Твори

Колись тов. Сталін говорив |17, що «само собою розуміється, нація як всяке історичне явище має свою історію: початок і кінець». В XVIII віці Німеччина, а в XIX — Росія проходили серединний етап своєї національної трансформації.

Українське мистецтво теж підходить до свого золотого віку. Починається період «бурі й натиску». Друга половина німецького XVII віку, що йшла за 30-літньою війною ІІ8, характеризується інтелектуальним і політичним занепадом. В першій половині XVIII починається рух, і в тому ж віці Німеччина дає Лессінга, Гете, Шіллера. Ще до автора «Лаокоона» в німецькій літературі був рух проти французької поезії і просвітительства. Це був рух, як відомо, не проти Франції, а проти художніх смаків французького двора. Класичний період німецького мистецтва рішуче розв’язав це питання «Стражданнями молодого Вертера» 119 і «Розбійниками». Це зовсім не значить, що тодішня молодь була націоналістично настроєною, навпаки, Гете і Шіллер, як відомо, були космополітами. Навіть рішучий момент боротьби з французоманією тісно зв’язує Лессінга з ДідрОо Але першоджерелом була все-таки Англія — Європа для тодішньої Німеччини. Але все-таки надходив золотий вік,— і Гете пішов до Шекспіра. Це зовсім не підходило (зашкодило — ?) німецьким класикам згадати Марціала 120 й піднести «Ксенії» рідному філістерству. Україна теж пережила свою війну з царатом і вийшла з неї до певної міри спустошеною. Але вже в минулому столітті починається непоборний національний рух. Культурний занепад вів нас до тих обмежених соціально-побутових можливостей, що їх ми маємо сьогодні.

Але національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку. «М’ятежні генії» (термін, що ним охрестили себе поети епохи «Штурму унд Дрангу») повторюються сьогодні в українській літературі. Раніш, ніж почати фундаментальну творчість, «м’ятежні генії», як відомо, кинулись в бій. Багато з них не витримало такого безпримірного горіння, частина з них збожеволіла, але нато-місць з гуртка страсбургських «м’ятежників» вийшов Гете. Наша епоха теж страждає на гігантомахію, але ця гігантомахія не що інше, як гігантомахія «бурі й натиску». Історична місія «м’ятежних геніїв» зводилась, як відомо, до того, щоб розчистити атмосферу, скинути традиції, найти самостійний шлях для розвитку німецької літератури. Ті ж самі завдання і ми беремо на себе. «Штурм унд Дранг» звертався до Оссіа-на 12 ], Гомера, Шекспіра, ми теж провіряємо свої можливості на античній культурі і Ренесансі. Це зовсім не значить, що ми когось хочемо рабськи наслідувати. Ми тільки даємо своїм вбогим опонентам ще один козир в руки, але козир більш певний, «Штурм унд Дранг» був, як відомо, продовженням французького раціоналізму і його освободительних ідей, але він був також повстанням проти раціоналістичного догматизму. М’ятеж продовжує російський більшовизм, але повстаємо проти псевдомарксистського вульгаризму. Тоді був час не зовсім ясного протесту,— наші горизонти теж тільки-но виясняються.

Така-от наша історична аналогія і спеціально для тих, хто їх полюбляє. Нічого блукати в «пантагрюелізмах» 122 — «дайош» «бурю й натиск». ■ Наша епоха все-таки залишається великою епохою ренесансу, що розчиняє двері тому весняному повітрю, яке легеньким і радісним вітерцем біжить з Азії.

Наше відродження йде під прапором пролетарських революцій і кожним своїм нервом спрямовано туди, де маячать і горять під осіннім димком прекрасні «озера загіриьої комуни», Ми вже все маємо — і буйні фарби Петрицького г 3, і конструктивну чіткість Меллера 124, і прекрасні звуки Вери-ківського 125, і незрівнянну поезію Тичини, Рильського, і надзвичайного Курбаса, і..., і..., і... Але ми ще не маємо відповідної культурної атмосфери. Ми знаємо, що основа всього — це Дніпробуд. Але не виросте дуб без сонця. Безпокійний Байрон не будував Лондона, але й навіть він, «мошльщик» третього стану, був великим громадянином і вмів запалити до творчості своє суспільство. І це ми знаємо. Ми віримо, що гряде і наш геніальний неспокійний громадянин. Його викликаємо ми своїми нервами, своєю непоборною волею.

