Архе

ЗіЗ

Так взагалі, то з дорослішанням (якщо в його випадку про таке говорять) маестро дедалі дужче тяжів до непатен-

202

тованого каліцтва. Періоди гострого усвідомлення людської природи він гасив

косметичними ампутаціями - як правило, на ногах.

Маестро рубав собі пальці.

Все почалося з відмазки до армії. Серед сотень інших можливостей

дезертирування йому найбільше сподобалась ідея членоушкодження. Член він, звичайно, пошкодував, зате приділив неабияку увагу спершу мізинцеві, а потім

безіменному пальцеві лівої ноги.

Увагу такого ґатунку маестро називав остаточною.

Якби комусь випала нагода помилуватися його ступнями без шкарпеток (твердих

від вічно засихаючої крові), то відчув би певну ніяковість. А згадувати те

буре місиво пеньків від нерівно відрубаних кісток і при цьому робити суботній

педикюр - це вже з розваг для багатих.

Останній етап тверезості (а заразом - і тілоушкодження) мав місце саме під

час забав із панками з ізоляторного. В маестро й досі на пальці намотана

сіра, місцями бура пов'язка з несвіжих бинтів.

Щось таке по-хамськи модне - забинтоване місце

ампутації.

Після останнього сеансу хірургії маестро визнав, що панки з ізоляторного

виявилися не найкращою глиною для імпровізацій. Шкода. Можна було б бавитись-

не набавитись: в аварію з ампутацією, в хірурга-п'яничку, в ампутацію

навпомацки і т.д.

Він озирається по боках. Порожньо. Трохи кривлячись, починає розмотувати

бинт. Оберт за обертом маестро звільняє безіменний палець від закривавленого

кожушка, а вітер підхоплює кінець пов'язки в повітря.

Вітер. Тріпотіння.

Він смикає, відриває від почорнілого, тхнучого йодом пенька останні нитки

бинта і кидає за вітром.

Вітер несе бинт за обрій.

Хвилину він розглядає рану і намагається поворушити залишковим

півторафаланговим відростком.

Він посміхається.

203

- Можна підкапати до кетамінів, - каже маестро вголос, і голуб коло його ніг

зблискує оком. Маестро підморгує птахові. Голуб не спускає уважного погляду з

маестрових окулярів.

Кетамінами маестро зве торчків з вулиці Вірменської - Шульца Чорного, Вано

Ромашона та інших йобнутих25, яких у Шульца на хаті ніколи не бракувало.

Кетаміни проводять час у двох станах: випадають на кетаміновий марамул або

торочать про кетамінові марамули на терпугах. Потім знову ґедзаються і

від'їжджають на чергові сорок п'ять хвилин - урок хімії для немовлят. З

кетамінами могло бути цікаво день... ну, два. Потім їхні постійні

обсмоктування тем про структуру всесвіту і щогодинне бажання «вмазатися»

починають діставати.

Не, з кетамінами революції не зробиш.

5і2

Серед запасних варіантів числиться кавалєрка по Коптській, де мешкає троє: Толік-піротехнік (бляхар-відромаґ-нат), його малолітня (цікаво - малололітня

чи малолітня а.к.а. частково весняна?) коханка Люся і дід-марксист, колишній

ракетник-баліст.

Найбільший інтерес викликав саме дід-діалектик. Старий алкаш був

паралізований - цілими днями сидів у кріслі й невідривно дивився на запалений

газ на кухні. Цю тисячолітню йоґічну практику він випадково відкрив для себе

пару років тому, як і більшість видатних відкриттів - з бодуна. Практика так

захопила пенсіонера, що з кожним днем він присвячував їй усе більше уваги, відволікаючись тільки на бух. З усієї братії старий йоґін визнавав хіба

одного маестра. Баліст називав маестро Пєтьою.

25 Ігор Чорний (Шульц) - активний учасник львівського психофармако-логічного

дискурсу, трагічно загинув 2001 р. Вано Романош - музикант-

мультиінструменталіст, фронтмен індустріального музичного проекту «Nordic Nosferatu Noise», передчасно помер у 2000 р. Літературний варіант біографії

шукай за: Л.Дереш, «Industrial», неопубл.

204

- Ти панімаєш, Пєтя, - заводив він, поки маестро розливав по склянках. - Я

сіжу і сматрю. На агонь. І агонь как би єсть, а меня как би нєт. Панімаєш, да? Пустата адна! І так харашо мнє, Пєтя, так харашо...

