Страница 4 из 116
— Де ти міг би сидіти цілісінький день, не відриваючи гуз- іі.і від крісла на ґанку, заради різноманітності дозволивши всю роботу робити твоїй дружині? Давай, наливай. Якщо ми вже і цяткуємо, то давай святкувати.
Я наповнив обидві склянки. У мою вистачило лише трохи хлюпнути, оскільки я встиг зробити з неї тільки один ковток.
— Гадаю, я міг би знайти собі місце механіка. Легковики й вантажівки, але здебільшого сільськогосподарська машинерія. Якщо я можу підтримувати в робочому стані цей старий «Фар- молл»1... — я скинув рукою в бік темного силуету трактора, що стояв біля корівника, — то й будь-що змушу працювати.
— Це Генрі тебе намовив.
— Він переконав мене, що краще скористатися можливістю стати щасливим у місті, аніж залишитися тут самому серед зубожіння, що безумовно очікує на мене.
— Хлопець виявляє здоровий глузд, і дорослий чоловік дослухається! Нарешті дочекалися! Алілуя!
Вона осушила склянку і простягнула її по добавку. Вхопив- и і и мене за руку, вона прихилилася так близько, що я дочув кислий запах винограду в її віддиху.
«Farmall» — багатоцільовий колісний трактор, який випускався компанією «International Harvester» у 1920-х pp.
— Вілфе, цієї ночі ти можеш отримати й те, що тобі найбільше подобається, — торкнулася вона тепер уже пурпуровим язиком собі середини верхньої губи. — Оте непристойне.
— Смакую наперед, — відповів я.
Якщо все йтиме по-моєму, цієї ночі дещо значно непристойніше мусить трапитись у ліжку, яке ми ділили з нею впродовж 15 років.
— Давай пок’ичемо Генрі, — мовила вона, починаючи вже ковтати слова. — Я бажаю поздоровити його з тим, що йому врешті розвиднилося.
(Чи я згадував про те, що дієслово дякувати було цілком відсутнє у вокабулярі моєї дружини? Напевне, ні. Мабуть, тепер це взагалі зайве робити.) Її очі спалахнули від якоїсь нової думки.
— Ми наллємо йому склянку вина! Він уже достатньо дорослий!
Вона стусонула мене ліктем, як це роблять оті перестарілі чоловіки, що їх можна побачити на лавах обабіч ґанку суду, котрі сидять там і розповідають один одному брудні анекдоти. |
— Якщо в нього трохи розв’яжеться язик, ми навіть дізна- ' ємося, чи не дарма витрачав він свій час з Шеннон Коттері... мала хвойда, хоча волосся має гарне, тут ніде правди діти.
— Випий спершу ще склянку вина, — промовив Підступник.
Вона випила ще дві, таким чином покінчивши з пляшкою.
(Першою.) На той час вона вже співала «Авалон»1 найкращим зі своїх фіглярських голосів, підкочуючи очі своїм найефект- нішим фіглярським манером. Це було боляче бачити, а ще болючіше чути.
Я пішов до кухні по нову пляшку вина і вирішив, що вже й справді час покликати Генрі. Хоча, як уже було сказано, вели- : ких надій я не мав. Я міг зробити все, лише якщо він виступить
«Avalon» — суперхіт 1920 року, співавтором і виконавцем якого був емігрант єврейського походження з Литви Ел Джолсон (1886—1950); найвище оплачуваний співак і кіноактор у США до кінця 1930-х pp.
в
мі іїм добровільним співучасником, але в глибині душі я вважав, що він збентежиться, щойно спливе час балачок і настане час діяти. Ну, якщо й так, тоді ми просто покладемо її до ліжка. Кранці я їй скажу, що передумав продавати мою отчу ферму.
І Ірийшов Генрі й ніщо в його блідому, скорбному обличчі не- спонукувало до надії на успіх.
— Татуню, — шепнув він, — гадаю, я не зможу. Це ж мама.
— Ну, як не зможеш, то й не зможеш, — погодився я, і в цих моїх словах і зблизька не було Підступника. Я змирився; що і >уде, те й буде. — У будь-якому разі, вона щаслива уперше за паї ато місяців. П’яна, але щаслива.
