Зорепади

Дік переможе залюбки, без найменшої конкуренції, змагаючись, власне, сам з собою. У сина кращий нервовий «запас», він значно свіжіший за Максименка психічно, йому легше буде вести боротьбу. Та й важить син майже на два десятки кілограмів менше! Це вже означає, що до початку змагань Дік виграє у суперника 2,5 кілограма: якщо вони обидва покажуть однаковий результат, перемогу буде присуджено легшому. Хоче того Максименко чи ні, а для золотої медалі він обов’язково мусить випередити Діка бодай на 2,5 кілограма. Зробити це буде не так просто, син добре підготувався до штурму всіх трьох світових рекордів — і в обох вправах, і в сумі двоборства.

Усі ці оптимістичні думки Івен перебирав у голові під дзвінкий супровід «залізної гри» — невгамовний брязкіт металу. Вже вийшли на поміст ті, кому не судилося навіть наблизитися до призових місць. За лаштунками брязкіт був ще лункішим і безперервним — на трьох тренувальних помостах готувалися найсильніші.

Власне, поєдинок Діка з Олексою вже почався, щоправда, психологічно. Коли суддя попросив тренерів назвати вагу для перших підходів, Головач вдав, що не дочув, а може, й справді не дочув? Тейлор-старший посміхнувся: він розцінив мовчанку Залізного Пітера як своєрідний тактичний хід — той хотів спочатку почути їхню заявку. Івен вирішив: 200 кілограмів! На його подив, Головач назвав на п’ять кілограмів більше.

Дік готувався до виходу на поміст за чітким планом, який розробив «Чемпіон». Батько вивчив план напам’ять, не зазирати ж до блокнота! Після кожної тренувальної вправи він поглядав на секундомір, щоб син точно дотримувався пауз відпочинку. А зараз можна сховати до кишені й секундомір: Дік має відпочивати хвилин п’ять.

Івен зітхнув, опустився в крісло, заглибився у свої думки. Як раптом почув сповнений заздрості голос сина:

— А сильний чортяка!

Івен здивовано скинув очі на сина; той дивився на третій поміст, на якому працював Максименко. Батько й собі перевів погляд туди ж. Олекса якраз виконував присідання з штангою. Може, від слів сина, а може, справді так було, що штанга на широких грудях русявого велетня ніби зменшилася в розмірах, втратила більшу частину своєї ваги.

Івену стало боязко: а що, як Максименко винятково сильний і готовий до змагань куди краще за Діка? Проте Івен постарався відігнати підступні думки, він весело гукнув до сина:

— Ти що — заздриш йому? Чи, може, злякався? Тоді краще не виходь. Звісна річ, він сильний. Але ж ти ще сильніший, що ми зараз і доведемо…

Івен Тейлор, як і належить, настроював сина на перемогу. Хоча зовнішня могутність Максименка породила і в нього підступні думки: які ж його справжні можливості? Чому він на своєму чемпіонаті не зробив жодної спроби штурмувати світові рекорди, хоч, видно, готовий до цього? Чи й вони з Залізним Пітером поклали собі повністю розкритися тут, на чемпіонаті світу? Звісно, таке відлуння завжди гучніше, вмить облітає всю планету!

У цю мить Івену вручили телеграму. Сондра, люба Сондра надіслала теплі слова привіту йому і Дікові, зичила їм визначної перемоги, рекордів, тріумфу. Вона, мабуть, зараз спокійно спить, бо там, за океаном, у них глибока ніч. А може, й не спить, чекає репортажу про початок двобою титанів помосту. Все ж їй легше, а що випаде зараз на його долю?

І тут Діка викликали на поміст.

Вони увійшли до залу змагань, син звичним рухом скинув халат, і трибуни вибухнули такими оплесками, немов Дік вдало виконав першу спробу. Івену полегшало: вже зовнішній вигляд сина сподобався глядачам, у нього з’явилося чимало прихильників на трибунах. Він справді красень, його могутній син! Подарувавши глядачам теплу посмішку, Дік легко, мов на тренуванні, вирвав 200-кілограмову штангу. Це породило впевненість у батька: Дік зможе закінчити ривок з світовим рекордом і покладе початок своєму тріумфу — легкий початок завжди половина справи!

Олекса Максименко так само невимушено здолав замовлені Залізним Пітером 205 кілограмів. Однак Тейлори не бачили його спроби, вони готувалися до другого підходу. Івен за класичною розкладкою замовив 210 кілограмів. І знову Дік напрочуд гарно підняв снаряд.

