Впали мости

- Чорт. Треба ж подарунка якогось купити. - жалібно заговорив він.

- Подарунка я ще місяць тому купила.

- І що купила?

- Joh

- Це що таке? - зізнаюсь його питання мене здивувало.

- Марка шотландського віскі. Твій батько любить отримувати алкогольні напої в подарунок і у нього є вже досить вражаюча колекція.

- А, точно. У нас же дома навіть винний погріб є. - якось дивлячись в одну точку відповів він. - А ти його всі смаки знаєш…- глухо бовкнув він.

- А зазвичай подарунки для шефа вибираю я. Тому у вашому сімейному домі немає ніяких коней, в розумінні статуй, чи інших виробів мистецтв, я точно знаю, що картини він з задоволенням вибирає сам, а є тільки невеличкі, дорогущі пляшки з алкоголем.

- А чому подарунки вибирала ти?

- Бо я продвинута. - посміхнулася я. - А якщо чесно то одного разу забракувала коня, якого від компанії хотіли подарувати і на свій страх і ризик вибрала подарунок. Подарунок сподобався. Отак і повелося. То що з планами? День народження планується відсвяткувати в тихому сімейному колі. Ти за мною заїдеш?

- Заїду. - втомлено сказав він.

- Добре. На 19.00 ми запрошені.

- Я трішки раніше піду з роботи.

- Чекатиму.

День народження Олексія Олександровича пройшов досить несподівано, приїхала сестра Матвія. І я вже по факту оцінила, які у них «теплі « відносини. Ми з моїм братом різні, але водночас досить близькі люди. А тут дівчинка уважно вивчила мене, потім випустила шпильку, що нарешті знайшлася одна, яка захомутала її брата, на що її осмикнула Валентина Андріївна. І сестричка приділила увагу братові, починаючи з того, який він все таки невдаха. Зрештою огризнулася я, може відносини у них і братські, але її слова мене зачепили. Врезультаті я їхала додому задумливою, а Матвій відверто роздратований. Н-да з сестричкою я судячи з уього не подружусь. Від її тонких підколок мені стало навіть шкода Матвія. Зрештою я положила руку на руку Матвія, виражаючи тим йому підтримку. Між жест не залишився не помічений, Валентина Андріївна зітхнула з полегшенням, а на губах Олексія Олександровича пробігла така багатозначна посмішка. Матвій покосився на мене, та руку не висмикував і на тому дякувати. На сторону Матвія я стала явно і однозначно. Задумливий погляд Валентини Андріївни я помітила, її переглядання з чоловіком теж.

-Я на заправку заїду. Хочеш щось? - запитав він мене.

- Хочу каву.

- Ніч же на дворі?

- А я хочу каву.

- Добре. Ти зі мною?

- Ні, мені тепло, зручно, а ти ще й каву доставиш. Так, що я тебе в машині почекаю. Матвій вискочив з машини, а я почала клацати музику, натратила на гурт Один в каноє з піснею «Човен». Навіть уявити не могла, що вірш Івана Франка може отак неймовірно звучати. Я заслухалася. Є в їхньої музики така здатність затягувати, коли твої думки і почуття залишаються позаду, а є тільки музика, яка проникає до кожної твоєї клітинки і зачіпає струни твоєї душі.

- Це тобі. - Матвій простягнув мені іграшку таку м’яку собаку- таксу з закоханими очима і стаканчик з кавою. Я розгубилася, але все взяла.

- Дякую, - з якоюсь нервовою посмішкою видала я.

- Будь-ласка, - теж, якось невпевнено відказав він. Ми їхали мовчки, аж поки мовчання не почало на мене тиснути. Я покрутила іграшку в різні сторони.

- Мені було приємно, отримати несподіваний подарунок. - повернулася я до нього. Він покосився на мене, та потім на мій жаль знову приділив всю свою увагу дорозі.

- Матвій, я хочу морської капусти. - заявила я, як тільки побачила його. Він завмер по дорозі в ванну.

- Що прямо зараз?

- Так. Ти можеш сходити і купити? - він явно не хотів нікуди йти, на дворі мороз, а в дверях я. Мовчки натягнув куртку поверх спортивних штанів і пішов.

