Найкраще в мені

— Мені треба побути на самоті, — пояснив він.

Вона спустилася до невеличкого лікарняного саду й присіла на лавці. З насолодою вдихаючи свіже, живе повітря, вона з полегшенням подумала про те, що приблизно зараз Джаред має вперше після операції зустрітися із психологом. Вона розуміла, що фізично він з одужанням упорається, а от емоційний бік питання непокоїв її доволі сильно. Їй хотілося вірити, що їхня розмова трохи прочинила перед ним двері до сприйняття нового для нього статусу, але Джаред все одно страждав від відчуття, що в нього незаслужено забрали шмат життя. Він хотів бути таким, як до аварії, — здоровим, сильним, мати певність у майбутньому. Тепер про це годі було й говорити. Його тримали на імунодепресантах, щоби тіло не відторгло імплантоване серце, і через це він був беззахисним перед інфекціями, через що, у свою чергу, його тримали на сильних антибіотиках, а також диуретиках, аби рідини не застоювалися в тілі. Так, його мали виписати наступного тижня, але все одно доведеться постійно ходити до амбулаторії, щоби за його прогресом уважно стежили, — і так принаймні рік. Він також має ходити до фізіотерапевта й дотримуватися жорсткої дієти. І щотижня зустрічатися із психологом, звісно.

На всю родину чекало далеко не безхмарне майбутнє, але тепер у тому місці, де раніше клубочився відчай, тепер поселилася надія. Джаред був сильнішим, ніж вважав. Йому знадобиться час, але зрештою він знайде спосіб пережити це. За минулі два дні вона неодноразово помічала в його поведінці прояви сили — хоча сам він про них і не здогадувався. І психолог обов’язково допоможе — це вона знала теж.

Френк і мати возили Анет до лікарні провідувати Джареда, а Лін приїздила самостійно. Аманда розуміла, що з доньками варто було би проводити більше часу, бо їм також було нелегко. Але хіба вона мала вибір?

Сьогодні увечері, вирішила вона, треба буде дорогою додому замовити піцу. А тоді вони разом подивляться якесь кіно. Не бозна-що, але зараз її на більше не вистачить. Коли Джареда випишуть, життя потроху повернеться до звичного ритму. Треба зателефонувати матері, попередити про все…

Покопирсавшись у сумці, вона витягла телефон й помітила пропущений виклик з незнайомого номера. У голосовій пошті також з’явилося нове повідомлення.

Зацікавлена, вона зайшла у голосову пошту й почула старечий голос Морґана Теннера, який у своїй незвичній розлогій манері дуже просив її передзвонити, коли буде на те її ласка.

Вона подзвонила. Теннер одразу ж узяв слухавку.

— Вельми дякую, що передзвонили, — заговорив він так само ґречно, як під час тої зустрічі з нею й Довсоном. — Перед тим, як перейти до справи, хотів би вибачитися, що телефоную вам у такий непростий для вас час.

Аманда кліпнула очима від несподіванки, не розуміючи, звідки він встиг про все дізнатися.

— Дякую… Але Джаредові вже значно ліпше. Нам усім сильно полегшало.

Теннер замовк, наче потребував часу для інтерпретації щойно почутого.

— Що ж… Тоді… Я дзвоню вам, бо сьогодні ранком їздив до Такового гаража, і коли перевіряв авто, то…

— О, все правильно, — втрутилася Аманда, — я ж збиралася вас повідомити. Довсон довів його до ладу перед від’їздом. Воно має бути повністю готове.

Теннер знов помовчав кілька секунд, а тоді продовжив:

— Я хотів сказати, що на верстаті знайшов листа, якого Так писав Довсонові. Він, певно, лишив його там, і я хотів би уточнити, чи не варто його переслати вам.

Аманда переклала мобільного до іншого вуха. Вона не розуміла, про що мова і до чого тут вона.

— Це був Довсонів лист. Тож, певно, вам слід переслати його Довсонові, хіба ні?

Вона почула, як на тому кінці Теннер тяжко зітхнув.

— Здається, ви не знаєте, що сталося, — повільно промовив він. — Увечері в неділю. В «Тайдвотері».

— А що там сталося? — Аманда остаточно заплуталася.

— Мені дуже не хотілося б казати такі речі телефоном. Ви не матимете можливості приїхати до моєї контори сьогодні увечері? Чи завтра вранці?

— Ні, — відрізала вона. — Я вже у Даремі. Що відбувається? Що там таке сталося?

— Я справді маю повідомити вам це особисто.

