Страница 98 из 116
«Але він пообіцяв, — подумала вона. Це було якраз в той час, коли небо почало світлішати на сході. — Він сказав, що кохає мене, і це звучало цілком щиро. А коли я сказала, що триматиму його таємницю — бо саме про це і йдеться, тримати його таємницю, — він мені повірив. А чом би й ні? Я сама себе майже переконала».
Є надія, що він дотримуватиметься своєї обіцянки? Не всі наркомани після очищення зриваються, кінець-кінцем. І тоді як вона нізащо не змогла б зберігати його таємницю заради себе, хіба вона не зможе цього робити заради дітей?
«Не зможу я. Й не буду. Але що я мушу робити? Який збіса я маю вибір?»
Обмірковуючи це питання, її втомлений, збентежений розум нарешті здався й відплив.
їй снилося, як вона входить до їхньої їдальні і бачим, і ям жінку, прив’язану ланцюгами до довгого стола «Ітан Елл,ні» ’ Жінка лежить гола, тільки чорний каптур прикриває їй пер ню половину обличчя. «Я не знаю цю жінку, ця жінка мені не знайома», — подумала вона уві сні, а потім з-під каптура о іи.і лася Петра: «Мамо, це ти?»
Дарсі хотіла закричати, але інколи, всередині кошмару, ц< неможлива дія.
— 11 —
Коли вона нарешті виборсалася зі сну — з болящою головою, з похмільним відчуттям, нещасна — інша половина ліжка бу ла вже порожньою. Боб знову повернув сюди циферблатом <>у дильник, тож вона побачила, що зараз уже чверть по десятій За всі ці роки Дарсі ще ніколи не прокидалася так пізно, т.і звісно ж, вона не могла заснути аж до перших променів сні танку, а ще й той сон, у який вона врешті провалилася, був на селений жахами.
Вона сходила в туалет, стягнула халат з гачка на внутріш ньому боці дверей ванної, потім почала чистити зуби — у ро ті було гидотно. «Мов на дні пташиної клітки», — звичайно казав Боб рідкими ранками після тих вечорів, коли він було випивав зайвий келих вина за вечерею або другу пляшку пи ва, дивлячись бейсбольний матч. Вона виплюнула, вже збира лася повернути щітку на належне їй місце, до склянки, але за стигла, задивившись на відображення в дзеркалі. Цього ранку вона побачила там жінку не середнього віку, а стару на вигляд: бліда шкіра, рот в оточенні глибоких зморщок, пурпурові пля ми під очима, дико переплутане волосся, «постільна зачіска»,
«Ethan Allen» — заснована 1932 року меблева компанія, названа на честь героя Американської революції й війни за незалежність (1775—1783), одного з засновників штату Вермонт.
.і
икої можна досягти тільки вертячись і борсаючись в ліжку. Ллє все це вона зауважила лише побіжно; власний вигляд становив для неї найменший інтерес. Дивлячись понад плечем нласного віддзеркалення, крізь прочинені двері ванної вона мглядалася у їхню спальню. Хоча там була не їхня, там була І Іотойбічна Спальня. Вона бачила його капці, тільки то були не його капці. Вони були вочевидь занадто великими для Боба, майже велетенськими капцями. Вони належали Потойбічному Чоловіку. А двоспальне ліжко із зіжмаканими простирадлами, незастелене покривалом? То Потойбічне Ліжко. Вона знову перевела погляд на жінку зі скуйовдженим волоссям і почервонілими, наляканими очима: Потойбічна Дружина у всій своїй виснаженій красі. На ім’я Дарсі, але з прізвищем не Андерсон. Ця Потойбічна Дружина має офіційний статус місіс Браян Депаганті.
Дарсі похилилася вперед, поки її ніс не торкнувся дзеркала. Вона затримала дихання і затулила по боках обличчя долонями, як робила це колись, коли була дівчинкою у вимазаних в трав’яну зелень шортах і сповзаючих білих гольфах. Так вона дивилася, аж допоки їй вистачило затриманого повітря, а потім видихнула, затуманивши дзеркало. Витерши його начисто рушником, вона пішла на перший поверх розпочинати свій перший день дружини монстра.
Він залишив для неї записку під цукерницею.
«Даре...
я подбаю про ті документи, як ти й просила. Я кохаю тебе, серденько.
Боб».
Своє ім’я він обрисував маленьким сердечком, чого не робив уже довгі роки. У ній промайнуло почуття любові до нього, густе й нудке, як запах в’янучих квітів. їй схотілося завити, немов якійсь жінці зі Старого Заповіту, вона придушила звук салфеткою. Ввімкнувся холодильник, завівши своє безсердечне
I.
