Страница 9 из 18
* * * 124 Імення доброго не прагни, не сором Себе зажурою перед одвічним злом: Від духу винного обезумíти краще, Аніж уславитись молитвою й постом. * * * 125 Я чую: «Менше пий, в вині добра немає! Чому рука твоя сулію обіймає?» «Поглянь на дівчину та на вино іскристе: Причин, по-моєму, ясніших не буває! * * * 126 Спокійно їж і пий, ходи собі в киреї, Якщо це праці плід, дбайливості твоєї, А решта... мудрому ціна її відома - Й життя коштовного він не складе за неї. * * * 127 Я вивчив образи живого й неживого, Проник у саму суть високого й низького, Але без сорому я визнаю, що досі Від хмелю кращого я не знайшов нічого. * * * 128 Цій чаші мудрий похвалу співає, Цілунками чоло її вкриває, А всесвіту гончар цю дивну чашу, Оздобивши, об камінь розбиває. * * * 129 Всі смутки випередь, гукни на чорноброву, Щоб з хати винесла вологу пурпурову: Хіба ти золото, недоуме, щоб люди Тебе поклали в прах і викопали знову? * * * 130 Підчаший! Чим тепер я серце заспокою? Від хмелю дивного я на ногах не встою! Від пуху юного, що на твоїм обличчі, Зима життя мого зробилася весною. * * * 131 Що небо? Ретязьок на нашім схудлім тілі. Що море? Наших сліз потоки обмілілі. Що пекло? Наших мук вогні перегорілі. Що рай? Спочинку мить, коли впадем зомлілі. * * * 132 Для нас - вино й любов, для вас - монастирі; Ми в пеклі будемо, ви - в райському шатрі. Де ж проступили ми? Ніде: в скрижалях Долі Так спередвіку нам записано вгорі. * * * 133 Із тих, що рушили в дорогу невідому, Хто звістку нам подав, хто повернув додому? Нічого не лишай на цім розпутті спраги, Бо повернутися не пощастить нікому! * * * 134 Ще кості, жили, кров у тілі є твоїм. Живи й не покидай своєї Долі дім. З Рустамом зіткнешся - борися до останку! З Хотамом здружишся - не підлягай ні в чім! * * * 135 Коли напровесні красуня біля гаю Мені в коновочку наллє вина до краю, (Хай вибачать мені це непристойне слово) - Будь я собакою, коли про рай згадаю! * * * 136 Недаром Бога ми за милосердя славим: Не замкне брами він перед рабом лукавим. Якщо й підпилий ти валяєшся сьогодні, Він завтра все простить твоїм кісткам трухлявим. * * * 137 Не треба й ласощів, як є корець вина, Та як налле його красуня чарівна. Пиячити весь вік, блукати, де попало - Немає кращого від Риби до Овна! * * * 138 Нагадує мені берегова травиця Ту косу, що плела колись небеснолиця. Тож не топчи стебла: воно в останках, може, Тюльпановидої красуні корениться * * * 139 Мене не радує тверезість, а пиття Вселяє в мозок мій шкідливе сум'яття. Та є середній стан - не перше і не друге. Я вічний раб його, бо він і є жит138 * * * 140 Цілую глечика, розпалений жагою, Жду віку довгого від п'яного напою. Уста до уст моїх він притулив і мовив: «Я був таким, як ти... побудь, побудь зі мною!» * * * 141 В одній руці - вина рубін, у другій - милої коса, Сидить щасливий у саду, де на квітках блищить роса, I попиває з піали, аж поки солодко сп'яніє, И не хоче думати, хмільний, про непостійні небеса. * * *