Страница 4 из 18
* * * 31 Що глина гончарам? Не варт нічого! Нікчемний прах! А розсудили б строго, Вони б її не м'яли й не топтали: Це прах батьків, хай мають жаль до нього! * * * 32 Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!» I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!» Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка, Ми надолужимо у місяць рамазан! * * * 33 Чому, о небеса, у недотепи-скнари Є лазня, млин і сад, є табуни й отари, А праведному й корж нелегко дістається? Не шани варті ви, а злого глуму й кари! * * * 34 Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя; Ті, що пішли від нас, пішли без вороття; Із рук не випускай ні серця, ні коханки, Будь завжди з келихом - і не марнуй життя! * * * 35 Не ті тепер часи, щоб друзів добирати. З людьми на відстані привчайся розмовляти. До найвірнішого пригляньсь розумним оком - I ворога в ньому зумієш розпізнати. * * * 36 Що знаєш ти? Адже ти сам - ніщо! Ти вітер, дим, і весь твій крам - ніщо! З обох боків у тебе небуття, Ти весь в ньому, ти й тут і там - ніщо! * * * 37 Ми загубили все, що назбирали; Нам кігті смерті серце роздирали; Ніхто не повернувся з-за могили Розповісти про тих, що змандрували. * * * 38 Вино й пихатому додолу шию гне, Вузли розв'язує, розплутує складне. Налий Іблісові* - і він перед Адамом Дві тисячі разів чолом землі сягне. * Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові. * * * 39 Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг, О чашнику! Кладу тобі життя до ніг. Дрібненька курява, очей моїх відрада, Встає роями сонць від підошов твоїх! * * * 40 Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу? Коли піду я геть, що в світі я порушу? Кого я не питав, ніхто не пояснив, Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу. * * * 41 Я не шукаю втіхи у вині, Аж поки горе не наллє мені; В чужу сільницю не вмочу я хліба, Аж поки серце не спряжу в вогні. * * * 42 Я за Джемшідів трон і черепка не дам. Вино поживніше за страви Маріам*. Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще, Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**. * Мати Ісусова. ** Суфійський шейх. * * * 43 До гончара недавно я забрів, Що з глини й Бога б виліпить зумів. Та бачив я (сліпий хіба не бачив), Що він не глину мне, а прах батьків. * * * 44 Як скажуть вам, що я лихий пияк, Невірний і найгірший із гуляк,- Це правда. В кожного своя вподоба. I в мене теж. Такий у мене смак! * * * 45 Навіщо хмуриться і день у день журиться? На цім шляху тобі не трапиться криниця. Не в наших-бо руках всі наші справи. Долі Скорися загодя - так мудрому годиться. * * * 46 Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі, За тиждень схиляться і спорохніють долі. Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко - I не зоглядишся - як стануть луки голі. * * * 47 Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне. Той світ надійніший за це життя обманне. Дав душу в позику мені Господь - і я Знов поверну її, коли мій строк настане. * * * 48 Цей світ - прихилище для звірів і людей, Світань і сутінків стобарвний мавзолей, Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів, Кістки Баграмові, що поглинає глей.