— Це абсолютно неможливо, — нетерпляче заперечила вона. — Просто скажіть, що відбувається. Що трапилося в «Тайдвотері»? І чому ви не можете переслати того листа Довсонові?

Теннер помовчав, ніби вагаючись, а тоді відкахикався й промовив:

— У барі сталася бійка із застосуванням зброї. Заклад сильно постраждав, була серйозна стрілянина. Теда та Ейбі заарештували, а молодик на ім’я Алан Боннер сильно постраждав. Боннер досі в лікарні, але з того, що я чув, ясно, що він видужає.

Він називав імена одне за одним, і з кожним із них кров у її скронях пульсувала дужче й дужче. Звісно, вона знала, чиє ім’я пов’язує між собою усі інші. Вона не промовила — прошепотіла:

— Довсон також був там?

— Так, — відповів Морґан Теннер.

— Що з ним?

— Наскільки мені відомо, Тед та Ейбі Коули напали на Алана Боннера, і раптом до бару забіг Довсон. Тоді Тед та Ейбі зосередилися на ньому, — Теннер зробив паузу. — Зрозумійте, будь ласка, що офіційної версії в поліції досі нема…

— З Довсоном усе гаразд? — нервово перепитала вона. — Це єдине, що мене цікавить!

Вона чула, як Теннер важко дихає на тому кінці.

— Довсон виносив Алана Боннера з бару, і тоді Тедові вдалося зробити останній постріл. Він влучив у Довсона.

Аманда відчула, як кожний м’яз у її тілі напружився в очікуванні новини, яку вона вже знала. Це — як і все, що сталося останніми днями — осягнути було неможливо.

— Його… Йому влучили в потилицю. Він не мав шансів, Амандо. Смерть мозку зафіксували ще до того, як довезли його до лікарні.

Теннер ще говорив, та Аманда відчувала, як мобільний поволі вислизає з руки й падає додолу. Вона деякий час дивилася, як він лежить на вкритій гравієм стежці, а тоді нахилилася й натисла відбій.

Довсон. Тільки не Довсон. Він не міг загинути.

Але слова Теннера крутилися їй в голові. Він пішов до «Тайдвотера». Там були Тед та Ейбі. Він урятував Алана Боннера, а тепер його не стало.

Життя за життя. У Бога жорстоке почуття гумору.

Ураз перед її внутрішнім зором постав образ: вони тримаються за руки, ідучи серед квітів. І коли нарешті з очей її полилися сльози, вона заридала вголос — за Довсоном, за всіма днями разом, яких у них тепер ніколи не буде. Аж доки вони, як Клара й Так, не з’єднаються над осяяними сонцем травами подалі від звичного життя й второваних доріг.

Епілог

Два роки потому

Аманда запхала до холодильника два тарелі лазаньї, а тоді глянула до печі — як там пиріг? До двадцять першого дня народження Джареда лишалося ще пару місяців, але для неї 23 червня назавжди лишиться днем його другого народження. Два роки тому цього дня йому пересадили нове серце — і він отримав шанс народитися вдруге. І якщо не святкувати з такого приводу — то з якого ж іще?

Вона була сама вдома. Френк на роботі, Анет досі не повернулася з ночівлі у подруги, Лін — на літньому підробітку в Gap. А Джаред саме насолоджувався трьома останніми вільними днями перед стажуванням у фірмі з управління фінансами — грав у футбол з друзями. Аманда попередила його, щоби пив побільше — синоптики обіцяли спеку.

— Буду обережним, — пообіцяв він перед виходом. Джаред — може, через те, що дорослішав, чи, може, через усе, що сталося з ним — розумів, що хвилювання є невід’ємною складовою материнства.

Він не завжди був таким терплячим. Після аварії усе йому було проти шерсті — й слова сказати не можна було. Він частенько закидав їй, що її тривожні погляди душать його, а коли вона намагалася заговорити до нього, часто відгиркувався. Вона розуміла причини такої нестриманості — видужання було не безболісним, від ліків постійно паморочилося в голові. М’язи — колись міцні й сильні — атрофувалися, незважаючи на фізіотерапію, і від цього він почувався ще беззахиснішим. Його емоційне видужання теж не минулося без ускладнень: тоді як інші пацієнти, яким зробили пересадку, розраховували на додаткові роки життя, йому здавалося, що в нього, навпаки, частину життя забрали. Іноді він зривався на друзях, які приходили навідати його, а Мелоді — дівчина, про зустріч з якою він мріяв того трагічного вечора, — за пару тижнів після аварії поставила його перед фактом, що зустрічається з кимось іншим. Він депресував настільки, що взяв річну академвідпустку в коледжі.