Страница 7 из 25
Заправляєм що не ранок Вітамінів кілька банок. Вже готові бодні три Соковитої ікри. Помогли нам в цьому ділі Баклажаники дозрілі. Дядько Перець і Томат, Ще й Укріп, Петрущин брат. — Слава! — чуть з усіх сторін. Вилітає в коло Хрін: — Потрудивсь і я на славу. Добру винайшов приправу. Гордо в місто відвезу. Не один утре сльозу. До м’ясця, до холодцю Всяк проситиме хрінцю. Хто не вірить, хай нюхне, В маяки пишіть мене! Мовив так — і витяг терку І натерся в макітерку. Всі схопились за носи: — З ним і гемона з’їси! — Потрудився Хрін за трьох! З гурту вискочив Горох: — Я відправлю в магазин Триста тисяч горошин! Кожна кулька — як горіх. Супу вистачить на всіх! — Слава! Слава! Це ж чудово! Тут Ромашка просить слова. Уклонилась. В білій льолі, Тихо мовила поволі: — Труд мій, друзі, невеликий. Я роблю з травичок ліки. Із шавлію, з чебрецю, З материнки, з ялівцю. А від жовчі й живота — З бузинового листа. Знов гукнули:— Слава! Слава! — Мнеться лікарка русява; — А з Барвінком — теж труди. Він слухняний не завжди. Сто сльозинок хлопчик витер. Поки вивчив тридцять літер. Подививсь Барвінок скоса І Ромашку — смик за косу. Хтів тікати, поки гомір. Та Часник піймав за комір. Наїжачився й Гарбуз, Уперед ступив, як туз: — Ну, Барвінку, ось «Буквар», Щось по-писаному вшквар! Де і взявся той «Букварик». Став Барвінок мов комарик. А Ромашка — мов зоря. Розгортає «Букваря»: — Що за буква? — Півжука. — А точніше? — Буква «КА». — «ХА», як муха... — А оце? — «О» — кругленьке, мов яйце...— Почесав малий за вухом І пальнув єдиним духом: — «ЖЕ» — засушений жучок. — «ЧЕ» — залізний гапличок, «Ю» — турецький барабан, «ША» — справжнісінький паркан... Що зчинилось! Шум і жарти. Дід Гарбуз ковтнув півкварти Бузинової роси І сказав: — Герой єси! Раптом — хмара це чи крила? — Сонце щось на мить закрило. Тінь упала з високості: То летять лелеки в гості. Сіли-впали край дороги. Довгоносі, довгоногі. Похилилась рогоза. Підійшли до Гарбуза. — Здрастуй, сонечко-город, Зелененький наш народ! — Другий мовив: — З вами рай. Та тікаєм в дальній край...— Третій: — Осінь підійшла. Летимо шукать тепла. А Барвінок: — Де ж той вирій? — За морями, в далі сірій... Уклонивсь птахам Барвінок, Притуливсь до їх пір’їнок: — Ой, візьміть, коли не важко, В теплий край мене й Ромашку! Треба й нам побачить світу. Щоб поліпшити освіту.— Підійняв лелека ногу, Чути в голосі тривогу: — Ой, Барвіночку, не раю Відлітати з Диво-краю. Та заморська сторона — Мов під ноги борона! Жодна пташка лісова На чужині не співа. Другий виступив лелека; — І в польоті небезпека. Не злякаєшся, коли Нападуть на нас орли? В пазурах загинуть можна. Путь далека і тривожна. Але вийшов третій птах З добрим словом на вустах; — Коли ти такий завзятий. Нам не важко, можем взяти. От так диво: між зірок — Географії урок! Тут Часник ударив в поли: — Та навіщо? Та ніколи! Та куди? Та що це ви? Щоб поїли їх леви? Крокодил чи бегемот — Це тобі не цар Осот! Тупнув чоботом Гарбуз, Аж каблук у землю вгруз; — Хай побачать дальній світ І складуть нам щирий звіт. Скільки вражень, скільки мрій... Ех, шкода, що я старий... Підхопив Барвінок спис, Почоломкав діда в ніс. Перед мудрим Часником Тричі скочив гопаком. І, мов вершник у сідлі. Загойдався на крилі. Поряд всілася й Ромашка. Запитала: — Вам не важко? — А лелека; — Жарти кинь! — І підскочив, наче кінь. Відвернулися Редиски, Рукавами втерли слізки. Навіть в дядька Часника Відібрало язика. Вкрай схвильований Гарбуз Лопушаний зняв картуз І сказав; — Синашу мій! Ось вам вузлик чарівний. Знай, Ромашко, знай Барвінок, В ньому жменька насінинок. В час навальної біди До землі їх приклади. І відразу ж, як один. Ми зростем із насінин. І Ромашечці, й тобі Допоможем, далебі. Та прийдем ми лиш на мить. Бо в чужині нам не жить. Отже, викличеш ти нас В час трудний і тільки раз. От і все... Тримай, Барвінку! Підхопив малий торбинку. До грудей притис її. Мовив: — Рідні ви мої... Ждіть додому нас у квітні. Як настануть дні привітні!