- Канешна, Федорович. От уявіть, шо я - це агонь, а Вас на самом ділі нема.

- Правільно! Нєма мєня, Пєтя. Ніхуя нєма.

- І я кажу, шо немає. Тільки от шо тагда єсть, Федорович? От комунізм - єсьть

він чи нема?

Але дід відчував якусь лукавинку і відкриватися не поспішав.

- На етот вопрос ми отвєтім з позіцій марксізма-лєні-нізма, - по чому негайно

вихиляв.

І от який феномен - варто йому самому випити літр горілки, як відразу ж

підіймаєься на ноги і починає оперувати такими ідейними пластами, від яких у

бехаря-відромаґ-ната і його хуни поза шкіру мороз дере. І з такою легкістю, головне, ніби карти в окопі здає. Прямо тобі крішнамурті якийсь.

Віднедавна у діда почали проявлятися сіддхи: спонтанна левітація, наприклад.

Левітує поки що невисоко - сантиметрів на двадцять підіймається, проте

маестро знає, що у діда все попереду.

Хоч і охота з йоґіном побухати, маестро вагається. Петрович розказував, недавно до Толіка-піротехніка менти приходили. Може, його шукають.

5ІЗ

Ні. Не його. Кубики не брешуть.

Можна також було заскочити до братів Коклюшів - двох ізгоїв trash-

концептуалістів, технарів-самородків, які у вільний час знімають різну туфту

на кінокамеру, складають до цього звукоряд, цифрують, мікшують, рендерять, апгрейдять, в'ючать, дрючать, врешті записують на відео-

205

касету, викурюють по наперсткові трави-«хімки» і з пафосом сумлінно зробленої

роботи проглядають відзняте. Творчий тандем треш-концептуалістів носить назву

«The Whooping-cough Brothers26», або ж «Антиодуд рятує світ» («Ворона їде»).

Те, чим займаються трешери, маестро називає «робити з гівна цукерочку».

Треш-концептуалісти обожнюють вештатися пустирищами і звалищами. Там вони

крупним планом фільмують іржаві залізяки і тому подібний непотріб.

З доступного асорті треш-концептуалісти видаються йому найбільш прийнятними: творчі люди з мінімумом комплексів, відкриті новим відчуттям і враженням.

Достатньо просунуті, щоби не цілувати землі, якою ступала нога маестра.

(Молодший Коклюш, Олег, був ще й запеклим енурез-ником. Ніщо не повертало

маестрові радості буття так тихо, як ніч під однією ковдрою з антиодудом-

юніором.)

Об'єкт №4. ОБСЕРВАТОРІЯ

Вона домінує над обрієм, схожа на космічну цитадель серед кремнієвих скель

десь на Юпітері. Вона велика, впорядкована, стерильна і безлюдна. Вона

футуристична й електронна настільки фундаментально, що, здається, ще трохи -

і Номер 4 заново відкриє для себе велич Архаїзму.

Об'єкт №4 має власний ядерний реактор, з якого черпає енергію. Його коридори

залиті ледь уловимим стерильним ультрафіолетом. Обсерваторія сяє тим сліпучо-

білим кварцовим світлом, яким починається світанок на Венері.

У деяких варіантах світу в належний час Обсерваторія активно моделює

самодеструктивну схему мислення, котре вибрало тишу.

Обсерваторія холодна. Вона - безжалісна, знеособлена космічна станція, котра

вдивляється у безконечність. Бастіон, із якого, ховаючись за примарами

логіки, жме на

26 «Брати Кашлюки» (англ.)

206

факторіал, витріскує фракталом і вривається в комбінаторну безконечність

Тиша.

Об'єктові №4 тиша властива за означенням.

Сенс існування Обсерваторії - споглядання Безодні.

Інколи Обсерваторії, втіленій архітектурно, приписують властивість Транзиту.

Всі перелічені вище ознаки були присутні в будинку номер сім по вулиці

Беранже, - гніздов'ї ґедзів та ос, кладовищі львівських ворон, яке стережуть

брати Коклюші.

The whooping-caugh brothers мешкали на сквоті в «перекошеному» будинку по

вул.Беранже (тій самій, що колись горіла). А позаяк, крім кашлюків, ніхто