Отже, підводиться прекрасне сонце відродження, і ми тиснемо руку тобі, невідомий товаришу. Ми підемо з тобою по наших спустошених городах і селах з багряним прапором і вийдемо на той великий тракт, що по ньому йдуть народи до далекого, але безсумнівного комуністичного суспільства.

ПРИМІТКИ

До даного тому ввійшли кращі твори Миколи Хвильового: значна частина новел та оповідань, «Повість про санаторійну зону», роман «Вальдшнепи», рання поезія. Вміщено кілька памфлетів, написаних у ході літдискусії 1925— 1928 рр. Хоча у 20-ті роки він по праву вважався одним із найавторитетніших

і найпопулярніших українських письменників, протягом десятиліть його твори були майже невідомими українському читачеві. За життя письменника з’явилося кілька видань вибраних творів, зокрема: Хвильовий Микола. Твори. У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1927.— 1930 (т. 1 (Етюди) — 1927 р., т. 2 (Осінь) — 1928 р., т. З (Етюди) — 1930 р.). Перший та другий томи творів без композиційних змін було перевидано вдруге в 1929 р. Третій том не вийшов. У 1932 р. здійснено вид.: Хвильовий Микола. Вибрані твори: У 2-х т.— Харків: Рух, 1932.— Т. 1. Запланований другий том не побачив світу. Після цього впродовж майже шести десятиліть, на Україні були під забороною не лише книжки, але й саме ім’я звинуваченого у найтяжчих ідеологічних гріхах письменника.

У 1980—1986 рр. Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка (Нью-Йорк. Балтімор. Торонто) видало Твори М. Хвильового у п’ятьох томах з грунтовною передмовою і коментарями Гр. Костюка. Окремі томи супроводжувалися вступними статтями М. Шкандрія, С. Гординського, Ю. Шевельова. У 1989 р. вперше після тривалої перерви видавництво «Радянський письменник» опублікувало збірку вибраного «Сині етюди». В 1990 р. у видавництві «Дніпро» з’явилися твори М. Хвильового у двох томах.

Враховуючи останню волю автора та едиційну практику, що склалася, новели й оповідання в даному томі розташовано в основному так, як уклав їх М. Хвильовий для прижиттєвого видання (Твори: У 3-х т.). Оповідання, не вміщені в тритомнику, подаються в хронологічному порядку.

Тексти публікуються за джерелами, що найточніше передають творчу волю автора. Авторський правопис наближено до сучасного. Твори датуються здебільшого за першодруком, окрім тих випадків, коли дата написання зазначена автором.

У примітках подається історико-літературний та реальний коментар.

Авторські зауваження до текстів наводяться в посторінкових виносках беззастережно, переклади іноземних слів і виразів подаються з ремаркою «Ред.». Маловідомі імена й назви, історичні події, що коментуються в примітках, позначені у тексті цифрами. В кінці тому вміщено словничок малозрозумілих та діалектних слів.

. НОВЕЛИ, ОПОВІДАННЯ

ВСТУПНА НОВЕЛА

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1927.— Т. 1 (Етюди).— С. 5—12. Твір написано спеціально для цього видання. Подається за першодруком.

1 «С е д і» — п’єса англійського прозаїка і драматурга В. С. Моема (1874— 1965), поставлена трупою театру «Березіль» у сезоні 1927—1928 рр.

2 У ж вій Наталя Михайлівна (1898—1986) —українська актриса, народна артистка СРСР, Герой Соціалістичної Праці. У спектаклях театру «Березіль» блискуче виконувала головну роль дівчини Седі в однойменній драмі Моема.

3 «Березіль»—один з перших українських пореволюційних театрів. Заснований українським режисером-новатором Лесем Курбасом (1887— 1937), працював у 1922—1926 рр. у Києві, в 1926—1935 рр.— у Харкові. Після арешту Леся Курбаса в грудні 1933 р. «Березіль» фактично розпався. Деяких акторів було репресовано. 1935 р. частина колишніх «березільців» об’єдналася в Харківському українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.