Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 77 из 112

Розділ 17

Літо буяло, накриваючи Ос Альту хвилями запашної спеки. Полегшення можна було знайти лише в озері або холодних басейнах у

бані

, яка розташовувалася в густому затінку березового гаю поруч із Маленьким Палацом. Хай там як вороже королівський двір ставився до гришників, це не заважало їм приваблювати до Ґранд-Палацу Верескунів і Плиноробів, аби ті закликали вітер і створювали велетенські брили льоду для охолодження захаращених кімнат. Гришинську силу навряд чи слід марнувати на це, та мені кортіло ощасливити короля з королевою, до того ж я вже відібрала у них кількох значно дорогоцінніших Творців, котрі тепер сумлінно працювали з таємничими Давидовими дзеркальними тарілками.

Я щоранку зустрічалася з гришинською радою — іноді на декілька хвилин, а часом на довгі години, — щоб обговорити отримані від розвідки звіти, переміщення угрупувань і чутки з південного та північного кордонів. Ніколаї досі сподівався дати Дарклінґові відсіч, перш ніж той збере докупи всі сили своєї тіньової армії, але поки що равканській мережі шпигунів та інформаторів не вдалося визначити його місцеперебування. Дедалі дужче скидалося на те, що встановлювати наші позиції доведеться в столиці. Єдиною нашою перевагою було те, що Дарклінґ не міг просто так наслати на нас

нічєвой

. Він мусив залишатися поблизу своїх створінь, а отже, йому доведеться ввійти до Ос Альти разом з ними. І найважливіше питання було в тому, заявиться він до Равки з Фієрди чи з Шу Хану.

Стоячи у штабі перед гришинською радою, Ніколаї тицьнув в одну з велетенських мап на стіні:

— Під час останньої кампанії ми повернули собі більшу частину цієї території, — сказав він, показуючи на північний кордон Равки з Фієрдою. — Щільний ліс майже неможливо перетнути, поки не замерзнуть ріки і транспортні шляхи лишатимуться заблокованими.

— Там дислокується Гриша? — поцікавилася Зоя.

— Ні, — відповів Ніколаї. — Та в передмістях Уленська є чимало розвідників. Якщо він прийде звідти, ми матимемо достатньо попереджень.

— І йому доведеться мати справу з Петрацоєм, — нагадала Пая. — Долатиме він гори чи обходитиме їх, це однаково подарує нам трохи часу.

Дівчина оговталася за кілька минулих тижнів. Якщо Давид залишався мовчазним і непосидючим, Паї, схоже, до вподоби була можливість опинитися за стінами майстерень.

— Мене більше непокоїть вічна мерзлота, — озвався Ніколаї, торкаючись рукою ділянки кордону, що тяглася над Цибеєю. — Вона надійно захищена оборонними спорудами, але там необхідно покрити велетенську територію.

Я кивнула. Ми з Малом якось пройшли ці землі разом, і я пам’ятала, якими безкраїми вони здавалися. Упіймала себе на тому, що роззирнулася, шукаючи трекера в кімнаті, хай навіть знала, що він вирушив на чергове полювання, цього разу з групою керчинських стрільців і равканських дипломатів.

— А якщо він прийде з півдня? — поцікавилася Зоя.

Ніколаї подав сигнал Федору, котрий підвівся і розповів гришам про слабкі місця на південному кордоні. Корпуснієць чудово знав цей регіон, адже служив у Сікурску.

— Майже неможливо забезпечити патрулями всі гірські стежки, що спускаються з Сікурцоя, — похмуро зауважив він. — Шуанські диверсанти роками користувалися цією перевагою. Дарклінґ може досить легко прослизнути цим шляхом.

— Що означатиме наступ безпосередньо на Ос Альту, — пояснив Сергій.

— Повз військову базу в Полізнаї, — зауважив Ніколаї. — Це повинно зіграти на нашу користь. Хай там як, коли він нападе, ми будемо готові.

— Готові? — фиркнув Павел. — Зустрітися з армією незнищенних чудовиськ?

— Вони не незнищенні, — заперечив Ніколаї, киваючи в мій бік. — І Дарклінґ теж вразливий. Точно знаю. Я підстрелив його.

Зоїні очі широко розчахнулися.

— Ти його

пі

дстрелив

?

— Так, — погодився принц. — На жаль, спроба вийшла не надто вдалою, та я неодмінно попрактикуюсь і вдосконалю свої навички. — Хлопець оглянув гриш, роздивляючись стурбовані обличчя, а тоді повів далі: — Дарклінґ могутній, але й ми теж. Він ще ніколи не ставав до герцю з тандемом Першої та Другої армій і не знайомий зі зброєю, якою я планую їх забезпечити. Ми зустрінемося з ним віч-на-віч. Оточимо його. І подивимося, якій кулі найбільше пощастить.

Поки Дарклінґова тіньова навала зосереджуватиметься на Маленькому Палаці, він залишатиметься вразливим. Невеликі добре озброєні угрупування гриш і солдатів планувалося виставити навколо столиці за три кілометри одне від одного. Коли почнеться битва, вони стиснуться навколо Дарклінґа і видадуть усю вогняну міць, яку вдасться зібрати Ніколаї.

Це, певним чином, було те, чого Дарклінґ завжди боявся.

Я знову пригадала, як він описував нову зброю, розроблену за межами Равки, і колись давно сказав мені під провислою стріхою в старій клуні: «Ера гриш добігає кінця».

Пая відкашлялася:

— А нам відомо, що станеться з тіньовими солдатами, коли ми вб’ємо Дарклінґа?

Мені захотілося обійняти її. Я не знала, що відбудеться з

н

ічєвоями,

якщо нам вдасться побороти Дарклінґа. Можливо, вони зникнуть, збожеволіють від шаленства, або трапиться щось гірше, але дівчина промовила ці слова вголос: «Коли ми вб’ємо Дарклінґа». Вони були обережні й боязкі, та однаково підозріло скидалися на надію.

***

Свої зусилля ми здебільшого зосередили на захисті Ос Альти. У місті була древня система сигнальних дзвонів для попередження про наближення ворогів. Заручившись батьковим дозволом, Ніколаї встановив гармати на кшталт тих, що були на «Колібрі», на дахах над містом і на стінах палацу. Попри невдоволення гриш, я примостила кілька штук на даху Маленького Палацу. Можливо, вони не зупинять

нічєвой,

але загальмують їх.

Решта гриш нерішуче почали приймати цінність Творців. Матерці з допомогою Пекельників намагалися створити

ґренатки,

які вибухатимуть з достатньо яскравим спалахом, аби зупинити чи приголомшити тіньових солдатів. Проблема крилася в необхідності створити їх без вибухових порошків, які зрівняють із землею все довкола. Іноді я непокоїлася, що вони підірвуть цілий Маленький Палац і власноруч упораються з Дарк­лінґовою роботою. Не раз я бачила в їдальні гриш із підпаленими манжетами чи обвугленими бровами. Я радила їм влаштовувати небезпечні досліди на березі озера, де в разі аварії під рукою будуть Плинороби.