- Клята капуста. Я ж всі вітаміни їм правильно. Ніколи її не любила, чого це мій любий організм вирішив, що хоче саме її. - прошипіла сама до себе і пішла готувати тістечко Брауні. Рецепти Джеймі Олівера були чудові, правда половину інгредієнтів я до кулінарних курсів і його книжки навіть не знала, але з задоволенням відкривала щось нове. З приготуванням Брауні я справилася швидше, ніж повернуся Матвій, тому я так ненав’язливо стирчала в коридорі коли почула, як відкриваються двері. До Матвія за капустою кинулася, як до рідного, він навіть зробив крок назад, капусту віддав відразу, тільки перш ніж я її забрала я відчула запах. Подразнюючий і такий бажаний чудовий запах я майже впритул стояла біля нього, він стояв біля стіни і розгублено на мене дивився поки я обнюхувала його. Від нього пахло свіжістю і ним самим я підняла голову до його щоки, на якій була щетина. Захотілося лизнути її.

- Що ти робиш? - з подивом дивився він на мене.

- Ти смачно пахнеш. - він злегка вхопив мене за руки і трохи відсторонив від себе.

- Ні, я звісно знав, що у вагітних бувають причуди. - я зашипіла, він зруйнував усю чарівністю. Повернулася і пішла на кухню їсти свою капусту, заїдаючи її Брауні.

Матвій обережно себе приктнув за столом широко відкритими очима спостерігаючи за моїм меню.

- І що смачно?

- Вельми. - пробурмотіла я з набитим ротом.

- А чогось нормального поїсти у нас немає? - з якимось ображеним видом запитав він.

- В холодильнику. - махнула я рукою. Він здивовано скривив губи, але пішов заглядати в холодильник. З холодильника він визирнув з курячим стегенцем в зубах і мискою та хлібом в руках. Блекі ожила почувши м’ясо і закружляла довкола Матвія. Матвій з занятим ротом щось пробурчав, і до стола таки дійшов. А до мене прийшло відчуття повного задоволенням життям, я з задоволенням потягнулася встала і зробила собі чай. І як не вірити тому, що капуста робить людей щасливими? Сіла знову за стіл. Матвій з якимось задумливим виглядом жував, а я вже змогла спокійно пити чай і спостерігати за ним, я вже навіть могла визначати відтінки його емоцій. В одній із останніх прочитаних чудових книжок йшлося про те, як важливі для людини обійми. І що для натхнення та особистого зростання і відчуття щастя потрібно як мінімум 12 обіймів в день. Покосилася на Матвія. Він піднявся з-за столу і пішов мити за собою посуд. Піднялася слідом залишила кружку біля мийки підійшла впритул до нього, він підняв на мене погляд в очах було щирий подив. А я його обійняла, завмер, навіть дихати перестав здається.

-Меланія, що ти робиш? - видихнув він.

- Просто тебе обіймаю. Постій ось так хвилинку.

- Це дуже мило…

- Помовч, будь-ласка, - не дала я йому закінчити. А потім відпустила його і відійшла від нього.

- І що це було? - задав він запитання.

- Прості обійми. Люди іноді один одного обіймають. Мені захотілося тебе обійняти.

- А, зрозумів. - Пробурмотів він і помивши чашку положив її на місце.

Знову прийшло СМС від настирної коханки, вміст сочився ядом. Схоже питання любові,вірності і зради були є і продовжують залишатися найбільш важливими у всі часи. Якщо чоловік знаходить задоволення в інших жіночих обіймах, то тут ні благання ні плач дітей не допоможуть. Може то і накраще, що я як холодне стерво не закохана в цього …на описі свого благовірного я задумалася згадала усі його закочені штани, футболки, сорочки усе на випуск, волосся по плечі, ще піджаки в стилі я їх зняв з чужого плеча, холодність і відстороненість.

- І тут йому дісталася я, а чувак до такого щастя то видно був не готовий. - з сумом похитала головою. - Але милій особі, треба якось пояснити, що коханка то справа тимчасова, сьогодні одна, а завтра інша. Правильна позиція то не реагувати на це, але ж бісить, а я вагітна і сердити то мене не потрібно. Питання просто варте Гамлета, заспокоїти цю нежить потойбічну, чи проявити дорослу і відповідальну позицію? - в роздумах пройшла на кухню, зробила собі чай. Дістала телефон і набрала номер.

- Ти по ділу чи просто скучила? - почула я такий знайомий голос мого детектива, який за помірну плату дізнавався всю необхідну мені інформацію, що стосувалася конкурентів.