Страница 18 из 18
* * * 296 Як парість вічного зросла з твого садочка, Як надокучила тісна життя сорочка,- Шатру тілесному хисткому не звіряйся: Немає жодного тривкого в нім кілочка. * * * 297 Плює услід мені судьба моя проклята. Як не стараюся, дарма, все йде до ката. Душа збирається. «Побудь»,- кажу - і чую: «Де ж я тулитимусь? Розвалюється хата!» * * * 298 Усе, що в тебе є, туманом розтає. Нікчемністю стає, що маєш за своє. Вважай, що все, що є, на світі не існує, А те, чого нема на цьому світі, є. * * * 299 Не зупиняється небесна колісниця, Не насищається людьми земля-землиця. Ти радий, що тебе вона ще не пожерла? Не поспішай радіть: вона не забариться. * * * 300 Якщо одним коржем я можу два дні жить I пити з черепка, що на землі лежить,- Навіщо меншому за себе підклонятись, Навіщо наймитом у рівного служить? * * * 301 Погляньте, очі, на тісні могили, На світ, де діють зловорожі сили! Царі, князі - в грязі, осяйні лиця Жерущі хробаки заполонили. * * * 302 Чи ще служитимеш для підлості людської? Не квапся мухою до страви будь-якої! На два дні корж купуй, ні перед ким не гнися, Пий краще власну кров, аніж чужі напої! * * * 303 Я б краще вороном копався у ріллі, Ніж у негідника живився при столі. Сухим окрайчиком задовольнятись краще, Ніж губи мазати в чужому киселі. * * * 304 Цей топче стежечку до монастирських брам, Той шлях до Істини собі торує сам... Боюсь, настане день і пролунає голос: «Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!» * * * 305 На учті мудрості зняв мову друг вина (Рум і Аравію збентежила вона): «Не вірю твердженню, що є вина в вині, Коли сам Бог сказав, що проститься вина!» * * * 306 Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув; Ти все, чим томишся, від чотирьох здобув *. Та кожний забере свій дар у тебе - й знову Ти зробишся таким, яким спочатку був. * Ідеться про чотири стихії. * * * 307 Кульгава старість, юність бистронога - Все товпиться до вічного порога. Недовго світом тішаться живі: Всі підем геть, у всіх - одна дорога. * * * 308 В сулії лал вина - як в рудні потайній; У тілі нашім дух - як в піалі напій; А світлий келих той, що від вина сміється,- Сльоза, що кров лози захована у ній.
Переклад Василя Мисика
Рисунки Ірини Степанової