Зорепади

Він безсило впав на лаву у дворику «Акваріума», жадібно вдихав повітря, таке свіже й п’янке осінньої днини. Йому доконче треба було освіжити голову і зважити, на що вони з Діком можуть сподіватися? У скронях безсило, мов пташка в тенетах, билася одна-едина цифра: десять кілограмів! Їх програє Дік Максименку.

Розумом Івен уже збагнув, що поєдинок програно, душею завзятого спортивного бійця не хотів змиритися з таким фіналом. Треба боротися до кінця, до останнього шансу! Навіть, знехтувавши настановами «Чемпіона», піти на авантюру. На помості всяке трапляється, смішне також. Можливо, що невдача Максименка — сьогодні не єдина. Буває, що зриви переслідують одного учасника, оминаючи всіх інших.

Так нічого й не придумавши, Івен знову поспішив до розминочного залу. Суддя вже, мабуть, збирає заявки на перші підходи в поштовху; Дік, чого доброго, ще накоїть без нього дурниць.

Івен зайшов за лаштунки в ту мить, коли суддя брав заявку у Головача. Пітер просто, навіть трохи недбало кинув — 250. Івен мало не поточився. Це означало, що з першої ж спроби Максименко може встановити світовий рекорд у двоборстві — 475 кілограмів! Це та сума, якою вони сподівалися приголомшити світ! А суперник підходить до неї, немов граючись!

Тут суддя поглянув на нього. Івен якось автоматично назвав ту саму цифру — 250. Повернувся і зустрів здивований погляд сина. Ясна річ, Дік не розуміє його: він мав починати поштовх з 240 кілограмів, а таку вагу заявити на другий підхід. Так розписав його виступ «Чемпіон». І от батько зрадив настанові кібера. Він лише тяжко зітхнув:

— Нічого, синку, так треба. Ще не все втрачено…

Оскільки Дік і Максименко починали поштовх з однакової ваги, суддя провів жеребкування. Починати випало Максименку. Це не мало ніякого принципового значення, але засмутило Тейлора-старшого. Зараз цей велетень візьме вагу і стане рекордсменом світу у двоборстві. Виступ його сина перетвориться тоді на пусту формальність — кому цікаво дивитися на спроби атлета, який все одно вже не стане першим?

Максименко без будь-якої напруги вижав 250-кілограмову штангу. Штовхнув її мов палицю, кажуть атлети. Цим вони підкреслюють основне — виняткову легкість виконання вправи. Глядачі вибухнули щирими оплесками і почали скандувати: «П’ятсот, п’ятсот, п’ятсот!» Так, їм дуже хотілося, щоб цей русявий велетень підняв у сумі двоборства фантастичні 500 кілограмів! Зможе чи ні? Дискусія на цю тему так захопила глядачів, що підхід Діка до тих же 250 кілограмів минув зовсім непомітно, ніби він і не виходив на поміст.

Тільки ці двоє й суперничали за золоту медаль, всі інші атлети вже закінчили виступи. І знову треба було називати вагу для другого підходу. Тейлор-старший поглянув на Головача, і той прочитав у його очах німе прохання — не муч мене, називай одразу остаточний результат, все одно я вже програв. Залізний Пітер назвав: 275 кілограмів! Івен лише облизав умить пересохлі губи: оце так замах! На ті 500 кілограмів, яких вимагають глядачі… А суддя вже дивився на нього. І він ледь чутно сказав: 265.

Батько був упевнений, що син знову не зрозуміє його. В розрахунках «Чемпіона» такого результату не значилося взагалі, кібер вважав найвищою можливістю Діка у поштовху — 260 кілограмів. Але Івенові так хотілося, щоб син бодай кілька хвилин побув рекордсменом світу у двоборстві! Підніме Дік 265, і його сума сягне 480 кілограмів! А це вже результат! Хай він протримається хоч до виходу Максименка, все одно стане ясно, що Дік Тейлор — справжній хлопець, що від нього можна чекати ще визначніших досягнень. А може, 480 кілограмів стануть переможною сумою? Все-таки підняти в поштовху 275 буде нелегко й такому богатиреві, як Максименко.

В одному старий атлет не помилився: спроба поновити щойно встановлений світовий рекорд у двоборстві знову викликала інтерес глядачів до Діка. Вони напружено стежили за його підходом і щиро співчували, коли Дік не зміг встати з колосальною вагою на грудях.