— Не просто напідпитку, а насправді п’яна?
— Не дивуйся; робити все по-своєму для неї єдиний спосіб відчувати себе щасливою. Ти за свої 14 років життя з нею му- і и в би про це вже знати.
Суплячись, він нашорошив вуха туди, де на ґанку жінка, котра його народила, завела незграйно, проте слово в слово, • Грудного Мак-Гі»1. Генрі геть спохмурнів, почувши цю бур- дейну баладу, можливо, через її приспів («Вона воліла помогти йому запхнути/Бо то ж був знову той Брудний МакГі»), хоча радше через те, яким манером випльовувала ці слова його мані. Лишень минулого року Генрі склав Присягу в таборі Методистського юнацького братства в День праці2. Я стиха радів його шоку. Якщо підлітки не вертяться на всі боки, як флюгери на потужному вітрі, вони стають закостенілими, мов Пуритани.
— Вона хоче, щоб ти приєднався до нас, випив склянку вина.
— Татуню, ти ж знаєш, я пообіцяв Господу, що ніколи не питиму.
— Ти вирішиш це з нею, вона хоче відсвяткувати. Ми продаємо ферму й переїздимо до Омахи.
а.
— Ні!
— Ну... побачимо. Все залежить від тебе, синку. Виходь на ґанок.
Побачивши Генрі, його мати п’яно підвелася на рівні, обхопила руками сина за поперек, якось аж занадто притискаючись до нього своїм тілом, і почала покривати його обличчя екстравагантними поцілунками. Неприємно смердючими, судячи з його гримас. Тим часом Підступник знову наповнив її спорожнілу склянку.
— Нарешті ми всі разом! Мої чоловіки набралися глузду! — Вона підняла склянку, вітаючи нас, і вихлюпнула добрячу порцію собі на груди. Розсміялася, підморгуючи мені. — Якщо твоя ласка, Вілфе, можеш злизати вино з мене трішки пізніше.
Генрі дивився на неї з відразливим замішанням, тимчасом як вона гепнулася назад у крісло, задрала свої спідниці й заштовхала їх собі між ноги. Вона помітила його погляд і розреготалася.
— Не треба нам тут святенництва. Я бачила тебе з Шеннон Коттері. Маленька хвойдочка, але має гарне волосся, та й фігурку показну. — Вона допила вино і зригнула. — Якщо ти ще не обмацав її всю, ти просто дурень. Але треба бути обережним. Чотирнадцять — не замалий вік для одруження. Тут у нас, на серединних рівнинах, чотирнадцять — не замалий рік для одруження навіть на власній кузині.
Нареготавшись, вона знову простягнула свою склянку. Я наповнив її з другої пляшки.
— Татуню, їй уже достатньо, — мовив Генрі несхвально, незгірш за якогось проповідника. Над головами з’явилися перші зірки, підморгуючи згори неозорій пласкій порожнечі, яку я так любив усе життя.
— Ой, ну, я не знаю, — відповів я. — In vino veritas, як пише Пліній Старший... в одній з тих книг, з яких завжди так іронічно глузує твоя мати.
— Рука на плузі цілий день, а ніс у книзі всеньку ніч, — проспівала Арлетт. — Окрім, коли він порається дечим у мені.
— Мамуню!
в
— Мамуню! — перекривила вона і простягнула руку зі склянкою в напрямку ферми Коттері, хоча та стояла надто далеко під нас, щоб бачити тамтешні вогні. Нам їх не було б видно, маніть якби вони жили на милю ближче, оскільки кукурудза вигналася вже високо. Коли в Небраску приходить літо, кожен фермерський дім перетворюється на корабель, що пливе у безбережному зеленому океані. — За Шеннон Коттері і її но- иісінькі цицечки, а якщо мій син ще не знає, якого кольору и неї пипки, він просто телепень.
Мій син не відповів на це, але те, що я міг зрозуміти з його потемнілого обличчя, змусило Підступника втішитися.