Страница 99 из 158
— Ви почули мене, — відповіла Зофія. — Перстень за поцілунок.
Ківа захитала головою, їй навіть не треба було цього обдумувати.
— Я не можу.
— Ви вже робили це, — сказала Зофія. — Цього разу все буде так само.
«
Ти
змусила
мене
закохатися
в
брехню
».
Слова Джарена вогнем пронеслися в Ківиній пам’яті, і вона прохрипіла:
— Ви помиляєтеся. Я не примушуватиму його мене цілувати. Не можу так з ним учинити. — Він і так уже достатньо її ненавидів — їй не хотілося додавати до списку його образ ще й фізичний примус. — Ви сказали, що це буде моя платня, не його. Який другий варіант?
Тоді дивна тінь впала на Зофіїне обличчя, вираз, майже схожий на жаль. Цього було досить, щоб Ківа напружилася в очікуванні, що її спогади знову порушать, але цього разу Магіка не проникала в її свідомість. Натомість поставила на стіл, просто позаду персня, другий предмет.
Ківа уважно оглянула маленьку оксамитову коробочку, з полегшенням усвідомивши: хай що там було, воно не могло бути гіршим, ніж цілувати Джарена без його згоди.
І тоді Зофія розкрила коробочку, і кров миттю захолола в Ківиних жилах.
Бо всередині була маленька пляшка «янгольського пилу».