Дік зійшов з помосту, всім своїм виглядом немов промовляючи: бачиш, батьку, не готовий я до такого. А батькові все ж щось віщувало: син візьме вагу у другій спробі! Він поклав Діка на лаву, почав старанно масувати йому йоги. Зненацька біля них опинився Максименко, порадив:

— Спробуй встати в темпі. Ти ж сильний хлопець!..

Завершальна спроба вдалася Дікові якнайкраще. Він здолав опір снаряда і впевнено виштовхнув його вгору. Єсть! Дік Тейлор — рекордсмен світу з сумою двоборства у 480 кілограмів!

Він підняв на п’ять кілограмів більше, ніж віщував «Чемпіон».

Щасливий і стомлений, Дік повернувся за лаштунки. Вдячно кивнув головою Олексі, але підходити до нього не став — Максименко готувався до свого другого виходу на поміст. Та й не було сил рухатися, і він безсило впав у фотель, розслабивши стомлені надлюдським зусиллям м’язи. Заплющив очі і почув, як злива оплесків сповнила зал.

Дік знав її причину: на табло з’явилося прізвище Максименка і поруч з ним цифра його рекордної спроби — 275 кілограмів! Максименко легенько зітхнув, поправив широкий пасок і впевнено рушив на поміст…

У залі запанувала така тиша, яку навіть важко уявити для такої кількості глядачів. Цей симпатичний русявий богатир зараз штурмуватиме два феноменальні світові рекорди. Якщо ця спроба буде вдала, то в запасі у нього залишиться ще один підхід. І, можливо, всі стануть свідками не тільки скорення, а й перевершення рубежу в 500 кілограмів!

Максименко рвучко взяв штангу на груди, глибоко підсів під неї. Присутні майже фізично відчули, як тиснуть на атлета рекордні кілограми, як намагаються розчавити його, вдавити в поміст. Яку ж треба мати силу, які крицеві м’язи, щоб протистояти громаддю! Олекса встав, прийняв зручне положення для безпосереднього поштовху з грудей. І вибухнув штангою вгору, виніс її на прямі руки! Разом з ним вибухнув радісним вигуком велетенський зал, ніби всі присутні були причетні до цієї визначної події, до цього невиданого спортивного подвигу!

Русявий богатир упевнено тримав над головою штангу фантастичної ваги. Глядачі раділи до несамовитості. Дік разом з усіма щось кричав, не помічаючи скептичної посмішки на батьковому обличчі: чого ти радієш, дурнику, це ж остаточний крах усіх наших надій! Та Дік бачив головне: людина тримає над головою велетенську вагу у 275 кілограмів! 275!!!

Минула секунда, друга, третя… Максименко тримав штангу над головою, а арбітр немов закляк за своїм столиком. Він захоплено дивився на найсильнішу людину планети, забувши про свої безпосередні обов’язки. Аж доки йому не підказали: командуй опустити! Скільки ж можна тримати таку вагу!

Арбітр квапливо подав команду, змахнув, як водиться, рукою. Та, знесилений тривалою фіксацією надмірної ваги, Олекса вже не міг опустити штангу за правилами, штанга вислизнула з рук, з гуркотом упала на поміст. А Максименко сполотнів, поточився і, хитаючись, мов п’яний, пішов до столика лікаря. Тієї ж миті якось особливо яскраво спалахнули три ліхтарики суддів: вони сповіщали всім, всім, всім, що спроба радянського богатиря зарахована, народилося одразу два світових рекорди!

І тут стався другий вибух.

Ще не вщухли оплески, як секретар Міжнародної федерації оголосив: результат Максименка анулюється, оскільки він не опустив, а кинув штангу на поміст, порушивши одне з головних правил. У Івена радісно тьохнуло серце — ось воно, щастя! Старий Стівенс подає руку допомоги — позбавляє Максименка переможної спроби! Бути Дікові чемпіоном світу!..

Тейлор-старший навіть не помітив, як змінився з лиця арбітр, як розпачливо схопився за голову й кинувся до столика секретаря федерації: це ж він, арбітр, винен у всьому, через нього атлет мало не десяток секунд замість двох тримав важенну штангу над головою! Та секретар федерації лише гримнув на арбітра й наказав йому йти на місце.

Що тут зчинилося в залі! Чудовий «Акваріум» міг би злетіти в повітря від обурення й гніву глядачів. Вже летіли до столу секретаря федерації важкі запальнички, портсигари, в’язки ключів, вже найзаповзятіші уболівальники почали з тріском розламувати стільці. Вони не могли змиритися з таким нахабством: через чиюсь помилку, більше того — через чиюсь примху їх хотіли позбавити такого величезного свята — бути свідками народження двох феноменальних рекордів!