дзижчання. Вода крапала в мийку, відцокуючи секунди ой ми рцеляну. Язик її був кислою губкою, запханою їй до рота. Нп на відчувала, як час — весь прийдешній час із нею в ролі ті подиніу цьому домі — тисне на неї з усіх боків, немов гаміїїии сорочка. Або як труна. Це той світ, у який вона вірила дитм ною. Він був тут весь цей час. Чекав на неї.
Холодильник дзижчав, вода крапала в мийку, і минали і м рі секунди. Це було Потойбічне Життя, де всяку правду замм сано задом наперед.
— 12 —
Її чоловік тренував «Малу лігу» (також разом із Вінні Ешлером, майстерним оповідачем анекдотів про поляків, любителем псе охоплююче міцно обіймати своїх друзів) у ті роки, коли Домі 11 грав стопером між другою й третьою базами за команду «Ка вендишські металовироби»170, і Дарсі досі пам’ятала, що Боб то ді сказав хлопчикам — чимало з них рюмсали, — коли вомм програли фінальний матч в турнірі 19-го Регіону. Давно, у 1997 році це було, либонь, за якийсь місяць перед тим, як Ьоо убив Стейсі Мур і запроторив її головою в рундук з кукурудзою. Промова, яку він тоді проголосив перед зграйкою похнюплених, зарюмсаних хлопчаків, була короткою, мудрою (так вона вважала тоді і не перестала так вважати й тепер, через трима дцять років) і неймовірно доброю.
«Язнаю, як вам зараз погано, хлопці, але сонце знову світи тиме завтра. І коли воно завтра зійде, вам покращає. А коли сонце зійде післязавтра, вам покращає ще трохи. Це була всьо го лише частка вашого життя, і вона вже минулася. Виграти
було б, беззаперечно, краще, але в будь-якому випадку все минається. Життя продовжується».
Як от її життя, воно теж продовжується після її зловісної прогулянки до гаража по батарейки. Коли Боб повернувся і роботи після її першого довгого дня вдома (Дарсі нестерпна була сама думка вийти кудись, вона боялася, що її нові знання будуть написані в неї на обличчі великими літерами), нін почав:
— Серденько, щодо минулої ночі...
— Нічого не було минулої ночі. Ти раніше повернувся додому, от і все.
Він похилив голову на той свій хлоп’ячий манер, а коли знову її підвів, на його обличчі світилася велика вдячна усмішка.
— От і чудесно тоді, — промовив він. — Справу закрито?
— І запечатано.
Він розкрив обійми.
— Давай поцілуємось, красуню моя.
Вона поцілувалася з ним, загадуючись, чи цілував він їх.
«Попрацюй гарненько своїм тренованим язичком, тоді я тебе не поріжу, — уявила вона, як він каже. — Вкладай у це діло усю свою душу, задавако».
Він відсторонив її, залишивши долоні в неї на плечах.
— Ми друзі так само, як раніше?
— Так само.
— Точно?
— Так. Я нічого не готувала, і виходити десь не хочеться. Чом би тобі не перевдягтися у щось непарадне та з’їздити нам по піцу?
— Гаразд.
— І не забудь прийняти свій прилосек1.
Він послав їй ласкаву усмішку.
— Обов’язково.
а
Вона дивилася йому вслід, як він вистрибом долає сходин ки, подумала, чи не гукнути: «Не скачи так, не випробовуй і ти серце».
Та ні ж.
Ні.
Хай випробовує, скільки йому заманеться.
— 13 —
Сонце зійшло наступного дня. І наступного. Минув тиждень, потім два, потім місяць. Вони продовжили своє життя на ста рий лад, дотримуючись звичок багаторічного шлюбу. Вона чистила зуби, коли він перебував у душі (зазвичай наспівую чи якийсь хіт з вісімдесятих голосом, що потрапляв на пра вильні ноти, але не був надто мелодійним), проте ніколи білі, ше вона не робила це голою, готова сама зайняти місце в душі, щойно він його звільнить; тепер вона милася вже після того, як він від’їжджав до «ББ&А». Якщо він і помітив такі дрібні переміни у її манері поведінки, то вголос про це не зауважу вав. Вона відновила свою участь у читацькому клубі, пояснив ши іншим членам — кільком дамам і двом джентльменам на пенсії, — що негарно почувалася і не хотіла приносити до них вірус разом зі своєю думкою про нову річ Барбари Кінгсло вер171, і всі на це ввічливо засміялися. Через тиждень після цьо го вона відновила відвідини в’язального товариства «Франти хи плетива». Іноді вона ловила себе на тому, що, їдучи додому з пошти або бакалійної крамниці, підспівує радіо. Вечорами вона дивилася разом з Бобом телевізор — завжди комедії й ніколи передачі на кримінальну тематику. Він тепер повертав-