Тим часом Головач попросив встановити для свого вихованця 215 кілограмів — на кілограм більше світового рекорду! Це покоробило Тейлора-старшого: йому хотілося, щоб Дік став рекордсменом у ривку, а виходить, що першим зробить таку спробу його суперник. Проте Івен тут-таки заспокоївся. Якщо Максименко підніме рекордну штангу, він замовить для Діка на останній підхід на 500 грамів більше. Син упорається з таким незвичним додатком і стане рекордсменом світу!

Максименко так легко виніс над головою рекордні 215 кілограмів, що глядачі посхоплювались з місць. Вони вітали нового рекордсмена світу, не шкодуючи долонь. Тим часом з ним коїлося щось незрозуміле. Ледь Олекса почав вставати, як усі побачили, що ліва нога не скоряється йому, повільно, але нестримно ковзає вліво. Першими оговталися штангісти з радянської збірної, хором, мов за помахом диригентської палички, владно закричали — тримай, тримай! До них приєдналися інші атлети, кожен своєю мовою наказував рекордсменові тримати штангу і триматися самому!..

Не допомогло. Ліва нога ще більше посунулася, Олекса змушений був кинути штангу за голову. Винувато всміхнувся, а наступної миті примусив усіх розсміятися. Олекса підняв ліву ногу, і глядачі побачили, що не витримала боротьби за рекорд… підошва його штангетки, як називають важкоатлети свої черевики: вона відірвалася і тепер звисала, немов глузуючи, показувала язика.

Глядачі бурхливо висловлювали досаду й розчарування. І лише двоє в цю мить зберігали спокій — суддя і Тейлор-старший. Судді доводилося на віку всякого, він тільки зітхнув через невдачу явного фаворита і тут же запитав Івена, чи залишає він заявку для сина на 215,5? Тейлор-старший, при зовнішній незворушності, страшенно радів, що Максименко спіймав облизня. Тепер шанси Діка на світовий рекорд і на золоту медаль значно зростали. Він кивнув судді — так, його син вийде до штанги замовленої ваги. Але вже наступної миті Івен розгубився…

Суддя, тактовно переждавши, доки вгамуються пристрасті, повернувся до Головача. Залізний Пітер, не роздумуючи, сказав:

— Двісті двадцять п’ять…

Тейлор-старший отетерів. Якщо Максименко візьме цю вагу, то розрив одразу сягне такого рівня, який Дікові не пощастить ліквідувати. Що ж робити? Зараз він ще може перезаявити вагу для Діка на більшу. Але ж на яку? 217,5? 220? Ці кілограми не зарадять справі, а більше син навряд чи підніме…

Поки батько роздумував, сина викликали на поміст. Так і не наважившись на перезаявку, Івен почав готувати Діка до рекордної спроби. В його душі жевріла надія, що Максименко не подужає замовленої ваги — не ті тепер часи, щоб поліпшувати світові рекорди на десять кілограмів одразу. Але ж Головач замовив цю вагу, отже, має надію на успіх!

Дік легко і впевнено взяв штангу рекордної ваги. Глядачі привітали його якось стримано: вони все ще перебували під враженням наглої невдачі радянського спортсмена і чекали, чим же він відповість Тейлору-молодшому. Що Максименко піде на більшу вагу — в цьому ніхто не сумнівався, уболівальники тонко розумілися на «залізній грі». І коли на табло з’явилося прізвище Максименка, а поряд — цифра 225, «Акваріум» вибухнув оплесками.

Олекса повністю віддячив глядачам за цей своєрідний аванс. Він так легко й технічно бездоганно виніс важенний снаряд над головою, що легше це було просто неможливо зробити. Як вітали його глядачі! Дік не втримався — вискочив на поміст і підніс догори правицю найсильнішого, котрий щойно позбавив його світового рекорду у ривку! На місці Діка, поруч з Максименком, зараз хотів бути кожний! У своїй юнацькій безпосередності Дік навіть забув, що Олекса — його головний суперник. Перед ним був атлет, який здійснив фантастичний спортивний подвиг. І Дік щиро схилявся перед ним…

Тільки Тейлор-старший нічого не бачив. Щойно Максименко зметнув над головою штангу і намертво зафіксував її, Івен прожогом кинувся на свіже повітря. Досвідчений атлет, він зрозумів, що попередня невдача не повториться — не можуть штангетки рватися двічі підряд! Що Олекса встане з колосальною вагою, він також не мав і найменшого сумніву. А це означало крах усіх його надій, усіх найсвітліших сподівань — і спортивних, і життєвих.