу, як на мене то це люди, які витрачають час зациклюючи на незначних деталях, замість того, щоб братися до наступного завдання. Які не заощаджують час, а просто марнують його. І зрештою є просто перевтомлені, а ніхто не здатен приймати розумні рішення, коли він перевтомлений. Тому стиль роботи, «дупа-на-стільці», не є продуктивний. В твоєму житті мають бути речі поза роботою, відпочинок, спорт, розваги. Тому пропоную закруглятися на сьогодні і спробувати відпочити.

- І все само по собі зробить. - єхидно додав він.

- Ні, все зробиться коли ти будеш мати відчуття вартісної справи і відчуття нагальності твоєї справи, адже ти не будеш жити вічно. Коли зможеш запропонувати ринкові щось революційне і нове. Не чекай, що хтось зробить це за тебе.

- Я ненавиджу цю роботу. - з пересердя сказав він.

- Ти просто намагаєшся її робити не так.

- А як воно так? - з викликом подивився він на мене.

- Так, це створити послугу чи продукт, яким би сам хотів користуватися. Ти блукаєш по темряві, а коли ти вирішуєш власну проблему, ти в темі і кожну дрібницю відчуваєш. Вирішуй не уявні проблеми людей, а реальні. Створюючи те, що потрібно тобі, ти можеш швидко оцінити якість зробленого.

- Щось у мене немає проблеми по встановленню альтернативних джерел енергії.

- Знаю, тому пропоную тобі неї озадачитися. Я купила дім, вірніше стареньку хатку, в одному чудовому місці, 70 км від столиці, планувала її трішки пізніше переробити під дачу. Думаю я можу тобі її на відкуп віддати. Пропоную почати з встановлення системи опалення.

- Ти що? - Він виглядав здивований.

- Ну, я завжди мріяла мати дім і свою старість провести в ньому.

- Ой, можна подумати…

- Матвій зроби це для себе і ти швидко зрозумієш усі проблеми. Розумієш мати ідею і щось створити це різні речі. Розпочни працювати в польових умовах і ти зрозумієш більше ніж при написанні фантастичних планів. - Матвій відсунув ноутбука і сидів перехрестивши руки, він був незадоволений моїм втручанням і моїми ідеями. І я підняла руки .

- Гаразд, ти розумний, наполегливий, адекватний хлопчина, думаю розберешся. Пішли зараз просто пообідаємо?

- О, став розумний і адекватним, хоча пам’ятається не так давно ти говорила, що я ідіот і пропозиції мої незграбні. - щось неприємно вкололо всередині. Дійсно, на якійсь з нарад, я щось таке говорила. Його пропозиція і справді була не найкраща і я про це сказала, тільки не знала, що він це так болісно сприйме.

- Я критикувала не тебе, а твоє рішення. І ідіота там не було.

- Але ж малося на увазі.

- Знаєш, працюючи в наймі в тому чудовому середовищі де більшість директорів щиро намагаються перетягти ковдру на себе я досить ловко оволоділа майстерністю і вашим і нашим. Але в цілому я ніколи не ображаю людську гідність і особистість. І моя критика була може і досить жорстка, але вона стосувалася виключно дій і рішень, а не тебе особисто.

- Думаєш, я не знаю, що про мене всі говорять, як про татусевого синка- мажора ідіота?

- Матвій. - я втомлено подивилася на нього. - Байдуже, що всі говорять, важливо, що думаєш ти.

- А знаєш, що тепер говорять? Що я слабак, що не дотягую до рівня батька, а на тобі одружився, так як своїх мізків малувати, а наглядача за сімейним добром потрібно мати. - я дивилася на нього з жалістю. Про хлопчика мажора-переростка я знала. А якже його певно не солодко доводиться.