Страница 6 из 18
* * * 68 Якщо Творцю неприйнятні мої бажання, То як же здійснити мені мої бажання? Коли усе, що хоче Бог,- високе й чисте, То, значить, грішні і брудні мої бажання! * * * 69 Ті, що освіти та знання надбали, Що світочем наук для нас палали, Не здужали із тьми цієї вийти: Сказали баєчку - і в сон запали. * * * 70 Хто землю цю створив, ким небеса підперті, Від кого душі в нас, мов жорном, сумом стерті, О, скільки пишних уст і лиць ясних, як місяць, У землю заховав, в тісну шкатулу смерті! * * * 71 Свого майбутнього ніхто не прозирне. Навіщо й думати про те, що неясне? I хвильки не марнуй (якщо не збожеволів), Бо й не зоглядишся, як вік твій промине. * * * 72 Ковтає крапельку розбурхана ріка, На землю падає пилиночка легка. А як же ти живеш? Хіба не так зникаєш, Як та дрібнесенька у вихорі мошка? * * * 73 Хоч у гріхах бридких мої загрузли ноги, Я не журюсь, як той, хто жде згори підмоги. З похмілля гинучи, я знову буду пити Й минати з милою мечеті й синагоги! * * * 74 Журитись завтрашнім, о друже мій, не слід: Вважай за знахідку скороминущий світ. Ми завтра кинемо шинок цей і пристанем До товариства тих, кому сім тисяч літ. * * * 75 Хто в найтаємніше спроможний зазирнути, Той не шукає втіх і не боїться скрути: Якщо добро і зло - минущі, то байдуже, Слабим чи лікарем тобі судилось бути. * * * 76 Ти був краплиною, тією, що назовні Огненні спалахи виштовхують любовні. День проживеш, а там... розвіє вітер прах твій! Тож майся весело і випивай уповні! * * * 77 У мірочці вина топлю свою досаду, Побіля келиха, як багатир, засяду. З умом і вірою розлуку взявши тричі, Весілля справлю я з дочкою винограду. * * * 78 Цей караван життя - предивна річ: Так мало у ньому щасливих стріч! Ей, чашнику, про судний день не думай! Лий, лий вино, бо пропадає ніч! * * * 79 Весь вік про гурій пишновидих снитиму, Щодня вино - лози дарунок - питиму. Хай Бог пошле тобі покуту, кажуть... Хай шле, дарма, а я своє робитиму! * * * 80 Вже сонце свій аркан метнуло ввись - і от У келих Кай-Хосров укинув свій клейнод. Пий, не міркуючи, бо всіх пора світання Коханки голосом зове до насолод! * * * 81 Ми більш працюємо, ніж муфтій-горлодер; I в п'яних менше в нас у голові химер: Ми точим кров лози, а він людської прагне - Нехай же судить сам, хто гірший кровожер! * * * 82 Ці чвари, підступи, нікчемне сум'яття... Доволі, чашнику, недоброго пиття! Доволі! Хочу я, щоб вилився на землю, Як решта з келиха, цей залишок життя! * * * 83 Душа моя болить, я думаю про друга, А в друга милого на серці інша туга. Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки, Коли вже й лікаря перемогла недуга? * * * 84 Що перед чаркою імперія Ковуса, Кубадів гордий трон, ясні клейноди Туса? Зітхання вранішнє з грудей коханця краще За молитви того, кого страшить спокуса. * * * 85 Прожити сімдесят - і з думки викинь! Хай Тобою править хміль - тут тільки п'яним рай! Аж поки з голови твоєї зроблять глечик, Ти глечика з вином із рук не випускай!